Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 лютого 2026 року № 520/1327/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024 ЄДРПОУ 45752470) про визнання незаконною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях щодо невжиття протягом розумного строку заходів, передбачених частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 76084274;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях вжити заходів, передбачених частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 76084274;
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях щодо невжиття протягом розумного строку заходів, передбачених частиною 3 статті 63, частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 76083327;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях здійснити заходи, передбачені частиною 3 статті 63, частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 76083327.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державним виконавцем не вживається заходів примусового виконання рішення, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», чим порушено принципи законності, диспозитивності виконавчого провадження, виконавчі дії не були вчинені ефективно, своєчасно та в повному обсязі, як цього вимагає законодавство України. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.01.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначене відкрите судове засідання. Витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях матеріали виконавчих проваджень ВП №76084274 та ВП №76083327.
Від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях до суду надійшли на виконання ухвали витребувані документи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки ним належним чином вчиняються виконавчі дії передбачені ЗУ "Про виконавче провадження". Окрім того, відповідач посилався на положення п. 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення 3акону, якими визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Сторони у судове засідання призначене на 24.02.2026 о 15-15 год не прибули. Про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях перебуває виконавче провадження № 76084274 по виконанню виконавчого листа № 520/23732/23, виданого 04.09.2024 Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадового окладу за військове звання, надбавки за вислугу років за лютий 2023, за період з березня 2023 по 12.06.2023; надбавки за вислугу років за період з квітня по листопад 2022 року; надбавку за особливості проходження військової служби за березень-листопад 2022 року) грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток за 2022 рік та грошову компенсацію за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованим дням у 2023 році; одноразову грошову допомогу при звільненні; індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2022 по 31.12.2022; грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні та виконавче провадження № 76083327 по виконанню виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 № 520/23732/23 про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надбавку за особливості проходження служби за березень - 12.06.2023 року; щомісячну премію за березень - 12.06.2023 року; оклад за військове звання за березень-липень 2022 рок; передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 21.05.2022-31.05.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2025 представником ОСОБА_1 , було подано клопотання до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо здійснення виконавчих дій та прийняття відповідних рішень, передбачених статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчих провадженнях №№ 76083327, 76084274, з метою забезпечення належного і повного виконання боржником - військовою частиною НОМЕР_4 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 по справі № 520/23732/23, в частині виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення.
20.01.2026 позивачу надійшов супровідний лист від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківських областях за № 982/3.2-07/26 від 19.01.2026 щодо результатів розгляду клопотання, з посиланням на відповідь від 16.01.2026 за № 1392, зі змісту якої вбачається, що державним виконавцем у виконавчих провадженнях вживаються заходи щодо забезпечення виконання боржником в примусовому порядку судових рішень. Окрім того, орган примусового виконання рішень посилався на визначені законом строки вчинення виконавчих дій, які перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Позивач, вважаючи, що відповідачем не вжито заходів з метою примусового виконання рішення суду, передбачених частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», звернувся до суду з позовом.
Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як передбачено приписами ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
При цьому, приписами ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.09.2024 року відкрито виконавче провадження №76084274 за виконавчим листом №520/23732/23 від 04.09.2024 та виконавче провадження №76083327 за виконавчим листом №520/23732/23, також відповідні постанови містять припис, зокрема, щодо необхідності виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
У подальшому 03.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн у межах виконавчого провадження №76083327, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Від військової частини НОМЕР_5 від 25.10.2024 до Відділу примусового виконання рішень надійшли пояснення за вих.№3931, в яких боржник зазначив, що ним на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/23732/23 здійснено розрахунок належних до виплати стягувачу сум та направлено клопотання 14.10.2024 вих.№1689/1242 до військової частини НОМЕР_6 про виплату стягувачу сум грошового забезпечення по виконавчим провадженням №76084274 та №76083327.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/23732/23 заяву представника позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні - задоволено. Замінено боржника у виконавчих провадженнях №76084274 та №76083327 військову частину НОМЕР_7 на його правонаступника - військову частину НОМЕР_6 .
Представником позивача до Відділу примусового виконання рішень направлено заяву від 29.09.2025 про заміну сторони (боржника) у виконавчих провадженнях на підставі вищезазначеної ухвали суду.
На підставі ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/23732/23 старшим державним виконавцем постановами від 06.10.2025 здійснено заміну боржника у виконавчих провадженнях його правонаступником.
За результатами розгляду клопотання представника позивача від 29.09.2025 про вжиття заходів та надання інформації, Відділом примусового виконання рішень надано відповідь від 16.01.2026 в якій, окрім перелічених вище судом обставин, зазначено, що визначені законом строки вчинення виконавчих дій перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
У подальшому, старшим державним виконавцем 13.01.2026 направлено до нового боржника - військової частини НОМЕР_4 вимоги про виконання рішення суду в межах виконавчих проваджень №76084274 та №76083327. Зобов'язано боржника повідомити протягом трьох робочих днів про виконання рішення суду, попереджено про наслідки невиконання рішення.
Як вбачається з матеріалів виконавчих проваджень, боржником на вимогу державного виконавця відповіді надано не було, рішення суду не виконано.
Відтак, постановами від 13.02.2026 старшим державним виконавцем застосовано до боржника штраф у розмірі 5100 грн (у межах виконавчого провадження №76084274) і в розмірі 10200 грн (у межах виконавчого провадження №76083327) та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Суд надаючи оцінку вищезазначеним обставинам зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 6 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Отже, положеннями ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Відповідно до положень частин 1-3 статті 63 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до положень статті 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття протягом розумного строку заходів, передбачених частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов'язати відповідача вжити заходи передбачені частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
З приводу посилань позивача на недотримання відповідачем розумних строків для вчинення виконавчих дій, суд звертає увагу, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень. Разом з тим, поняття "розумності" строків вчинення процесуальних дій є оціночною категорією, що визначається виходячи з конкретних обставин кожної справи.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається право кожної людини на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов'язків.
Сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) («Шмалько проти України», заява №60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява N 589498/00, пункт 34).
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява №22774/93, пункт 74).
Таким чином, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Щодо посилання відповідача на п. 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення 3акону, з а змістом якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану суд зазначає наступне.
Варто зазначити, що відповідно до ст.64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Вказана норма знайшла своє відображенні і в ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно якої у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів.
Таким чином, Конституцією України гарантовано, що в умовах воєнного стану не може бути обмежено право особи на судовий захист, який включає в себе і право на виконання судового рішення.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судове рішення, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
Як вже зазначалось вище, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи примусового виконання рішень (державних виконавців).
В свою чергу, невчинення державним виконавцем протягом тривалого часу виконавчих дій та всіх належних заходів, зокрема, передбачених частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», для примусового виконання рішення суду, порушує, перш за все, право особи на судовий захист, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип обов'язковості судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справ, виконавчі провадження №76084274 та №76083327 були відкриті постановами старшого державного виконавця від 19.09.2024. У подальшому 03.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн у межах виконавчого провадження №76083327, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Суд наголошує, що ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 3 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У свою чергу положення статі 75 ЗУ "Про виконавче провадження", як вже зазначалось судом вище, визначають варіативність розмірів штрафних санкцій та визначають, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Разом, з тим, наступною з вересня-жовтня 2024 року дією в межах виконавчих проваджень №76084274 та №76083327 була заміна боржника, яка вчинена державним виконавцем 06.10.2025 за заявою представника позивача на підставі ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №520/23732/23.
Таким чином, судом вбачається, що у період з 19.09.2024 до 06.10.2025 в межах виконавчого провадження №76083327 вчинено лише накладення штрафу на боржника та встановлено новий десятиденний термін для виконання рішення суду, в той час, як в межах виконавчого провадження №76084274 до постанови про заміну боржника у виконавчому провадженні від 06.10.2025 не було вжито жодного заходу передбаченого частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення виконання цілей виконавчого провадження.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Поряд з цим суд наголошує, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 520/6495/2020, від 19 січня 2022 року у справі № 179/110/21.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією та враховуючи обставини справи, суд зазначає, що накладення штрафів не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які підтверджували би факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Вирішуючи питання про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усіх передбачених законом заходів у межах встановлених повноважень.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У ході розгляду справи відповідач не надав жодних доказів, в тому числі, щодо неможливість вчинення покладених на нього Законом обов'язків.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вжиття державним виконавцем у розумний строк заходів, передбачених частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», в межах виконавчих проваджень №76084274 та №76083327, що свідчить про допущену Відділом примусового виконання рішень протиправну бездіяльність.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що в межах виконавчих проваджень №76084274 та №76083327 постановами старшого державного виконавця від 06.10.2025 здійснено заміну боржника у виконавчих провадженнях його правонаступником. Тобто, з 06.10.2025 військова частина НОМЕР_4 набула статусу боржника.
Відповідно до положень частини 5 статті 15 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Як вбачається з матеріалів справ, старшим державним виконавцем 13.01.2026 направлено до нового боржника - військової частини НОМЕР_4 вимоги про виконання рішення суду в межах виконавчих проваджень №76084274 та №76083327. Також, постановами від 13.02.2026 застосовано до боржника штраф у розмірі 5100 грн (у межах виконавчого провадження №76084274) і в розмірі 10200 грн (у межах виконавчого провадження №76083327) та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Суд зазначає, що доказів на підтвердження отримання відповідних постанов боржником, матеріали виконавчого провадження не містять, а, станом на момент розгляду справи по суті, строк встановлений постановою державного виконавця від 13.02.2026 для надання повідомлення про виконання рішення не сплив.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання Відділу примусового виконання рішень вжити заходів, передбачених частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчих проваджень №76084274 та №76083327.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку передбаченому статтею 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024 ЄДРПОУ 45752470) про визнання незаконною та скасування постанови, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях щодо невжиття протягом розумного строку заходів, передбачених частинами 2, 3 статті 63, частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчих провадженнях №76084274 та №76083327.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.