Справа № 185/2280/26
Провадження № 1-кс/185/191/26
27 лютого 2026 року м. Павлоград
Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , у присутності підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, освіта середня спеціальна, не військовозобов'язаного, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася начальник відділення СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 з клопотанням, погодженим з прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2026 за № 12026041370000226, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно до зазначеного клопотання, ОСОБА_5 03 лютого 2026 року приблизно о 16 годині 00 хвилин (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де разом із раніше знайомим йому ОСОБА_7 розпивав алкогольні напої.
У подальшому ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні кухні вказаного будинку, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_7 , під час якого у нього виник прямий умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у зазначений час та місці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 взяв зі столу кухонний ніж та наніс ним не менше п'яти колото-різаних ударів по верхнім та нижнім кінцівках тіла ОСОБА_7 .
Після цього, не зупиняючись на досягнутому та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 наніс потерпілому не менше десяти ударів кулаками обох рук у ділянку грудної клітки.
Внаслідок нанесених ударів ОСОБА_7 намагався залишити місце події та попрямував у напрямку свого місця проживання. Однак ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії та переслідуючи потерпілого, наздогнав його на подвір'ї будинку АДРЕСА_3 , де умисно наніс останньому ще не менше п'яти ударів кулаками в ділянку тулуба, після чого залишив місце події та повернувся до свого місця проживання.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран нижніх та верхніх кінцівок тіла, сумісної тупої травми тіла, що ускладнилася розвитком травматичного шоку, які перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: у вчинені вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінальному правопорушенні повністю підтверджується наступними доказами.
-протоколом огляду місця події від 12.02.2026;
-протоколом додаткового огляду місця події від 18.02.2026;
-протоколом огляду трупа від 18.02.2026:
-протоколом обшуку від 26.02.2026;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 27.02.2026;
-стенограмою виклику на лінію «102» від 03.02.2026 та 17.02.2026;
-протоколом огляду диску з відео від 25.02.2026.
Тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині.
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, вказана обставина дає підстави вважати, що перебуваючи під загрозою кримінальної відповідальності та розуміючи реальність та невідворотність її настання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового слідства та суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім того, підозрюваному ОСОБА_5 відомі дані про свідка по кримінальному провадженню, у зв'язку з чим слідство вважає, що останній може незаконно впливати на нього у цьому ж кримінальному провадженні.
Таким чином, оцінюючі в сукупності всі зібрані обставини у кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: серед яких - переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший - більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, яка вказані у клопотанні.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні клопотання щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як підозра є передчасною та необґрунтованою.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, підозрюваного, захисника, проаналізувавши та зіставивши результаті розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.02.2026 за № 12026041370000226 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
27.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При розгляді справи слідчий суддя враховує принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
У рішенні по справі “Александровська проти України» від 25 березня 2021 року ЄСПЛ відзначив, що Конвенція вимагає, щоб під час обрання запобіжного заходу суди розглядали також і не пов'язані з позбавленням свободи заходи. При цьому рішення про тримання під вартою чи його продовження не може ґрунтуватися винятково на серйозності висунутих обвинувачень, а його обґрунтування не може бути абстрактним, узагальненим чи стереотипним.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, вчинив особливо тяжкий злочин, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: емоційно-нестійкий розлад особистості, не одружений, не має постійного місця роботи, постійного джерела доходу, що в свою чергу свідчить про нестійкість соціальних зв'язків, враховуючи також існування ризиків незаконного впливу на свідка з метою схилення його до надання суду неправдивих свідчень на його користь, перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 3, ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне не визначати щодо ОСОБА_5 заставу у кримінальному провадженні, оскільки скоєний ним злочин, спричинив загибель людини.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Таким чином, строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування не може перевищувати двох місяців, що обраховується з дня повідомлення особі про підозру.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання начальника відділення СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 17 години 40 хвилин 27 лютого 2026 року.
Строк дії ухвали - до 17 години 40 хвилин 27 квітня 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1