Справа № 287/226/26
2-н/287/138/26
27 лютого 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», представник заявника Яхьєва Діана Намигівна про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» через свого представника Яхьєву Діану Намигівну звернулося до Олевського районного суду Житомирської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ. У вказаній заяві заявник просить суд стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 902 грн. 00 коп. за період з 01.09.2025 року по 31.12.2025 року, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 332 грн. 80 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано судді Винару Л.В.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов такого висновку.
Підстави та порядок видачі судового наказу регламентовано положеннями Розділу ІІ Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 160 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Таким чином, наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.
В силу приписів пункту 3 частини 1 статті 161 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у цивільному судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що представник заявника просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з розподілу природного газу в розмірі 902 грн. 00 коп. за період з 01.09.2025 року по 31.12.2025 року та зазначає, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, згідно інформації надої Олевською міською радою Житомирської області за вих. №675 від 20.02.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, заявником не надано відомостей, що ОСОБА_1 в період утворення заборгованості був власником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 . Також, суду не надано жодного належного та допустимого доказу, які б підтверджували, що боржник користується об'єктом нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 .
При цьому, оскільки відомості у заяві про видачу судового наказу та відповідь отримана від Олевської міської ради Житомирської області містять суттєві розбіжності, суд позбавлений можливості правильно ідентифікувати місце реєстрації боржника та вказати необхідні відомості у судовому наказі.
Крім того, п. 1 ч. 3 ст. 163 ЦПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина 1 статті 6 Закону України « Про судовий збір»).
Згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Проте, у платіжній інструкції № 640540834 від 26.01.2026 року, яка долучена заявником до заяви, у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «Судовий збір за заявою про видачу судового наказу Житомирська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» до Олевського рай суду Жит. обл». При цьому, прізвище боржника, з якого заявник просить стягнути заборгованість за надані послуги, у цій платіжній інструкції не вказане.
Враховуючи наведене, інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу заяви про видачу судового наказу, боржником за яким є ОСОБА_1 , заявником сплачено судовий збір, відсутня, а отже суддя дійшов висновку про те, що додана заявником платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною заявою.
Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 за заявою КП «Житло-Сервіс» про видачу судового наказу.
Крім того, Київський апеляційний суд у Постанові від 05 травня 2020 року у аналогічній справі № 755/3288/20 зауважив, що: «Аргументи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, на увагу не заслуговують, оскільки в платіжному дорученні від 11.02.2020 року № 1056 відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір. Та обставина, що приклад заповнення графи «Призначення платежу», розміщений на офіційному сайті суду і за вказаним прикладом заявником зазначено «призначення платежу», на висновок суду першої інстанції не впливає, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад.»
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 165 ЦПК України, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 163, 165, 166, 167, 258, 260, 261, 353, 355 ЦПК України, -
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», представник заявника Яхьєва Діана Намигівна про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг ЖКГ - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Л.В.Винар