Справа № 500/6692/25
27 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позов у цій справі задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи з 01.07.1980 по 31.12.1990 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.1980 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні з урахуванням кратності з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців, здійснивши перерахунок пенсії за віком з врахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.).
Питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що докази в підтвердження розміру судових витрат будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у відповідності до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18.02.2026 до суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Фігурського М.А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заява містить посилання на докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору та акт про надання правничої допомоги за договором.
Ухвалою суду від 19.02.2026 на підставі частини третьої статті 252 КАС України прийнято до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, постановлено її розгляд здійснювати у порядку письмового провадження з огляду на те, що рішення суду у цій справі від 16.02.2026 ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
27.02.2026 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшло заперечення на заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Відповідач вважає, що такі витрати не підтверджені належним чином; розрахунок витрат є таким, що значно перевищує розумні межі витрат на надання допомоги у справі незначної складності та не містить аргументації необхідності їх здійснення; розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Перевіривши доводи заяв учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.
Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За приписами частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною першою-другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Відповідно частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 15.09.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом адвокатського об'єднання «Юр-Центр» Фігурським М.А., додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 15.09.2025, акт про надання правничої допомоги від 17.02.2025.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до умов укладеного 15.09.2025 договору про надання правової допомоги, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає адвокатському об'єднанню доручення, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання відповідно до доручення клієнта забезпечити юридичний супровід та представництво інтересів в Тернопільському окружному адміністративному суді (пункт 1.1). У договору визначено обов'язки сторін. Адвокатське Об'єднання зобов'язане, зокрема, надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення (пункт 2.1); клієнт зобов'язаний, зокрема, приймати та оплачувати послуги, передбачені цим договором, у разі виникнення потреби оплати фактичних витрат пов'язаних з виконанням даного договору оплачувати такі витрати (пункт 4.1). Розмір гонорару за надання правничої допомоги, порядок та строки його сплати встановлюється відповідно до додаткової угоди укладеної між сторонами, що є невід'ємним додатком до цього договору або за домовленістю сторін (пункт 6.1).
Сторонами договору 15.09.2025 складено та підписано додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 15.09.2025, згідно з якою сторони дійшли згоди, що розмір гонорару адвокатського об'єднання за надання правничої допомоги клієнту з представництва його інтересів у Тернопільському окружному адміністративному суді під час судового розгляду справи буде становити фіксовану суму 8 000,00 грн та не залежить від обсягу наданих послуг (виконаних робіт),
Представником позивача надано акт про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 15.09.2025, датований 17.02.2025, без опису наданої правничої допомоги та їх вартості.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати коштів клієнтом по договору про надання правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Також суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, а розмір гонорару має обумовлених у договорі. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Тож, на переконання суду, до відшкодування підлягають лише ті витрати, які були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), обсяг наданих адвокатом надання послуг в межах саме цієї адміністративної справи (підготовка заяв по суті справи), виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, зважаючи також на подане заперечення відповідача щодо заявлених витрат на оплату правничої допомоги та задоволення судом позовних вимог частково, справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3000,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач. Заявлена до відшкодування сума 8000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг. Заява представника позивача підлягає до задоволення частково.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 229, 252 КАС України, суд
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).
В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 27 лютого 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.