Справа № 358/2471/25 Провадження № 2-ві/358/1/26
27 лютого 2026 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Леоніда Адамовича про відвід судді Лебединець Г.С. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Богуславської міської ради про поділ спадкового майна,
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 на розгляд судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Л.А. про відвід судді Лебединець Г.С. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Богуславської міської ради про поділ спадкового майна.
Заява обгрунтована тим, що у провадженні судді Богуславського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа. На думку адвоката позовна заява подана до суду без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, а відтак мала бути залишена без руху. Разом із тим, 14.01.2026 суддя Лебединець Г.С. постановила ухвалу про відкриття провадження у справі, при цьому задовольнивши клопотання представника позивачів про витребування у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошки Л.А. належним чином засвідченої копії спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , незважаючи на те, що позивачами не було надано жодних доказів наявності цієї справи, а також доказів вжиття позивачами заходів для отримання цього доказу самостійно.
У зв'язку із цим 16.02.2026 він подав судді Лебединець Г.С. заяву про залишення позовної заяви без руху, проте станом на 25.02.2026 вказана заява не розглянута. Крім того, зазначив, що на час відкриття провадження у справі в Богуславському районному суді Київської області суддею працював ОСОБА_6 , який є батьком особи, яка подала заяву - представником позивачів ОСОБА_7 . Вищезазначені обставини викликають обгрунтовані сумніви в неупередженості та об'єктивності судді Лебединець Г.С., тому просить відвести від розгляду вищевказаної справи суддю Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С.
Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. від 26 лютого 2026 року заявлений адвокатом Ящуком Л.А. відвід головуючому судді Лебединець Г.С. по справі за позовом ОСОБА_2 , Пустовойт Валентини Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Богуславської міської ради про поділ спадкового майна - визнано необґрунтованим, заяву про відвід передано для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Вивчивши заяву адвоката Ящука Л.А., дослідивши матеріали, подані на підтвердження її доводів, суд дійшов висновку про невмотивованість заявленого відводу головуючому судді Лебединець Г.С. з огляду на таке.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 5, 6 Кодексу суддівської етики незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід'ємною складовою справедливого суду. Суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання та публічну критику.
Незалежність судді означає, що при здійсненні своїх повноважень він керується тільки законом і ніхто не має права давати йому будь-які вказівки або прямими чи непрямими способами впливати на нього.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків.
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
За загальним правилом, існує презумпція особистої безсторонності суддів доти, доки не доведено протилежне. Тобто, суддя має бути відведений від участі в процесі, якщо його неупередженість може бути обґрунтовано поставлена під сумнів.
Підстави відводу судді визначено ст.ст. 36, 37 ЦПК України та є вичерпними. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), виключно з підстав, передбачених ст. 36 ЦПК України, що виключає можливість їх розширеного тлумачення.
Згідно зі ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).
За умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).
Питання про відвід судді вирішується у порядку, передбаченому статтею 40 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частина 3 ст. 40 ЦПК України визначає, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, її обгрунтування фактично зводиться до: незгоди заявника з ухвалою судді про відкриття провадження у справі та задоволення клопотання про витребування доказів; посилання на те, що на час відкриття провадження у справі у суді працював суддя Тітов М.Б., який є батьком представника позивачів.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Питання відповідності позовної заяви вимогами ст. 175, 177 ЦПК України, а також доцільність витребування доказів відповідно до ст. 84 ЦПК України, є виключно процесуальними питаннями, які вирішуються суддею в межах здійснення правосуддя та можуть бути предметом перевірки лише в апеляційному порядку. Сам по собі факт прийняття суддею процесуального рішення, з яким сторона не погоджується, не свідчить про наявність особистої заінтересованості судді у результаті розгляду справи та не може розцінюватися як обставина, що викликає сумнів у її неупередженості.
Посилання заявника на те, що на час відкриття провадження у справі в суді працював суддя Тітов М.Б., який є батьком представника позивачів, не підтверджене жодними доказами впливу зазначеної особи на розгляд справи.
Матеріали заяви не містять відомостей про те, що суддя Лебединець Г.С. перебуває у родинних, службових чи інших відносинах із представником позивачів або суддею Тітовим М.Б., які могли б свідчити про її заінтересованість у результаті розгляду справи. Сама по собі обставина роботи в одному суді іншого судді, який є родичем представника сторони, за відсутності доказів впливу на визначення складу суду чи розгляд справи, не підпадає під жодну із підстав, визначених ст. 36 ЦПК України.
Крім цього, ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» заборонено ототожнення адвоката з клієнтом.
Порушень порядку автоматизованого розподілу справи, передбаченого ст. 33 ЦПК України, судом не встановлено.
Таким чином, доводи заявника носять оціночний характер, ґрунтуються на припущеннях та фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді.
Об'єктивних даних, які б свідчили про наявність обставин, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, або інших обставин, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді Лебединець Г.С., судом не встановлено.
З огляду на на принцип презумпції особистої безсторонності судді та відсутність належних доказів протилежного, обставини, на які вказав заявник щодо наявності підстав для відводу судді, суд, оцінивши їх на предмет відповідності вимогам ст. 36 ЦПК України, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дійшов висновку про невмотивованість заявленого відводу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 41, 260 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ящука Леоніда Адамовича про відвід судді Лебединець Г.С. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування виконавчого комітету Богуславської міської ради про поділ спадкового майна.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя К. С. Романенко