Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 лютого 2026 р. № 520/33391/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ДІЛЕР" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО ДІЛЕР" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000484 та рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000360/2 від 28.11.2025 року, винесені Харківською митницею.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методами, є неправомірними, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які містять достатні відомості про складові митної вартості товару, дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості товару. Надані документи в сукупності виключають розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять достатні відомості про складові митної вартості. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Представник відповідача надіслав суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/0000360/2 від 28.11.2025 за резервним методом відповідно до положень ст.64 МКУ. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено Також, рішення про коригування митної вартості UA807000/2025/000360/2 від 28.11.2025 винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справі в порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 29.01.2026.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 призначено розгляд справи в режимі відеоконференцзв'язку.
Протокольною ухвалою суду від 21.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу по суті.
Протокольною ухвалою суду було оголошено перерву в судовому засіданні до 17.02.2026 для надання витребуваних судом доказів від позивача.
У судовому засіданні 17.02.2026 судом вирішено здійснити перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 26.02.2026 о 10:00 год.
У зв'язку з офіційною інформацією про оголошення повітряної тривоги на території Харківської міської територіальної громади та враховуючи рішення Ради суддів України від 05.08.2022 щодо недопустимості ігнорування сигналів повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, судове засідання, призначене на 26.02.2026 перенесено на 27.02.2026.
Суд зазначає, що на час призначення судового засідання для проголошення судового рішення, а саме 27.02.2025 о 12:00 у м. Харків була оголошена "Повітряна тривога".
Зважаючи на збільшену тривалість повітряних тривог на території міста Харкова з 10.05.2024, відповідно до Офіційної карти повітряних тривог України, з метою не затягування строків розгляду справи та з метою збереження життя та здоров'я учасників процесу під час воєнного стану, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
18.11.2022 року між Eurobump Otomotiv San. Ve Tic з однієї сторони (іменоване - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Ділер» з іншої сторони (іменоване надалі - Покупець) було укладено Контракт про те, що в порядку та на умовах визначених Контрактом, Продавець зобов'язується здійснити поставку частин моторних транспортних засобів. Сторонами погоджено, що найменування, кількість та загальна ціна товару визначаються у специфікаціях та/або рахунках - фактурах до Контракту.
Розділом 2.1. Контракту передбачено, що ціни на товар встановлюються на умовах FCA Стамбул.
Пунктом 4.5 Контракту визначено, що в інвойсі Продавцем визначаються всі необхідні реквізити та умови поставки.
Пунктом 4.8 визначено, що партією Товару вважається Товар, відвантажений за однією товарно транспортною накладною на адресу одного вантажоодержувача. В товаротранспортній накладній (або коносаменті) повинно бути вказано: номер і дата, номер контейнеру, номера і кількість відвантажених місць, повне найменування Покупця (вантажоодержувача).
Пунктом 5.3 Контракту передбачено, що упаковка, в якій відвантажується Товар, повинна відповідати установленим стандартам для даного виду Товару в країні Продавця або виробника, і забезпечувати його збереження на час транспортування.
Додатковою угодою № 5 від 08.01.2024 року сторони внесли зміни до пункту 2.1. Контракту та визначили, що ціни на товар встановлюються на умовах EXW Стамбул.
Умови поставки EXW Інкотермс 2010 / «Франко завод» свідчить про те, що продавець/постачальник здійснює поставку/відвантаження товару, коли він передає його в розпорядження покупця в узгодженому раніше місці: на своєму виробництві (заводі або фабриці), на складі, в магазині і т.д.
При цьому відповідальність продавця закінчується в момент передачі товару, що поставляється безпосередньо покупцеві або залученої покупцем компанії - перевізнику.
За навантаження свого товару на транспортний засіб покупця продавець не відповідає.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що у зв'язку із не стабільною економічною ситуацією та зважаючи на тривалість правовідносин в рамках даного контракту, сторонами було укладено Додаткову угоду від 10 листопада 2025 року, якою врегульовано порядок оплати. Так, сторонами погоджено провести оплату партії товару після отримання, розвантаження та перевірки якості товару на складі покупця.
З метою організації поставки між сторонами було укладено інвойс від 17.11.2025 року за номером IHR 2025000000558, відповідно до якого постачанню підлягала наступна продукція: бампери у кількості 815 позицій, загальною масою 4 153, 17 кілограм на суму 14 395, 51 Євро. Умовами Договору та додаткових угод визначено умовами поставки EXW Стамбул.
З метою оформлення поставки та подальшого проведення митних формальностей, продавцем було складено Пакінг лист від 17.11.2025 року.
З метою перевезення товару, між ТОВ «Авто Ділер» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір заявку від 13 листопада 2025 року, відповідно до якого до перевезення підлягав товар позивача із місцем завантаження в місті Стамбул, Сільвірі.
На виконання договору перевезення, перевізником було оформлено CMR накладну №080100.
Відповідно до інвойсу, поставка товару відбувалась в порядку застосування умов інкотермс EXW Стамбул.
З метою ідентифікації та визначення точних числових даних до митниці надавався рахунок № 679 від 19.11.2025 року, відповідно до якого витрати на транспортування із місця навантаження (місто Стамбул) до митної території України склали 45 000, 00 гривень.
Документом, який підтверджує всі числові та кількісні характеристики поставленої продукції є митна декларація країни відправлення та сертифікат країни походження №1505912.
28.11.2025 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «АВТО ДІЛЕР» була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація №25UA807200018130U0.
28.11.2025 року Харківською митницею по результатам вивчення поданих документів було винесено рішення про коригування митної вартості №UA807000/2025/000360/2.
У п. 33 вказаного рішення про коригування митної вартості вказано, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них Інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі Інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.
Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.: 54.55.57,58-63 Митного кодексу України:
1) подані декларантом основні документи містять розбіжності та на містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті; 2) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ в частині достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у тому числі ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті. За результатами розгляду наданих для підтвердження митної вартості документів встановлено наступне:
- наявні рішення про визначання митної вартості за ідентичним товаром (код товару УКТЗЕД 8708109098) по даному підприємству:
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- контракт від N? 03/2022 від 18,11.2022 на 6 (шостій) сторінці не засвідчений підписом Продавця (особи, уповноваженої на укладання контракту), що не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України «Вимоги до письмова форми правочину»;
- відсутній прайс-лист виробника товару, передбачений умовами п.1.Л. Контракту від №03/2022 від 18.11.2022.
- в CMR N?080100 від 18.11.2025 наданій до митного оформлення в тр. 22 відсутній підпис Перевізника, в гр. 23 відсутній підпис Перевізника;
- в CMR N?080100 від 18.11.2025 не вказано місто доставки товару (гр.3):
- відсутній банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати товару згідно умов Контракту від №03/2022 від 18.11.2022.
- відсутній переклад митної декларації країни відправлення N?25590400EX00046556 від 17.11.2025, що суперечить вимогам ст, 254 МКУ;
- до митного оформлення надано митну декларацію країни відправлення без відміток митних органів.
Також було зазначено, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні митницями раніше, а саме: мінімальний рівень МВ ЄАІС Держмитслужби, дол. США/кг товар № 1 згідно ЄАІС становить - 5,43 дол. США/кг/4,69 EUR/кг, задекларований (заявлений декларантом) рівень митної вартості - 4,45 дол. США/кг /3,84EUR/кг.
Також, на підставі вказаного вище рішення про коригування митної вартості товару, Харківською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000484 від 28.11.2025.
Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі Митний Кодекс України, МК України).
Згідно зі ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 ст. 53 МК України встановлено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У силу ч. 3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Законодавчо встановлено, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів і таке інше. Дане узгоджується з постановою Верховного Cуду від 05.05.2022 року у справі №2040/6019/18 (провадження №К/9901/8839/19).
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, встановлених ч. 3 ст. 53 МК України.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.
Дослідивши подані позивачем основні документи на підтвердження митної вартості товару на предмет їх повноти та достатності, судом встановлено, що позивачем подано митному органу всі необхідні та наявні документи відповідно до переліку та умов ч. 2 ст.53 МК України. Окрім того, проаналізувавши всі подані позивачем документи, судом встановлено, що також позивач одночасно з основним переліком (за ч. 2 ст. 53 МК України) надав під час подання ЕМД додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України .
Отже, вбачається, що позивачем виконано всі вимоги за ст. 53 МК України. Вимога митного органу надати додаткові документи є безпідставною.
Щодо твердження відповідача щодо не підтвердження митної вартості, суд зазначає наступне.
Однією із підстав винесення такого рішення зазначено відсутність умов оплати, відсутні каталоги, прейскуранти, тощо. Однією із визначальних складових митної вартості є саме ціна договору, безпосередня вартість товару, яка сплачена Покупцем. Саме такі витрати, їх документальне підтвердження в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, визначену на підставі Контракту, що відповідає першому методу визначення митної вартості товару в розумінні положень статті 53 Митного Кодексу України.
Відсутність каталогів та прейскурантів не є законодавчо - обґрунтованою підставою для коригування митної вартості та не є підставою для відмови в застосуванні першого методу визначення вартості товару.
Доведена належним чином фактурна вартість товару, яка є визначальною складовою митної вартості, свідчить про необґрунтованість та не доведеність оскаржуваного рішення.
Щодо визначення складових витрат на перевезення товару, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що декларантом не надано інформацію про всі складові митної вартості, а саме про витрати на транспортування.
При цьому, на підтвердження транспортних витрат, декларантом разом з ЕМД №25UA807200018130U0 від 28.11.2025 до митного оформлення були надані наступні транспортні (перевізні) документи:
-CMR №080100 від 18.11.2025;
- рахунок на оплату транспортних послуг №679 від 19.11.2025;
- довідка транспортно-експедиторські послуги №б/н від 18.11.2025;
- заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №01-11 від 13.11.2025 між ТОВ «Авто Ділер» та експедитором ФОП ОСОБА_1
- договір про перевезення №20230801 від 08.01.2025 між перевізником ФОП ОСОБА_2 і експедитором ФОП ОСОБА_1 .
Так само при декларуванні товарів було надано довідку із експедитором (перевізником) в якій також підтверджувався такий самий маршрут та розмір понесених витрат. Разом з тим зазначаю, що в наданій довідці прямо вказано, що навантажувально розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення.
Надані документи на перевезення розбіжностей та будь яких неточностей не містять та повністю співвідносяться в сукупності і підтверджують заявлену митну вартість.
Також відповідачем в якості підстав винесення оскаржуваного рішення та не застосування першого методу визначення вартості товару, вказано наявність у митного органу цінової інформації ЄАСІС та АСМО, зазначено про наявність інших рішень про визначення митної вартості аналогічних товарів, а також не надання інформації декларантом щодо інших, аналогічних угод на такі товари.
Суд зазначає, що наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Частиною 2 ст. 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 7 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до вимог "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно із ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При декларуванні товарів позивач визначив митну вартість виходячи саме з умов Контракту.
Водночас, текст оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару. Відповідач не вказав на конкретні обставини, які викликали у митного орану відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару, спірні рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України, що також зазначено по аналогічній справі у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17 (провадження №К/9901/38363/18).
Суд, дослідивши підстави обрання другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, джерела зазначені у графі 33 рішень про коригування митної вартості, на які відповідач посилався у відзиві на позовну заяву, вбачає, що спірні рішення містять посилання лише на номери та дати митних декларацій, як на джерела цінової інформації, що не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за другорядним методом. Дана позиція підтримані Верховним Судом у постанові від 13.01.2022 року у справі № 520/11061/2020.
У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу, чого рішення про коригування митної вартості товарів відповідача не містять.
Крім того, у цій справі в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів. Про це також наголошено у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 року у справі № 1.380.2019.006247.
Суд не приймає посилання відповідача на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року у справі № 2040/6019/18. Схожі за змістом висновки, які також враховано судом при розгляді цієї справи, містяться у постановах Верховного Суду 25 серпня 2023 року у справі №810/693/17, від 20 вересня 2023 року у справі №815/6840/17.
Отже, відповідачем не виконано обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).
Із наданої позивачем оскаржуваної картки відмови вбачається, що вона прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості з причини Неможливості здійснення митного оформлення товарів, в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості
З огляду на викладене, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000360/2 від 28.11.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807200/2025/000484 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ДІЛЕР".
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 194, 227, 229, 243-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ДІЛЕР" (вул. Молочна, буд. 18, офіс 27, м. Харків, код ЄДРПОУ 40560635) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000360/2 від 28.11.2025 прийняте Харківською митницею.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2025 року UA807200/2025/000484, прийняту Харківською митницею.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ДІЛЕР" (вул. Молочна, буд. 18, офіс 27, м. Харків, код ЄДРПОУ 40560635) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 3028,00 грн (три тисячі двалцять вісім грн 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ольга ГОРШКОВА