П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32709/25
Категорія: 109010000 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:19.12.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції архітектури та містобудування України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Жемчужина на Сахарова" до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2025 року Обслуговуючий кооператив (далі - ОК) "Жемчужина на Сахарова" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування (далі - ДІАМ) України про:
- визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23 липня 2025 року, виданий ДІАМ України у відношенні ОК "Жемчужина на Сахарова";
- визнання протиправною та скасування Постанову №35-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 01 серпня 2025 року, видану ДІАМ України у відношенні ОК "Жемчужина на Сахарова".
17 грудня 2025 року до суду представником позивача подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ДІАМ України проводити позаплановий захід контролю, який здійснюється по відношенню до ОК "Жемчужина на Сахарова" на підставі наказу "Про проведення позапланової перевірки" від 03 грудня 2025 року №271 та Направлення для проведення планового (позапланового) заходу №3019/02/12-25 від 04 грудня 2025 року виданих відповідачем, та предметом якого є перевірка виконання позивачем Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23 липня 2025 року, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що оскаржувані в межах даної справи припис та постанова були винесені ДІАМ України за фактом невиконання Кооперативом Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10 квітня 2025 року.
Разом з цим, вважаючи незаконним Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10 квітня 2025 року, Кооператив 15 травня 2025 року подав до Одеського окружного адміністративного суду позовну заяву до ДІАМ України, зокрема, про визнання протиправним та скасування вказаного припису.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року по справі №420/15222/25 адміністративний позов ОК "Жемчужина на Сахарова" до ДІАМ України задоволено у повному обсязі. Зокрема, судом визнано протиправним та скасовано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10 квітня 2025 року, виданий ДІАМ України у відношенні ОК "Жемчужина на Сахарова". При цьому, приймаючи таке рішення, Суд дійшов висновку, що посадовими особами ДІАМ України порушено вимоги Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 під час здійснення позапланового заходу контролю на об'єкті будівництва за адресою: вул. Академіка Сахарова, 3-Є, с. Крижанівка, Лиманський р-н (Одеський р-н), Одеська обл. та безпідставно, з порушенням п. 9 Порядку, визначено замовника будівництва - ОК "Жемчужина на Сахарова", за відсутності будь-яких належних доказів, які б підтверджували вказаний факт.
Проте, станом на теперішній час, вказане судове рішення ще не набрало законної сили. ДІАМ України 20 жовтня 2025 року подала на нього апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 13 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження.
Зважаючи на те, що виявлення фактів, обставин, підстав що можуть вказувати на протиправність оскаржуваного у справі №420/15222/25 Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають безпосереднє значення для даної справи та можуть вплинути на збирання та оцінку доказів даної справи, представник ОК "Жемчужина на Сахарова" 20 жовтня 2025 року звернувся до Суду із заявою про зупинення провадження у справі №420/32709/25, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №420/15222/25.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року заяву ОК "Жемчужина на Сахарова" про забезпечення позову в адміністративній справі №420/32709/25 - задоволено.
Заборонено ДІАМ України проводити позаплановий захід контролю, який здійснюється по відношенню до ОК "Жемчужина на Сахарова" на підставі наказу "Про проведення позапланової перевірки» від 03 грудня 2025 року №271 та Направлення для проведення планового (позапланового) заходу №3019/02/12-25 від 04 грудня 2025 року виданих ДІАМ України, та предметом якого є перевірка виконання позивачем Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23 липня 2025 року, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В апеляційній скарзі ДІАМ України ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що жодної з умов, передбачених законом для забезпечення позову, судом першої інстанції встановлено не було, натомість висновки ґрунтуються на загальних міркуваннях та припущеннях, не підкріплених належними доказами.
Також, апелянт зазначив, що забезпечення позову у даній справі є неспівмірним, необґрунтованим та незаконним заходом, що підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДІАМ України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову.
Крім того, суд першої інстанції зазначає, що забезпечення позову не є вирішенням спору по суті, а є необхідним заходом для запобігання негативних наслідків для позивача до ухвалення судового рішення у цій справі, які можуть в подальшому унеможливити виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 150, 151 КАС України.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
Так, ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч.6 ст. 154 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 12 жовтня 2023 року у справі №300/5005/22, від 21 жовтня 2023 року у справі №600/1531/23-а.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що між предметом спору та заявленим заходом забезпечення існує прямий і безпосередній зв'язок, адже позапланова перевірка проводиться саме з метою контролю виконання оскаржуваного припису від 23 липня 2025 року, що створює ризик настання для позивача нових несприятливих правових наслідків (нових санкцій, штрафів, приписів).
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що проведення перевірки до остаточного вирішення спору по суті порушує принцип пропорційності та балансу інтересів, оскільки завдає позивачу потенційної шкоди без належного врахування того, що правова підстава такої перевірки перебуває під судовим контролем.
Проте, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний судовий захист прав та інтересів позивача, оскільки проведення позапланової перевірки фактично спрямоване на примусове виконання припису, законність якого є предметом судового оскарження.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений захід забезпечення є тимчасовим, співмірним та адекватним, не вирішує спір по суті, не позбавляє відповідача його повноважень загалом, а лише спрямований на збереження існуючого становища сторін до ухвалення остаточного судового рішення.
Обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст. 150 КАС України.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі №280/8758/24.
За наслідками оцінки наведених апелянтом доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Наведене свідчить, що невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду, а для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, а вжиття заходів забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, що є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду 14 січня 2025 року по справі №280/9045/24, від 25 жовтня 2023 року по справі №160/11784/23.
Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, а забезпечення позову на час судового розгляду справи дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності в повному обсязі.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 29 травня 2025 року у справі №380/22510/24.
Окрім того, колегія суддів враховує те, що правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів була предметом розгляду Верховного Суду, який у постанові від 29 травня 2025 року у справі №520/33137/24 прийшов до висновку, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. В цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справа №280/9045/24, від 04 лютого 2025 року у справі №280/8758/24, від 20 лютого 2025 року у справі №280/9044/24, від 06 березня 2025 року у справі №420/25688/24.
Також колегія суддів звертає увагу, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки, факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заяви про забезпечення позову у справі №420/32709/25 шляхом заборони відповідачу проводити позаплановий захід контролю, який здійснюється по відношенню до позивача.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.