П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33047/25
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:31.10.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки.
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 липня 2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, тобто за три роки, що передують призначенню пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що для призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулась вперше у липні 2025 року після досягнення 60-річного віку, а тому при розрахунку розміру пенсії має повне право на застосування показника середньої заробітної плати по України за 2022 - 2024 роки, оскільки в її випадку фактично відбулося не переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного Закону, а нове призначення пенсії за іншим Законом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Згідно з п.2.8. р. ІІ Постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяли на дату призначення пенсії. Первинне призначення пенсії позивачу було здійснено 25 грудня 2010 року, а переведення 07 липня 2025 року. Таким чином, здійснено не первинне призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший. Позивачу було призначено пенсію за вислугу років та підстави для повторного призначення відсутні. У цьому випадку, розрахунок заробітної плати здійснюється з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства, у ГУПФ України в Одеській області відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки при перерахунку позивачу пенсії за віком у 2025 році.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язано ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 липня 2025 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, тобто за три роки, що передують призначенню пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії відповідно до ч.2 ст. 40 Закону №1058-ІV.
Стягнуто з ГУПФ України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- ч.1 ст. 9 Закону №1058-VI передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) по інвалідності; 3) у зв'язку з втратою годувальника. Відповідно ст. 10 Закону №1058-VI особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Враховуючи норми ст. 45 Закону №1058-VI, переведення з одного виду пенсії позивача на інший було здійснено з дня подання заяви. З наведеного вбачається, що відповідачем жодних протиправних рішень не приймалося. Тобто, відповідачем не вчинялося будь-яких дій, які б порушували права чи інтереси позивача тим чи іншим шляхом. Позивач отримувала пенсію за вислугу років, пенсію по інвалідності не отримувала, тому підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком, під час переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно чинного пенсійного законодавства немає. У свою чергу, переведення з одного виду пенсійних виплат на інший не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів трудової пенсії (за вислугу років чи пенсії за віком) та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії;
- відповідно до ч.1 ст. 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч.2 ст. 73 Закону №1058-IV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Таким чином, задоволення такої позовної вимоги щодо стягнення судового збору призведе до нецільового використання коштів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 25 грудня 2010 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
07 липня 2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у зв'язку з досягненням 60-річного віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вперше.
За заявою від 07 липня 2025 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, обчислену при страховому стажі 39 років 10 місяців (враховано по 30 червня 2025 року), середньомісячній заробітній платі 8876,75 грн (коефіцієнт заробітку - 0,99584 х 8913,83 грн - середня заробітна плата за 2014-2016 роки), обчисленій за період з 01 листопада 1988 року по 31 жовтня 1993 року згідно довідки про заробітну плату та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2010 року за даними персоніфікованого обліку та її розмір з 01 липня 2025 року становить 3 739,94 грн., де: розмір пенсії за віком - 3 535,88 грн., доплата за 19 років понаднормативного стажу - 204,06 грн.
На звернення позивача від 22 липня 2025 року відповідач листом від 13 серпня 2025 року повідомив, що оскільки позивач отримувала з 25 грудня 2010 пенсію за вислугу років, то для врахування середньомісячної заробітної плати за 2022-2024 роки підстав немає.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що під час призначення 07 липня 2025 позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто, у даному випадку, за 2022-2024 роки.
З таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано використав механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України від 09 липня 2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п."е" ч.1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) (в редакції станом на час призначення пенсії позивачу) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, встановлених ст.ст. 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком. Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (ст.ст. 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (ст.ст. 54 і 55 Закону "Про пенсійне забезпечення").
Стаття 64 Закону №1788-ХІІ передбачає, що пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно із ч.1 ст. 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно ч.2 ст. 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. (ч.3 ст. 45 Закону №1058-VI)
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.
Оскільки позивачу в 2020 році перебував на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, то у зв'язку із переходом у січні 2025 року на пенсію за віком не мало місця переведення з одного виду пенсії на інший саме за Закону №1788-ХІІ.
Отже, під час призначення січні 2025 року позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за Законом №1058-ІV (2021-2023 роки).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 22 грудня 2015 року по справі №21-4071а15 та від 31 березня 2015 року у справі №21-612а14 та підтримана Верховним Судом в постановах від 05 липня 2018 року у справі №565/645/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №317/4184/16, від 31 травня 2019 року у справах №344/7053/17 та №263/16495/16-а, від 15 серпня 2019 року у справі №521/9597/17, від 11 вересня 2019 року у справі №363/1493/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №520/7533/17.
Щодо доводів відповідача щодо того, що позивачу в 2025 році не призначалась пенсія, його переведено з одного виду пенсії на інший, тому застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно ч.2 ст. 40 Закону №1058-VI не підлягає.
Колегія суддів не приймає до уваги вищенаведені доводи апеляційної скарги, оскільки з аналізу норм законодавства вбачається, що ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком) за Законом №1058-IV.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано використано механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років за Закону №1788-ХІІ на пенсію за віком за Законом №1058-IV, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно ч.2 ст. 40 Закону №1058-IV.
Крім того, колегія суддів критично відноситься до твердження апелянта про необґрунтованість стягнення з ГУПФ України в Одеській області витрат по сплаті судового збору з посиланням на ст. 73 Закону №1058-IV, оскільки процесуальні правовідносини з приводу розподілу судових витрат регулюються ст. 139 КАС України, яка, стосовно цих правовідносин, є спеціальної правової нормою і тому підлягає застосуванню.
Згідно п.1 ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.