П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7280/24
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Дата і місце ухвалення: 12.12.2025 р., м.Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
В серпні 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 16.05.2024 №ПШ058081.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не підтвердив належними доказами, що саме позивач на дату проведення перевірки виступав перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовував описані вище транспортні засоби саме як перевізник, що виключає притягнення останнього до відповідальності. Також зазначив про факт неповідомлення його про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та позбавлення його можливості захисти свою позицію під час розгляду справи є грубим порушенням його прав та самостійною підставою для скасування оскаржуваних постанови.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ058081 від 16.05.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 17.11.2025 р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності, оскільки під час здійснення рейдової перевірки у водія позивача були відсутні картка водія у слоті тахографа та роздруківка роботи водія.
При цьому відповідно до ТТН від 12 квітня 2024 року № 01 автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 . Як стверджує суб'єкт владних повноважень, в матеріалах справи наявна ТТН, яка підтверджує такі обставини.
Щодо повідомлення про розгляд справи відповідач зазначив, що не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 12.04.2024р. о 13:34 на а/д М-14 21 км + 434 м Одеса -Мелітополь посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Renault Premium д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. В ході рейдової перевірки працівниками відповідача встановлено відсутність у водія ОСОБА_2 індивідуального картки водія та роздруківки з цифрового тахографу часу його роботи та відпочинку за 12.04.2024р.. При цьому в слоті тахографа перебувала картка іншого водія, який не керував транспортним засобом на момент перевірки. За результатами перевірки складено акт №АР047269 від 12.04.2024р., яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
16.05.2024р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №АР 047269 Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №ПШ058081 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III), а саме: перевезення вантажів за відсутності документів передбачених ст. 48 Закону.
Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ТТН не містить жодних печаток та підписів ФОП ОСОБА_1 . При цьому сам позивач заперечує будь-яке відношення до вказаного перевезення. Також, суд зазначив про відсутність доказів отримання позивачем запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 16.05.2024р. Таким чином, відповідачем не було забезпечено своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи у належний спосіб, передбачений п.26 вказаного Порядку №1567, що є порушенням процесуальних прав бути присутнім при розгляді справи, та позбавило можливості надати пояснення, докази тощо.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт», відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Згідно із частиною 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема:
- мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;
- дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
24.06.2010 Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ №385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241.
Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, визначено порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Означений підзаконний нормативно-правовий акт поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно із п.2.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запис, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Пунктом 3.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР;
- наявності та цілісності таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку визначено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, вимоги якого поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно із п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Із наведених приписів слідує, що водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами, повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а автоперевізники зобов'язані здійснювати періодичний контроль за належним використанням водіями карток водія до цифрового тахографу шляхом зберігання впродовж 12 місяців роздруківок даних роботи цифрового тахографу.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Отже, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у поставові від 09.08.2019 у справі за №806/1450/16, який в силу положень ч.5 ст.242 КАС України, суд апеляційної інстанції враховує до спірних правовідносин при виборі і застосуванні норм права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Отже, товарно-транспортна накладна обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах, тобто коли є послуга перевезення вантажу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно ТТН №01 від 12.04.2024, яку водій транспортного засобу надав працівнику Укртрансбезпеки безпосередньо під час перевірки, автомобільним перевізником вантажу є ФОП ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 ).
З'ясувавши фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин водієм транспортного засобу марки RENAULT, державний номер НОМЕР_3 із напівпричепом марки SCHMITZ, державний номер НОМЕР_4 , здійснювалось перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутність індивідуальної картки водія та роздруківки з цифрового тахографу часу його роботи та відпочинку за 12.04.2024р. При цьому в слоті тахографа перебувала картка іншого водія, який не керував транспортним засобом на момент перевірки.
Суд апеляційної інстанціїнаголошує, що позивач таких обставин не заперечує.
Відповідальність за виявлене порушення передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та застосовується до автомобільного перевізника - ПП «Вознесенськ транзит».
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанови №ПШ058388 від 01.08.2024 про застосування до ПП «Вознесенськ транзит» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. прийнято цілком правомірно.
При цьому, колегія суддів відхиляє довід позивача та вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 не виступав автомобільним перевізником, оскільки згідно поданої водієм транспортного засобу працівнику Укртрансбезпеки безпосередньо під час перевірки ТТН №01 від 12.04.2024, автомобільним перевізником вантажу є ФОП ОСОБА_1 .
Колегія суддів вказує, що додана позивачем до матеріалів справи ТТН №01 від 12.04.2024 р. підтверджує, що саме ФОП ОСОБА_1 є автомобільним перевізником, при цьому вказана ТТН містить належні реквізити, а саме підпис та печатку відповідальної особи вантажовідправника директора ТОВ «Технологічна група», що є належним доказом.
До того ж, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що під час здійснення перевірки водій транспортного засобу повідомляв працівника Укртансбезпеки про те, що фактично автомобільним перевізником виступає інша юридична особа, а не ФОП ОСОБА_1 .
Відтак, установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки та викладені позивачем в адміністративному позові доводи.
Також колегія суддів критично оцінює обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції, що відповідач не забезпечив прав позивача, передбачених Порядком № 1567, Законом № 2073-ІХ, а тому, за таких обставин, застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
Надсилання повідомлення рекомендованим листом поштового відправлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 809/1198/17 та від 13.06.2018 у справі № 820/6755/16.
Верховний Суду, у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17, висловив наступну позицію: "Завчасне у межах достатнього поза розумним сумнівом строку надходження поштового відправлення (до складу якого входить повідомлення про дату, час та місце розгляду питання стосовно накладення штрафу на перевізника) до установи з поштового зв'язку і не отримання цього повідомлення перевізником не виключає можливості накладення штрафу за відсутності перевізника, адже кожен учасник суспільних відносин повинен дотримуватись базових правил добропорядності, доброчесності та сумлінності тощо, а не ухилятись від отримання поштової кореспондениії задля уникнення юридичної відповідальності».
Відповідно до нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 28 січня 2014 за № 173/24950, пересилання рекомендованих поштових відправлень у межах області не може перевишувати 4 календарні дні.
Отже, позивач мав можливість бути присутнім на розгляді справи, оскільки повідомлення про розгляд справи було направлено на адресу позивача в межах розумних строків (а.с. 75-79).
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб'єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справ № 340/1617/22.
Проте, вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не були і висновок про те, що відповідач не забезпечив прав позивача, передбачених Порядком № 1567, Законом № 2073-ІХ, а тому, за таких обставин, застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій є безпідставним, не підтверджується належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з не повним з'ясуванням обставин справи та з не правильним застосуванням норм матеріального права, тому колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук