П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39312/25
Головуючий І інстанції: Скупінська О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 12.12.2025р.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації про визнання протиправним та скасування рішення комісії, -
26.11.2025р. ОСОБА_1 , через уповноваженого представника - Бикову О.В., звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформленого протоколом №21 від 29.05.2025р. про направлення (повернення) його заяви про надання відстрочки на доопрацювання;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву, а також додані до неї документи, що підтверджують право на відстрочку і прийняти відповідне рішення щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2025р. позов ОСОБА_1 - залишено без руху, у зв'язку із необхідністю уточнення суб'єктного складу даної справи.
При цьому, позивача повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання її уточненої редакції з додатками (а також копії такої позовної заяви з додатками для відповідача) та роз'яснено, що в разі не усунення ним недоліків - заява буде повернута йому без розгляду.
10.12.2025р. від представника позивача надійшли заяви на усунення недоліків.
Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позов - повернуто ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись із вказаним вище судовим рішенням, позивач 15.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2025р. і направити дану справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті. Зокрема, позивач зазначає про те, що вищевказана ухвала прийнята з надмірним формалізмом та без належного дослідження судом усіх обставин справи.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
20.01.2026р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.294 та ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення.
Як передбачено п.6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За правилами ч.ч.1 та 2 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Аналіз наведених норм свідчить, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання.
При цьому, варто зазначити, що оцінка позовної заяви та констатація певних недоліків у ній є суб'єктивною. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо ці недоліки є неістотними, можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду та не впливають на оцінку обставин, які є підставою для відкриття провадження у справі. Подання ж доказів можливе на наступних стадіях процесу, а тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 27.07.2022р. у справі №320/7112/21.
У свою чергу, за змістом п.3 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або ж підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Приймаючи спірну ухвалу та повертаючи заявлений позов позивачу на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України, суддя Одеського окружного адміністративного суду послався на те, що наданий адвокатом ордер не є документом, що посвідчує повноваження Бикової О.В. на представництво Верьовкіна А.Б. в суді та, відповідно, на підписання позову.
Разом із тим, судова колегія вважає наведений висновок суду 1-ї інстанції необґрунтованим, безпідставним та передчасним, з огляду на наступне.
За приписами ч.1 ст.57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно із ч.4 ст.59 КАС України, повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Ради адвокатів України від 08.06.2024р. №36 «Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої допомоги та до рішення РАУ №162 від 04.08.2017р.» викладено п.2 Положення у новій редакції, за якою, ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
При цьому, п.12 Положення доповнено новим пп.12.15, за приписами якого, ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ж ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини вказав на те, що зобов'язання використовувати електронний зв'язок для звернення до апеляційного суду має на меті гарантувати належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності шляхом прискорення, полегшення та підвищення надійності процедурних обмінів. Усвідомлюючи «бум дематеріалізації» правосуддя в державах-членах і виклики, пов'язані з цим, Суд переконаний, що цифрові технології можуть сприяти кращому відправленню правосуддя та бути поставленим на службу правам, які гарантовані у ст.6 Конвенції, а тому Суд погоджується, що така мета є законною (CASE OF XAVIER LUCAS v. FRANCE, 15567/20 п.46, ЄСПЛ, від 09.06.2022р.).
А тому, на переконання суду апеляційної інстанції, гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, в тому числі в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, повномасштабної збройної агресії проти України російської федерації та введення воєнного стану на всій території України, хоча б з точки зору найвищої соціальної цінності життя та здоров'я людини, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками судового процесу, способів підписання ордеру, а не їх обмеження судами.
Дійсно, наданий до суду ордер має бути підписаний адвокатом, у той же час ордер вважається таким, що містить підпис адвоката за умови, що він містить власноручний («фізичний») підпис, він підписаний електронним підписом чи він є додатком до документа, який підписано електронним підписом У випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного чи електронного підпису на відповідний ордер не вимагається.
У справі, що переглядається, суд, при поверненні позовної заяви, послався на те, що долучена до адміністративного позову копія ордеру серії ВН №1383636 не містить підпису адвоката, однак, не врахував, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, а також вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Поза увагою суду залишилось і те, що рішенням Ради адвокатів України від 08.06.2024р. №36 п.12 Положення доповнено новим підпунктом, відповідно до якого, ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер (пп.12.15).
З метою підтвердження повноважень представляти інтереси Верьовкіна А.Б. у суді, адвокат у додатках матеріалів позовної заяви, додала копію ордеру серії ВН №1383636
Суд першої інстанції, відповідно, встановив і те, що копія ордеру є додатком до позовної заяви адвоката, яка, в інтересах позивача, була подана через систему «Електронний суд» та скріплена електронним підписом. Тобто, за умови підписання Биковою О.В. електронним підписом позовної заяви, додатком до якої і була копія ордеру, помилковим є висновок суду про те, що копія ордеру вважається непідписаною.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові Верховного Суду у постанові від 06.11.2024р. у справі № 483/346/24.
Частиною 2 ст.55 Конституції України гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011р. №19-рп/2011 підкреслив значущість положень ст.55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій або ж бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Як уже зазначалося вище, у КАС України конституційне право особи на звернення до суду конкретизоване в ч.1 ст.5, за змістом якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або ж законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п.1 ст.6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, п.п.50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п.29).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між «формалізмом» та «надмірним формалізмом». Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Однак, надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, п.25).
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Проте, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Судова колегія зазначає про те, що за змістом ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції не мав визначених КАС України підстав для повернення позовної заяви, з огляду на що, доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.
За правилами ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду 1-ї інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
У відповідності до ч.3 ст.312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала Одеського окружного адміністративного суду - скасуванню, а дана справа - направленню до того ж суду для продовження розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року - скасувати та направити справу №420/39312/25 до суду першої інстанції - для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено: 27.02.2026р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: К.В. Кравченко
В.О. Скрипченко