Іменем України
Справа № 285/5357/25
провадження у справі № 2/0285/504/26
26 лютого 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………..........Літвин О. О.,
секретаря…………………………......Клечковської М. М.,
розглянувши заочно цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
поданим в його інтересах представником Романенком Михайлом Едуардовичем,
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості, в якому заявлені вимоги мотивував тим, що 02.06.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - ТОВ Мілоан) та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір. Відповідно до умов останнього він отримав грошові кошти у розмірі 10000 грн, які у строк не повернув. У зв'язку з ухиленням відповідача від виконання своїх зобов'язань його заборгованість склала 33600 грн, яка включає в себе заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією.
В подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту - ТОВ Діджи, позивач) та ТОВ Мілоан було укладено договір відступлення права вимоги і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками попереднього кредитора, включно і до відповідача.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Ухвалою від 01.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
Ухвалою від 10.11.2025 судом постановлено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, оскільки з матеріалів справи вбачалось, що відповідача фактично не повідомлено про відкриття провадження та у нього немає відомостей про наявність судового розгляду.
Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв'язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Виклики відповідача про місце і час розгляду справи здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним. З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов'язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому. Неявка такої особи до суду без поважних причин за відсутності будь-яких активних дій з її боку свідчить про самоусунення від участі в процесі, а тому розгляд справи за її відсутності не порушуватиме гарантій ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК). Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то й права і обов'язки виникають у кожного контрагента.
У цій справі встановлено, що 02.06.2021 між ТОВ Мілоан та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101627813 (надіндивідуальна частина) (далі по тексту - Договір, кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями та накладенням на нього електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.
Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Він укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому Законом; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому Законом; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до умов Договору ТОВ Мілоан надав позичальнику кредит в сумі 10000 грн (п.1.2.). Строк кредиту 30 днів з 02.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 02.07.2021 (п.1.4.). Комісія за надання кредиту: 1000 грн (п.1.5.1.). Проценти за користування кредитом: 3000 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.). Стандартна (базова) процентна ставка становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (1.6.). Тип процентної ставки за Договором: фіксована (п.1.7.).
Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 Договору.
Кошти кредиту надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1.). Позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі у порядку, строки та терміни передбачені договором (п.3.3.2.)
Перед укладенням договору відповідач був вільним в погодженні всіх умов кредитування, з правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлений.
На підставі кредитного договору 02.06.2021 на рахунок платіжної картки відповідача, вказаної ним, шляхом безготівкового переказу було перераховано 10000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №28266894.
Порядок надання ТОВ Мілоан коштів у кредит встановлюються відповідними правилами, які перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Додані до кредитного договору графік платежів та паспорт споживчого кредиту є Додатками до нього, містять розмір суми кредиту, процентну ставку, комісію, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 33600 грн, яка складається з боргу за тілом кредиту 10000 грн, боргу за відсотками 22600 грн та боргу за комісією 1000 грн.
Правильність проведеного розрахунку відповідачем не спростована, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку, що свідчить про погодження з вказаною в позовній заяві сумою.
14.09.2021 згідно умов договору факторингу №08Т ТОВ Мілоан відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ Діджи Фінанс. Долучено акт приймання-передачі реєстру прав вимоги; витяг з додатку до договору факторингу, відповідно до якого залишок боргу на момент відступлення прав вимоги за Договором ОСОБА_1 складає 33600 грн; копії платіжних інструкцій про сплату коштів ТОВ Діджи на користь ТОВ Мілоан.
У липні 2025 року представник ТОВ Діджи звернувся з досудовою вимогою до відповідача, в якій наполегливо рекомендував ОСОБА_1 сплатити заборгованість за Договором у сумі 33600 грн, проте спір не вирішено у добровільному порядку.
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на веб-сайті кредитодавця, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Отже, між ОСОБА_1 та ТОВ Мілоан правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позичальник ознайомився, погодився та не сприймав їх, як невигідні для себе. Спірний Договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із договору.
При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов'язанні.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.
Позивачем доведено правові підстави набуття права вимоги за вказаним кредитним договором та факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Відповідач, підписавши Договір, не лише погодив його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, комісію, строк та умови кредитування, але й скористався кредитом.
Суду не було надано доказів, які б підтверджували належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний Договір є дійсним та ніким не оспорений.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов'язковим.
Суд зазначає, що умовами договору сторони передбачили порядок продовження його строку (пролонгації), а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом в такому випадку.
Зокрема, згідно п.2.3.1.2. кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6. договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/71 зазначала, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Проценти відповідно до ст.1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
На час укладення договору (2021 рік) законодавство не містило спеціального обмеження максимальної процентної ставки за короткостроковими кредитами, укладеними в електронній формі. Тому визначення сторонами розміру процентів є реалізацією принципу свободи договору (ст.627 ЦК України). За відсутності прямої законодавчої заборони саме сторони визначають ціну користування кредитом, а суд не вправі змінювати її за власною оцінкою доцільності. Також суд не наділений повноваженнями коригувати погоджені сторонами умови договору з міркувань їх доцільності чи вигідності для однієї зі сторін. Утручання в договірні відносини можливе лише за наявності ознак несправедливості або порушення імперативних норм, що в даному випадку не доведено.
Матеріали справи свідчать, що умови щодо розміру процентної ставки були чітко сформульовані, відображені у тексті електронного договору та прийняті відповідачем шляхом електронної ідентифікації/підпису. Доказів того, що умови були прихованими, неповними або не дали змоги позичальнику оцінити економічні наслідки, до суду не подано.
Відповідач самостійно обрав кредитну пропозицію, свідомо погодився з її умовами, підтвердив акцепт умов шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримав грошові кошти і користувався ними. З огляду на це, покладення на нього обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання відповідає принципу відповідальності сторони за власні рішення у межах свободи договору.
Таким чином, як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування кредитодавець мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги позивача щодо сплати йому таких процентів є правомірним.
З приводу комісії, то Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію (пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо) (п.31.18. Постанови Верховного Суду від 13.07.2022 №496/3134/19), тому вимоги про стягнення комісії у цій справі підлягають задоволенню.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.
Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ Діджи, яке набуло право вимоги за Договором.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог, а тому позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.133 ЦПК України). До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як передбачено ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір №42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025; додаткова угода до договору №42649746 про надання правової допомоги та акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 29.07.2025
Суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов'язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.
Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.
Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для повного відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір є доведений, необхідним та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746)
заборгованість за договором про споживчий кредит №101627813 від 02.06.2021 в розмірі 33600 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн і 5000 грн правових витрат.?
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин