Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 лютого 2026 року № 520/22022/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ), яка виразилась у не внесені відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як визнаного військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022), які виразились у дорученні розгляду заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), які виразились у відмові у внесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як визнаного військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) шляхом зазначення інформації про виключення позивача з військового обліку за пп. 3 п. 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачами допущено відносно нього протиправну бездіяльність та вчинено протиправні дії, чим порушено його права. Також позивачем вказано, що бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 виразилась у не внесені відомостей про його виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як визнаного військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та протиправні дії Міністерства оборони України виразились у доручені розгляду заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , а дії ІНФОРМАЦІЯ_2 виразились у відмові у внесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як визнаного військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача Міністерства оборони України через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що Міністерство не є належним відповідачем за вимогами, що стосуються безпосереднього внесення даних до Реєстру «Оберіг» та виправлення операційних помилок органів ведення Реєстру. Крім того, позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Водночас, представником відповідача вказано, що Міністерство є держателем Реєстру «Оберіг», а органи ведення Реєстру - це, зокрема, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відтак, невнесення до Реєстру «Оберіг» відомостей про виключення позивача з військового обліку, яке відбулось 16.03.2022, є операційною помилкою або бездіяльністю конкретного органу ведення Реєстру - ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ухвалив відповідне рішення на підставі висновку військово-лікарської комісії і був зобов'язаний завершити цю процедуру шляхом внесення даних до електронної системи. Водночас, представником відповідача вказано на правомірність дій щодо розгляду звернення позивача, враховуючи норми діючого законодавства, оскільки скерування звернення позивача від центрального апарату Міністерства оборони України до підпорядкованого органу військового управління для розгляду по суті не є пересиланням звернення за належністю іншому органу у розумінні ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», а є складовою єдиної процедури розгляду звернення всередині одного органу військового управління. В той же час, представником відповідача вказано на правомірність та обґрунтованість дій відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у цього органу відсутні первинні документи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 був зобов'язаний після прийняття рішення про виключення позивача з військового обліку 16.03.2022 внести відповідні відомості до Реєстру «Оберіг». Однак навіть якщо бездіяльність мала місце, позовна заяві в цій частині підлягає відхиленню через пропущення позивачем строку на звернення до суду.
Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що з огляду на норми діючого законодавства саме районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 Положення №154 забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони. Отже, відповідачем було розглянуто звернення позивача за окремим дорученням Військової частини НОМЕР_4 та за результатом розгляду заявнику була надана відповідь, якою проінформовано про відсутність повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_4 про постановку на військовий облік або зняття/виключення з військового обліку, про проходження військово-лікарської комісії та іншої інформації стосовно позивача. Відтак для вирішення питання по суту звернення позивачу було рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, відповідачем було виконано завдання, які визначені вищим командуванням, а не ті, які зазначає позивач у своєму позові.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 правом подання до суду відзиву на позов на скористався, заяви про визнання позову або будь-якої іншої заяви до суду не надав.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.
У позовній заяві позивачем вказано, що він ОСОБА_1 16.03.2022 року був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 за пп.3 п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується записом та відміткою у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії № НОМЕР_5 .
Позивач був виключений на підставі висновку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зафіксовано в протоколі №35 від 16.03.2022 року.
У позовній заяві позивачем вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 всупереч вимогам Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не було внесено до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (системи «Оберіг») дані про його виключення з військового обліку.
Як зазначено позивачем, його роботодавець 02.05.2025 року запитав у нього військово-обліковий документ з систем «Оберіг», у зв'язку з чим він встановив мобільний застосунок «Резерв+», з якого стало відомо про те, що дані до реєстру про його виключення з військового обліку внесені не були.
З огляду на вказані обставини, 06 травня 2025 року представником позивача засобами поштового зв'язку «Укрпошта» направлено до Міністерства оборони України письмову заяву із проханням внести актуальні дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до системи «Оберіг», а у разі якщо дана функція (виправлення/внесення даних до системи «Оберіг» покладена на інший орган) направити документи за належністю для актуалізації інформації про ОСОБА_1 та виправлення неправдивої інформації наявної в системі «Оберіг».
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 №3365/ВОБ від 28.05.2025 року представника позивача було повідомлено про те, що за інформацією Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр), громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на загальному військовому обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_7 з 23.09.2004, як рядовий запасу. Також вказано, що за наявною інформацією громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проходив ВЛК: 08.02.2001 при Рубіжанському МВК Луганської області, був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за гр. І ст. 36-б розкладу хвороб Наказу МОУ № 2 від 1994, № 207 від 1999; 10.02.2006 при ІНФОРМАЦІЯ_8 , був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за гр. ІІ ст. 36-б розкладу хвороб Наказу МОУ № 2 від 1994, № 207 віл 1999. В ІНФОРМАЦІЯ_7 , в ІНФОРМАЦІЯ_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) відсутня інформація про направлення громадянина ОСОБА_1 на проходження ВЛК, проходження ВЛК та визнання гр. ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_4 про військовий облік громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_11 не надходило. Жодною офіційною інформацією щодо проходженням ВЛК вказаним громадянином, ІНФОРМАЦІЯ_12 не володіє та не має законних підстав щодо внесення змін до Реєстру, а тому, для вирішення питання по суті звернення, необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким було видано направлення на проходження ВЛК.
У позовній заяві позивачем вказано, що всупереч вимогам законів та підзаконних нормативно-правових актів відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 не вніс дані про його виключення з військового обліку за станом здоров'я на підставі рішення військово-лікарської комісії, а відповідач - Міністерство оборони України, допустив протиправну бездіяльність у виді нездійснення належного контролю за виконанням своїх обов'язків підпорядкованих підрозділів, незабезпечення повноти та актуалізації відомостей Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів та доручення внесення відомостей відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_2 замість відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 . Міністерство оборони України держатель Реєстру діє через підпорядковані органи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , для виконання обов'язків визначених у постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487. При цьому відповідач ІНФОРМАЦІЯ_13 , якому було доручено внести повні, актуальні та правдиві відомості до Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів та доручення внесення відомостей (система «Оберіг»), не здійснив внесення вказаних відомостей, не направив матеріали за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зробив запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення відомостей та внесення їх до Реєстру про призовників, військовозобов'язаних та резервістів та доручення внесення відомостей (система «Оберіг»).
Стосовно доводів представника Міністерства оборони України про пропущення позивачем строку на звернення до суду із позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає таке.
Приписами ч.1 та ч.2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, суд наголошує, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Відтак, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є за своїм характером триваючим.
За загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим правопорушенням є правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення.
Отже, протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
В іншому разі суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи представника Міністерства оборони України стосовно пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із цим позовом в частині позовних вимог звернених до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки бездіяльність вказаного відповідача має триваючий характер.
Аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2025 року у справі №990/29/22.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно із ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з положеннями пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України»; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).
Приписами ст.1 Закону №1951-VIII передбачено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно із ч.1 ст.5 Закону №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" та з метою встановлення процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів Міністерство оборони України 28.03.2022 року видало наказ №94 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно із пунктами 2-4, 6 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (далі - Порядок №94) реєстр - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: - ведення військового обліку громадян України; - забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; - інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Основними засадами ведення Реєстру є: - обов'язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів; - повнота та актуалізація відомостей Реєстру; - захищеність Реєстру та внесення до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу, зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного та програмного забезпечення відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Дані Реєстру використовуються для реалізації завдань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також для інформаційного забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Відповідно до пунктів 1, 2, 16, 18 розділу ІІ Порядку №94 суб'єктами Реєстру є володілець Реєстру, розпорядник Реєстру, органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.
Володільцем Реєстру є Міністерство оборони України.
Органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ.
Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов'язків здійснює: - внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів з існуючими обліковими даними; - внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; - верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію; - перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ; - знищення повторного запису з Реєстру.
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 94 передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Відповідно до п.12 розділу ІІІ Порядку № 94 отримання призовником, військовозобов'язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.
Письмовий запит задовольняється протягом десяти календарних днів з дня його надходження.
Згідно з п.2 розділу IV Порядку № 94, актуалізація (внесення змін) відомостей Реєстру здійснюється: - в електронному режимі - шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; - у ручному режимі - шляхом внесення призначеною відповідальною особою за ведення Реєстру відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку.
Відповідно до п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов'язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність; 11) відомості про виконання військового обов'язку (категорія обліку); 12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв'язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов'язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.
Згідно з абз. 5 п.7 Порядку №559 у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
З аналізу викладених вище норм слід дійти висновку про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними.
Як зазначено позивачем та підтверджено даними його тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_5 , 16.03.2022 року він був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено протокол №35 від 16.03.2022 року.
Позивачем вказано, що його виключення з військового обліку було здійснено на підставі пп.3 п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ст. 37 ч. 6 п. 3 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
З аналізу вказаної вище норми слід дійти висновку про те, що умовою для виключення особи з військового обліку, є визнання її військово-лікарською комісією непридатною до військової служби.
Відповідно до п. 1.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Як передбачено п. 3.8. Положення про ВЛК після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
- "Придатний до військової служби";
- "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";
- "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".
Суд також зазначає, що згідно із ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.99 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Подальші внесення зміни до законодавства України не скасували результат проходження позивачем 25.02.2016 року огляду комісією з питань приписки Комінтернівського району м. Харкова, яким позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд наголошує на неможливості перебирання повноважень військово-лікарської комісії та не надає власну оцінку поставленому діагнозу щодо наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби, а лише перевіряє дотримання процедури внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно визнання його не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно поданих документів, які оформлені відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає позивач під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
Водночас, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не було надано до суду належних та достатніх доказів, що з боку позивача було допущено будь-які порушення під час проходження ВЛК, чи подання позивачем підроблених документів під час визнання його не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Крім того, відповідач не надав доказів, що позивачем було повідомлено свідомо неправдиві відомості та/або надані документи, які містили недостовірні дані або були підробленими.
Суд зазначає, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, можна зробити висновок, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулась в минулому та ніким не оскаржувалася та не визнавалася незаконною.
При цьому, процедура повторного взяття на військовий облік на момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачена, в тому числі і для повторного проведення процедури виключення з військового обліку.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки право позивача бути виключеним з військового обліку виникло 16.03.2022 року на підставі відповідного висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 (протокол №35 від 16.03.2022 року), проте відомості про таке виключення не були внесені останнім до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тоді як за нормами діючого законодавства саме на нього покладено обов'язок безпосереднього внесення таких даних до вказаного реєстру, і таке право було порушено відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то саме на відповідача покладено обов'язок по забезпеченню прав позивача.
Також, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у тимчасовому посвідченні № 4623 неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також того, що рішення ВЛК, яким визнано позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, винесено з порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402, було переглянуто або скасовано.
Отже, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 допустив протиправну бездіяльність, яка виразилась у не внесені відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як визнаного військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Водночас, враховуючи положення п.4 Порядку №559, слід дійти висновку, що позивач після встановлення невідповідності відомостей, зазначених у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, для внесення відповідних змін у паперовій або електронній формі мав звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Матеріали справи, а саме відомості із застосунку Резерв+ та дані ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчать на користь того, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_14 з 23.09.2004 року.
Однак, під час розгляду справи судом було встановлено, що представник позивача, діючи в інтересах позивача, звернувся до Міністерства оборони України із відповідною заявою щодо внесення актуальних даних про його виключення з військового обліку, а у разі якщо дана функція (виправлення/внесення даних до системи «Оберіг» покладена на інший орган) направити документи за належністю для актуалізації інформації про ОСОБА_1 та виправлення неправдивої інформації наявної в системі «Оберіг».
Зазначену заяву було направлено для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в подальшому листом повідомив позивача про відсутність законних підстав для внесення змін до реєстру та рекомендацію позивачу звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96), визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Положеннями статті 3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Згідно із приписами ч.ч.1, 6, 7 статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
За приписами частин 3, 4 статті 7 Закону № 393/96 якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Статтею 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно із положеннями ст.19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З аналізу вказаних вище норм слід дійти висновку про те, що у разі надходження до органу звернення такий орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ньому обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі №815/1178/17, від 30 листопада 2020 року у справі №280/4698/19.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.12.2018 р. у справі № 804/9185/15 за загальним правилом звернення громадян підлягають розгляду тим суб'єктом, якому вони адресовані. Якщо вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідного органу, він повинен переслати його за належністю і повідомити про це громадянина, який подав звернення, для чого встановлено п'ятиденний строк.
Також суд враховує, що у постанові від 24.11.2021 у справі № 380/2272/20 Верховний Суд, аналізуючи приписи Закону № 393/96-ВР, зауважив, що законодавець, передбачаючи право/обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, мав на меті забезпечити заявнику об'єктивний та всебічний розгляд його заяви.
Водночас, вказаний обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупністю таких умов: питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень; звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні; пересилання повинно відбутися в термін не більше п'яти днів; про факт пересилання обов'язково повідомляється громадянин, який подав звернення.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з метою організації роботи зі зверненнями громадян, їх прийому в системі Міністерства оборони України Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі - Інструкція № 735).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції №735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця. Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
Відповідно до абз.5 та 6 п.5 Розділу ІІ Інструкції №735 відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України «Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно із п.14 розділу ІІ Інструкції №735 щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до п.6 та п. 8 розділу III Інструкції №735 звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
З аналізу викладених вище норм Інструкції № 735 слід дійти висновку про те, що стосовно кожного звернення, яке надійшло до Міністерства оборони України, не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: 1) прийняти до провадження; 2) передати на вирішення до іншого органу військового управління; 3) надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; 4) залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян», що передбачено приписами пункту 14 розділу ІІ Інструкції №735.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, що визначено приписами пункту 7 розділу III Інструкції №735.
В рамках розгляду цієї справи судом було встановлено, що Міністерством оборони України звернення позивача було скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник відповідача Міністерства оборони України у поданому до суду відзиві на позов із посиланням на положення Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та п. 79 Порядку №№1487 вказав, що саме районні (міські) ТЦК та СП, серед іншого здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку, проставляють у військово-облікових документах відповідні відмітки та виконують функції з ведення Реєстру «Оберіг». Водночас, представником відповідача наголошено на обставинах того, що при пересиланні звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 не було порушено процедури, встановленої ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідача в спірному випадку керувався приписами Інструкції №735, яка у п.2 розділу ІІ і передбачає таке скерування від центрального апарату Міністерства оборони України до підпорядкованого органу військового управління для розгляду по суті.
Водночас, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у поданому до суду відзиві на позов із посиланням на положення ст. 34 Закону №2232-ХІІ, Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Положення №154 та п. 79 Порядку №№1487 вказав, що саме районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міністерством оборони України, а у органів адміністрування, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей, відсутні повноваження щодо ведення Реєстру та актуалізації його бази даних та внесення будь-яких даних до Реєстру.
Отже, враховуючи самостійно надані представниками відповідачів у справі пояснення, норми діючого законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, слід дійти висновку, що до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 не належить внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а відтак Міністерство оборони України під час направлення до такого звернення позивача в межах єдиної процедури розгляду звернення вчинило протиправні дії, оскільки у такому випадку в порушення п. 8 розділу III Інструкції №735 відповідь за результатами розгляду звернення позивача надана органом військового управління, до компетенції якого не входить розв'язання порушених у зверненні питань.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що дії Міністерства оборони України, які виразились у дорученні розгляду заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 , є протиправними, а отже позовні вимоги позивача в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з огляду на зміст повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 дії останнього, які виразились у відмові у внесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як визнаного військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, не можуть бути визнані судом протиправними, у зв'язку з чим у задоволенні останніх належить відмовити.
В той же час, оскільки розгляд звернення позивача було здійснено неналежним органом військового управління в порушення положень Інструкції №735, то суд доходить висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог позивача згідно із приписами ч.2 ст.9 КАС України та для належного захисту прав позивача зобов'язати відповідача Міністерство оборони України розглянути заяву позивача від 06.05.2025 року щодо внесення актуальних персональних даних позивача про виключення з військового обліку та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду.
Стосовно позовних вимог позивача в частині щодо зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 шляхом зазначення інформації про виключення позивача з військового обліку за пп. 3 п. 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» суд зазначає, що такі з огляду на зміст встановлених під час розгляду справи обставин, враховуючи, що заява позивача про внесення актуальних даних про його виключення з військового обліку до системи «Оберіг» не була належним чином розглянута, слід вважати передчасними, у зв'язку з чим останні задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у не внесені відомостей про виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як визнаного військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022), які виразились у дорученні розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 06.05.2025 року щодо внесення його актуальних персональних даних про виключення з військового обліку та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачену суму судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.