Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/9034/25
номер провадження 2/215/1226/26
24 лютого 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Дудікова А.В.
при секретарі - Болдирєвій А.О.
згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/9034/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив
Описова частина
У листопаді 2025 року представник АТ «Сенс Банк» звернувся до суду через підсистему електронний суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги представник АТ «Сенс Банк» обґрунтовувала тим, що 29.06.2016 відповідач уклав з ПАТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630435612 за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені договором платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов'язується достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банком належним чином виконано свої зобов'язання щодо надання позичальнику кредиту, позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 10.06.2025 становить 31 547,76 грн, з яких: 22 176,38 грн прострочене тіло кредиту, 9 371,38 грн відсотки за користування кредитом.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування позивача на АТ «Сенс Банк».
З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника направлені досудові вимоги щодо виконання договірних зобов'язань, які залишені відповідачем без реагування. Враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання договірних зобов'язань, не сплачує у добровільному порядку заборгованість, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 630435612 від 29.06.2016 у розмірі 31 547,76 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 076,50 грн.
Ухвалою суду від 01.12.2025 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.01.2026
13.01.2026, за заявою відповідача, розгляд справи відкладено на 24.02.2026.
У судове засідання, призначене на 24.02.2026 представник позивача не з'явилася, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, у судове засідання, призначене на 24.02.2026 не з'явився, подав на адресу суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просив проводити розгляд справи за його відсутності. Відзив на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.
Мотивувальна частина
Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права
Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч. 3 ст. 211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст. 247 ЦПК України.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.06.2016 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була підписана оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», які в сукупності становлять кредитний договір (а.с. 8-11).
Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонував ПАТ «Альфа-Банк» укласти з ним Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк».
Сторони погодили, що Банк відкриває ОСОБА_1 поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні із максимальним лімітом кредитної лінії у розмірі 200 000 грн, мета кредиту - споживчі потреби, процентна ставка - 36% річних, тип процентної ставки фіксована, порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 7% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Також пропонував щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 , згідно з умовами договору.
У Оферті зазначено, що підписанням цієї оферти відповідач беззаперечно підтверджує, що перед укладенням Угоди ознайомлений у письмовій формі: з усією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
29.06.2016 року відповідачем було підписано Акцепт пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою з рахунку приватного клієнта №009289-2025/0627 за період з 29.06.2016 по 14.12.2024 (а.с. 13-23).
З метою досудового врегулювання спору 17.06.2025 та 10.10.2025 АТ «Сенс Банк» було направлено відповідачу досудові вимоги щодо виконання договірних зобов'язань, які залишені ОСОБА_1 без виконання (а.с.24,26).
Факт надіслання відповідачу вимог щодо виконання договірних зобов'язань підтверджується реєстрами поштових відправлень Укрпошта, та описами вкладеними у цінні листи (а.с.24 зв. бік, 25, 26 зв.бік, 27).
Відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» №2/2022 від 12.08.2022 р., вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
Як вбачається з витягу з державного реєстру банків, 01.12.2022 Національним банком України внесений запис до Державного реєстру банків щодо зміни найменування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «АЛЬФА БАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» (скорочене найменування - АТ «СЕНС БАНК»).
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Своїм підписом у оферті відповідач підтвердив, що отримав Акцепт пропозиції на укладання відповідної угоди про надання кредиту. Вказані обставини свідчать про те, що з моменту підписання банком отриманого відповідачем Акцепту угода про надання кредиту набула чинності, відповідач погодився з визначеними у оферті умовами кредитування.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Також, згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року вказано, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Судом встановлено, що Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі.
Однак, ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов'язання позичальника погашення заборгованості за кредитом.
Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позичальника були направлені досудові вимоги щодо виконання договірних зобов'язань, однак, відповідачем дані вимоги залишено без реагування, відповідач свідомо не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за Кредитним договором, в зв'язку з чим, має заборгованість в розмірі 31 547,76 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який перевірений судом та не спростований відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.12.2024 складає 31 547,76 грн, з яких: 22 176,38 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 371,38 грн заборгованість за відсотками (а.с.29-30).
Таким чином, судом встановлено, що на даний час відповідач ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Сенс Банк».
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування тверджень позивача, викладених у позовній заяві також не надав, розрахунок заборгованості не спростував. Доказів того, що відповідач виконав свій обов'язок позичальника, суду не надано.
Висновки за результатом розгляду позовної заяви
З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором №630435612 від 29.06.2016, визнання відповідачем позову суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають задоволенню. З відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» слід стягнути заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 31 547,76 грн, яка складається з: 22 176,38 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 371,38 грн заборгованість за відсотками.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на визнання відповідачем даного позову, суд застосовує ч. 1 ст. 142 ЦПК України, за якою у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 1 211,20 грн.
Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано копію Договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 (а.с.32-35); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (зв.б. а.с. 31).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19).
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.
Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, визнання відповідачем позову, а також ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 14, 19, 76-81, 89, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 272, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №630435612 від 29.06.2016 у розмірі 31 547 (тридцять одна тисяча п'ятсот сорок сім) гривень 76 коп., з яких: 22 176 (двадцять дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 38 коп. заборгованість за тілом кредиту; 9 371 (дев'ять тисяч триста сімдесят одна) гривня 38 коп. заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Повернути Акціонерному товариству «Сенс Банк» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову в АТ «СЕНС БАНК» за платіжною інструкцією №919855 від 23.07.2025, що становить 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 24 лютого 2026 року.
Суддя