Справа №295/6178/22
Категорія 65
2-др/295/18/26
16.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретаря - Шевчук А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 23.01.2026 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено. Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 992,40 грн судового збору.
В ухваленому судом рішенні питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не вирішено.
27.01.2026 до суду надійша заява представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 19500,00 грн.
Відповідач направив до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, вказавши, зокрема, на відсутність документального підтвердження витрат позивача на правову допомогу та надмірний розмір таких витрат за складання позовної заяви в 2022 році.
У судове засідання сторона позивача та представник третьої особи не з'явилася, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, причин неявки до суду не повідомили. Проте їхнє неприбуття в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви, що передбачено ч. 4 ст. 270 ЦПК України.
Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви з викладених у запереченнях на заяву мотивів.
Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ст. 135 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
За приписами ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/3929/18 та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 сформулював висновок про те, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
На підтвердження понесених позивачем витрат із надання правничої допомоги до суду надано копії: ордеру на надання правничої допомоги в Богунському районному суді міста Житомира позивачу адвокатом Ляховим О.В. від 15.01.2020; ордеру на надання правничої допомоги в судах всіх інстанції та юрисдикцій позивачу адвокатом Ляховим О.В. від 22.11.2022; договору про надання правової допомоги № 01/20 від 13.01.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Ляховим О.В.; додаткової угоди № 1 від 29.12.2025 до договору про надання правової допомоги № 01/20 від 13.01.2020, яким продовжено дію договору та викладено п. 4.2 договору в наступній редакції: «4.1. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2030 року»; додатку № 4 від 04.07.2022 до договору про надання правової допомоги № 01/20 від 13.01.2020, яким визначено вартість послуг (тарифів); акту виконаних робіт № 1-4-01/20 від 24.01.2026, в якому зазначено опис виконаних робіт - вартість наданих послуг на загальну суму 19500 грн (т. 1 а. с. 3, т. 2 а. с. 230-234) .
З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позову, виходячи із складності справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, участь представника позивача в шести судових засіданнях, складення ним у справі процесуальних документів, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність адвокатських витрат до предмету спору, розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.
З приводу посилань сторони відповідача на ненадання доказів позивачем сплати судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд вважає за необхідне зауважити, що згідно висновків Верховного Суду відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Керуючись ст. ст. 135, 137, 141, 270 ЦПК України, -
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 14000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа: Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради (адреса: 10014, м. Житомир, майд. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 40392354).
Суддя Л.М. Семенцова