Справа № 278/4467/25
27 лютого 2026 року Брусилівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді О. С. Данилюк,
при секретарі с/з Марієвській Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у с-щі Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Mоnobank» від 16.05.2024 року у розмірі 15 039, 84 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що mоnobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Вказує, що після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Зазначає, що разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послугапереведення витрати у розстрочку. Стверджує, що за рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Вказує, що умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Зазначає, що 16.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 16.05.2024 р. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву, відповідачка також підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті-заяві позичальниця підтвердила, що все листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору.
Відтак позивач вважає, що 16.05.2024 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 . Взятий на себе обов'язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, тоді як відповідачка умови договору щодо надання кредиту не виконувала належним чином, через що в неї утворилась заборгованість по вказаному кредитному договору.
Зазначає, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 04.06.2025, становить 28 459, 18 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 18 457, 35 грн.; заборгованість за пенею - 3 987, 71 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 6 014, 12 грн.
Посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просив позов задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку зазначену заборгованість, а також судові витрати.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2025 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
В судове засідання представник позивача АТ «Універсал Банк»» не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву, якою просив розглянути справу без його участі, вимоги позовної заяви підтримав повністю, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з'явилась, будучі належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, про причини своєї неявки суду не повідомила, у зв'язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. ст. 509, 1054 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язується вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2024 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Універсал банк» та паспорт кредиту (а.с.14-18).
Підписавши анкету-заяву, відповідачка підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов'язується виконувати його умови.
Також в анкеті-заяві відповідачка висловила свою згоду саме на укладення такого договору з використанням мобільного додатку та доступу до електронних інформаційних ресурсів, задля чого отримала відповідний електронний ключ та електронний підпис.
Крім того, в п. 4 анкети-заяви зазначено, що відповідачка засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися нимдля вчинення правочинів та платіжних операцій. Також відповідачка визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису.
Відповідачці було згенеровано ключову пару з особистим електронним ключем та відповідним йому відкритим ключем, реквізити якого містяться в анкеті-заяві.
Відповідно до пункту 14 Положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування електронного підпису в банківській системі та електронної печатки в банківській системі України», використання удосконаленого електронного підпису, удосконаленої електронної печатки та простого електронного підпису здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим електронним підписом) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність вищевказаного договору про надання банківських послуг «Mоnobank» між відповідачкою ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання банківських послуг «Mоnobank». Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та встановлено кредитний ліміт 10 000 (десять тисяч гривень) 00 копійок. Наведене підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 04.06.2025р. (а.с. 18-19).
З виписки руху коштів по картці за період з 16.05.2024 р. по 04.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалась карткою № НОМЕР_1 . Кредитний ліміт станом на 04.06.2025 р. становить 10 000 грн., заборгованість станом на 04.06.2025 складає 28 459, 18 грн. (а.с. 73-97)
Дослідивши виписку по рахунку, встановлено, що ОСОБА_1 активно користувалась кредитною (платіжною) карткою, тим самим підтверджувала свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту.
Суд зауважує, що виписка з банківському рахунку є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання ним своїх обов'язків з погашення кредиту.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання та використання кредитних коштів, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що узгоджується з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не заявляв вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, умови яких між сторонами не погоджено, а просив стягнути з відповідачки 18 457, 35 грн. тіла кредиту, заборгованість за пенею - 3 987, 71 грн., заборгованість за порушення грошового зобов'язання 6014,12 грн.
З наданої АТ «Універсал Банк» виписки з рахунку позичальника про рух коштів по картці від 04.06.2025 р. та з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.05.2024 р. видно, що за період з 16.05.2024 р. по 04.06.2025 р. ОСОБА_1 було знято та списано в рахунок оплати нею товарів та послуг кошти на загальну суму 36 960, 18 грн., а поповнено картковий рахунок на загальну суму 8 501 грн. (а.с. 10).
З огляду на викладене, заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 16.05.2024 р. за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» з врахуванням заявлених позивачем позовних вимоги, становить 18 457, 35 грн., з огляду на що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за пенею в розмірі 3 987, 71 гривень та заборгованості за порушення грошового зобов'язання (штрафу) в розмірі 6 014, 12 грн. (а.с. 16), суд зазначає наступне.
Так, п.п. 5.11, 5.17 розділу ІІ Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Універсал банк» передбачено, що при несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф згідно з Тарифами, а саме від 1 до 30 днів - 50 гривень, він 321 до 90 днів - 100 гривень, від 91 до 120 днів - штраф, що розраховується за формулою 100 грн. + 6,2 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця.
Крім того, п. 8.20 п. 8 розділу І Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Універсал банк» визначено, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони погодили, що за несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом, що свідчить про несанкціоноване користування чужими коштами, клієнт несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання шляхом сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 74,4 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України уведено воєнний стан, який останній раз продовжений Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідачки не підлягає стягненню пеня в розмірі 3 987, 71 гривень та штраф в розмірі 6 014, 12 гривень, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача, становить 18 457, 35 грн.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 963, 82 грн., виходячи з розрахунку: 18 457, 35 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 3 028, 00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 28 459, 18 грн. (розмір заявлених позовних вимог).
На підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса: вул. Оленівська, 23, м. Київ, ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором від 16.05.2024 року у розмірі 18 457 гривень 35 копійок, а також судовий збір у розмірі 1 963 гривні 82 копійки, а всього 20 421 (двадцять тисяч чотириста двадцять одна) гривня 17 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.
Суддя О. С. Данилюк