Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 лютого 2026 року Справа № 520/27864/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Харкові клопотання позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду у справі № 520/27864/25,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена грошова компенсація за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2022, 2025 роки, сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінет Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (вимога-1);
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та додаткових відпусток за 2022, 2025 роки, обчисливши її розмір із розміру місячного грошовою забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (вимога-2);
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, яка полягає у невключенні надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції, премії та сум індексації до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислена матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 рік (вимога-3);
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та доплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 рік, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням нарахованих та виплачених сум надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції, премії та індексації (вимога-4).
Ухвалою суду від 22.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху в частині позовних вимог-1 та -2, у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Позивач у заяві про усунення недоліків наводить аргументи про те, що позивач проходила службу в Національній поліції України з 07.11.2015 по 02.06.2025 та була звільнена за власним бажанням (наказ №386 о/с від 22.05.2025). У день звільнення їй не виплатили всі належні суми. Після укладення договору про правову допомогу 20.06.2025, адвокат направив запити до ГУНП у Харківській області та ДСР НПУ. Відповіді від 30.07.2025 та 27.08.2025 підтвердили невиплату компенсації за 44 дні невикористаних відпусток без урахування додаткової винагороди за постановою КМУ №168. Остаточну відповідь отримано 09.10.2025, з якої стало відомо про порушення прав. Позов подано 17.10.2025. Вимоги стосуються невключення надбавок, премій та індексації до грошового забезпечення, з якого обчислювались матеріальні допомоги за 2020- 2022 роки. Оскільки порушення відбулося до 19.07.2022, коли КЗпП ще не обмежував строк звернення до суду, а під час дії карантину строки були продовжені до 02.10.2023, позов подано вчасно. Позивач діяв добросовісно, не мав підстав сумніватися у правильності розрахунків.
Відповідачем у відзиві не заявлено перед судом питання щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правових наслідків пропущення процесуального строку звернення до суду, який закінчився.
На виконання ухвали суду про витребування доказів надано дані, які суд аналізує з метою вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.
Суд вирішує заявлене питання у порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п'ята статті 122 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 (справа №560/3294/22), від 19.01.2023 (справа № 460/17052/21), зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Водночас, у КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: " Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати некомпенсаційних виплат при звільненні з порушення вимог чинного законодавства.
У ч. ч. 2, 3 ст. 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду - день, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ “дізналася» та “повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач звільнений з військової служби у відповідача 02.06.2025.
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Представник позивача 04.08.2025 звернувся до відповідача із запитом про отримання відомостей щодо складових грошового забезпечення з якого обчислено компенсаційні виплати позивачу.
16.08.2025 відповідача надав відповідь на адвокатський запит представника позивача та додав довідки про грошове забезпечення позивача.
До суду подано позов 17.10.2025.
Суд не заперечує того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, а також про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак, таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 № 520/6976/24.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що позивач звернувся до відповідача із адвокатський запитом про отримання довідок про грошове забезпечення у межах тримісячного строку звернення до суду та отримавши відповідь та довідки про грошове забезпечення у межах тримісячного строку звернувся до суду за захистом порушеного права позивача.
Разом із тим, суд відмічає, що відповідачем не подано до суду витребуваних доказів, які б підтверджували, що позивач на момент звільнення із військової служби був ознайомлений про нараховані та виплачені суми при звільненні.
З огляду на викладене приходжу переконання про те, що причини, які наведені стороною позивача, підтверджені відповідними доказами, а відтак такі визнаються судом поважними, а тому строк звернення до суду із адміністративним позовом слід поновити, а клопотання позивача задовольнити.
Керуючись статтями 121, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Поновити процесуальний строк звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 520/27864/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.02.2026.
Суддя М. І. Садова