18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/4939/25 пров. № А/857/48727/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання - Доморадової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., о 10:01 год., м. Ужгород, повний текст судового рішення виготовлено 16 жовтня 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
АТ “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз» звернулося з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12 червня 2025 року № 0000005-1300-3300 на суму податкового боргу у розмірі 24 355 949,00 грн. з податку “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що основне зобов'язання у розмірі 19 484 759,00 грн. позивач сплатив ще у 2023 році, про що відповідачу відомо та додатково підтверджується листом АТ “Закарпатгаз» 28.11.2023. Вказує, що відповідач не заперечує факт часткового погашення податкового боргу у зв'язку з його сплатою в період з 25.08.2023 по 13.09.2023 на загальну суму 19 484 508,77 грн. Зазначає, що податкова вимога є рішенням контролюючого органу, яке накладає на позивача додаткові обов'язки зі сплати ПДВ, частину якого вже сплачено позивачем, чого відповідач не заперечує та підтверджує, а відтак визнає. При вирішенні даного спору просить суд застосувати норму п. 56.21 статті 56 ПК України, оскільки сума у розмірі 19 484 508,77 грн. в рахунок погашення податкового боргу не є надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями, а є сплаченими податковими зобов'язаннями з ПДВ.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, проаналізувавши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків надіслано Акціонерному товариству “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз» податкову вимогу від 12 червня 2025 року № 0000005-1300-3300, згідно якої станом на 10 червня 2025 року у позивача наявний податковий борг у розмірі 24 355 949,00 грн.
Разом з податковою вимогою надійшов також й детальний розрахунок суми податкового боргу до податкової вимоги у розмірі 24 355 949,00 грн. по податку “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», з яких: за податковим (основним) зобов'язанням - 19 484 759,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 871 190,00 грн., а саме за період лютий 2023 року сума штрафу - 3 406 573,00 грн., за березень 2023 року сума штрафу 1 464 617,00 грн.
Вважаючи вимогу про сплату боргу протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовлячи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сплачену в рахунок податкового боргу суму в розмірі 19 484 508,77 грн., яка у зв'язку із судовим оскарженням податкових повідомлень-рішень, обліковувалася у ІКП АТ “Закарпатгаз» як переплата, позивач за своїм же рішенням використав у повному обсязі на сплату поточних зобов'язань, відтак в ІКП АТ “Закарпатгаз» після закінчення розгляду справи про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, набрання законної сили судовим рішенням про відмову у задоволенні позову АТ “Закарпатгаз» та, відповідно, узгодження податкового боргу, виник податковий борг в розмірі 24 355 949,00 гривень, який став підставою для винесення спірної податкової вимоги від 12.06.2025 року №0000005-1300-3300 на виконання ст. 59 ПК України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.
Згідно статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 57 пункту 57.3 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до статті 56 пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Форма податкової вимоги, порядок її формування, скерування, скасування (відкликання) та інше передбачено Порядком направлення податковими органами податкових вимог платникам податків затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770) (із змінами) (далі - Порядок № 610).
Розділом ІІ Порядку № 610 встановлено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Відповідно до п. 1 Розділу III Порядку № 610 податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем (далі - ІКС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
П. 3. Розділу III Порядку № 610 встановлює, що податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, проведення публічних торгів з продажу заставного майна.
До податкової вимоги додається детальний розрахунок суми податкового боргу.
Відповідно до п. 1 Розділу ІV Порядку № 610 податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної відповідачем перевірки 22.08.2023 в інтегрованій картці платника податків (ІКП) АТ “Закарпатгаз» було відображено податкове повідомлення-рішення № 568/3300040101 від 01.08.2023 року на суму 24 355 949,00 грн. та у зв'язку з несплатою даного ППР в ІКП позивача станом на 22.08.2023 рік виник податковий борг в розмірі 24 355 698,77 грн.
Позивачем у період з 25.08.2023 по 13.09.2023 року здійснено самостійне погашення боргу на загальну суму 19 484 508,77 гривень, що визнається сторонами.
АТ “Закарпатгаз», не погодившись з висновками акту перевірки, за результатом якої було сформоване ППР № 568/3300040101 від 01.08.2023 року на суму 24 355 949,00 грн., оскаржив дане ППР в судовому порядку.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 № 260/7652/23 відкрито провадження у справі і, як наслідок, податковим органом в ІКП позивача було здійснено виключення податкового зобов'язання на суму 24 355 949,00 грн., як неузгодженого (що відображено у витягу з ІКП).
Тобто, оскільки податкове зобов'язання, що виникло з винесенням ППР № 568/3300040101 від 01.08.2023 року на суму 24 355 949,00 грн., яке оскаржене позивачем в судовому порядку, стало неузгодженим, то відповідачем було виключене з ІКП податкове зобов'язання у повному обсязі, а не лише в частині непогашених зобов'язань, про що було повідомлено позивача листом від 22.09.2023 № 3636/6/33-00-04-01-01.
Внаслідок, в ІКП позивача по платежу ПДВ станом на 11.09.2023 виникла переплата -19 484 508,77 гривень.
Як встановлено судом та визнається сторонами, з 01.10.2023 року АТ “Закарпатгаз» використало дану переплату в повному обсязі для оплати поточних податкових зобов'язань позивача по ПДВ.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №260/7652/23 щодо скасування ППР №568/3300040101 від 01.08.2023 залишено без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду про відмову в позові у цій справі.
Таким чином, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №260/7652/23 донараховані відповідачем за результатами перевірки зобов'язання з ПДВ в розмірі 24 355 949,00 грн. стали узгодженими. Відповідачем в ІКП позивача 10.06.2025 було відображено донараховане ППР в розмірі 24 355 949,00 грн.
У зв'язку з несплатою позивачем узгоджених сум у строк, передбачений ПК України, на підставі статті 59 пункту 59.1 ПК України відповідачем виставлено податкову вимогу від 12 червня 2025 року № 0000005-1300-3300 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яку надіслано на адресу позивача засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням та вручено 16 червня 2025 року.
Колегія суддів звертає увагу, що податковий борг в розмірі 24 355 949,00 грн, який утворився в результаті несплати ППР №568/3300040101 від 01.08.2023, став узгодженим у зв'язку з набранням судовим рішенням у справі №260/7652/23 законної сили.
Податкова вимога згідно Розділу ІІ Порядку № 610 формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що контролюючим органом на виконання ст. 59 ПК України правомірно було винесено податкову вимогу від 12.06.2025 №0000005-1300-3300 на суму 24 355 949,00 грн. у зв'язку з несплатою позивачем у встановлений ПК України строк узгодженого грошового зобов'язання.
Твердження скаржника щодо того, що зобов'язання частково, в розмірі 19 484 759,00 гривень, ним уже сплачене у 2023 році і повторному стягненню не підлягає, є помилковим, оскільки АТ “Закарпатгаз» в повному обсязі використало ці кошти для оплати поточних податкових зобов'язань позивача по ПДВ.
Виходячи з аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкової вимоги.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо нового розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 310, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Закарпатгаз" залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі № 260/4939/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року