27 лютого 2026 рокум. Рівне№460/1062/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.10.2025 №172050007722 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 період роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 (4 місяці 8 днів) та з 01.06.2003 по 28.07.2003 (1 місяць 28 днів), та призначити й виплачувати позивачу з 16.10.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що він звернувся 13.10.2025 до Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, однак отримав відмову, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вважає таке рішення відповідача від 21.10.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах протиправним, оскільки наданими відповідачу документами підтверджується наявність у позивача пільгового стажу 10 років 04 місяці 27 днів, а посилання відповідача на не проведення атестації робочого місця позивача у період з 20.06.2002 по 28.10.2002 та з 01.06.2003 по 28.07.2003 не може мати негативних наслідків для позивача, оскільки обов'язок вчасного проведення атестації робочих місць покладено на керівника підприємства. З огляду на вказане, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
02.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень вказав, що до пільгового стажу за Списком №1 позивачу не враховано періоди роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 та з 01.06.2003 по 28.07.2003 згідно довідки від 31.03.2025 №115 (з урахуванням акта перевірки достовірності документів, виданих для оформлення пенсій від 14.05.2025 №1700-1002-1/2886), оскільки вищезазначені періоди роботи не підтверджено проведенням атестації відповідних робочих місць. Відтак вважає, що у позивача відсутнє право на призначення пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV через недостатню кількість пільгового стажу та ненастанням пенсійного віку. Враховуючи вище викладене вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана позивачем до суду 22.01.2026 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 22.01.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 26.01.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 02.02.2026 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач 13.10.2025 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та 21.10.2025 прийнято рішення №172050007722 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу передбаченого ст. 114 Закону №1058-IV. У вказаному рішенні відповідачем зазначено про те, що вік позивача становить 49 років 11 місяців. Страховий стаж - 38 років 9 місяців 12 днів, в тому числі за Списком №1 - 9 років. Пільговий стаж за Списком №1 становить 09 років 10 місяців 20 днів. До страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності згідно наданих документів. До пільгового стажу за Списком №1 не враховано періоди роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 та з 01.06.2003 по 28.07.2003 згідно довідки від 31.03.2025 №115 (з урахуванням акта перевірки достовірності документів, виданих для оформлення пенсій від 14.05.2025 №1700-1002-1/2886), оскільки вищезазначені періоди роботи не підтверджено проведенням атестації відповідних робочих місць..
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача від 21.10.2025 №172050007722 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1 періоди його роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 (4 місяці 8 днів) та з 01.06.2003 по 28.07.2003 (1 місяць 28 днів), та призначити й виплачувати позивачу з 16.10.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону №1058-IV.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ, який набрав чинності з 1 січня 1992 року, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії за Списком №1 слугувала відсутність необхідної кількості пільгового стажу не менше 10 років, оскільки на момент винесення рішення підтвердженим є пільговий стаж у кількості 09 років 10 місяців 20 днів.
Позивач у свою чергу вважає протиправним неврахування відповідачем до його пільгового стажу періоду роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 (4 місяці 8 днів) та з 01.06.2003 по 28.07.2003 (1 місяць 28 днів) з тих підстав, що у вказаних періодах не підтверджено проведенням атестації відповідних робочих місць.
Вирішуючи питання щодо такого не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом №1788-XII, відповідно до статті 62 якого основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Зазначеній статті 62 Закону №1788-ХІІ кореспондуються положення пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 20 Порядку №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
При цьому, пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Так, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують трудовий стаж, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи та уточнююча довідка, яка видається у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників. Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 у справі №822/1241/15.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Суд також зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Так, суд з наявної у матеріалах справи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.10.1997 встановив, що позивач:
- 13.04.1998 прийнятий по переводу в цех централізованого ремонту на дільницю по ремонту, реконструкції обладнання та очистці поверхностей нагріву слюсарем по ремонту реакторно-турбінного обладнання 3 розряду Рівненської АЕС (наказ №526 від 10.04.2019), - 01.06.1999 року мені присвоєно 4 розряд слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування;
- 01.06.2003 переведений у зв'язку з реорганізацією в енергоремонтний підрозділ в цех з ремонту тепломеханічного устаткування на дільницю з ремонту, реконструкції устаткування, очистці поверхонь нагріву, металоконструкцій та СЛА слюсарем з ремонту реакторно-турбінного устаткування 4 розряду (наказ №4 від 22.05.2003);
- 01.09.2003 переведений майстром виробничої дільниці 1 групи (наказ №3003 від 30.07.2003);
- 25.10.2007 переведений в тому ж підрозділі та цеху на дільницю з ремонту посудин та трубопроводів слюсарем з ремонту реакторно-турбінного устаткування 4 розряду (наказ №1887 від 25.10.2007);
- 01.04.2016 звільнений з роботи (наказ №451 ос від 31.03.2016).
За змістом довідки від 31.03.2025 №115, виданої Філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція», позивач у період з 13.04.1998 по 31.05.1999, з 01.06.1999 по 31.05.2003, з 01.06.2003 по 31.08.2003, з 01.09.2003 по 24.10.2007, з 25.10.2007 по 07.09.2008 працював повний робочий день у відокремленому підрозділі «Рівненська атомна електрична станція» та виконував роботи за посадами, що передбачені Списком №1 загальною кількістю 10 років 04 місяці 27 днів. Вказана довідка видана на підставі особовою картки форми П-2, наказів по особовому складу, наказів про атестацію робочих місць.
До матеріалів справи позивачем також надано накази №1377 від 20.06.1997, №3251 від 29.10.2002, від 29.07.2003 №2988, від 17.11.2003 №4836, від 17.06.2008 №980 про проведення атестації робочих місць.
Щодо посилань відповідача на відсутність документального підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією та результатами атестації умов праці у періоди з 20.06.2002 по 28.10.2002 та з 01.06.2003 по 28.07.2003, суд зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від №41 від 01.09.1992.
Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з п. 4 Порядку №442 та пп. 1.5 п.1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом п.п. 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відтак, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера, позивача у даній справі.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Вказане повністю узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Отже, особи зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що матеріалами справи, а саме відомостями трудової книжки позивача та довідкою, підтверджується його робота в Рівненській АЕС на посадах віднесених до Списку №1. Наведені записи в трудовій книжці та довідці про роботу позивача за вказаний період свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах повний робочий день. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства, отже за таких обставин справи наявні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи в Рівненській АЕС на посадах віднесених до Списку №1 з 20.06.2002 по 28.10.2002 та з 01.06.2003 по 28.07.2003.
Щодо доводів відповідача у спірному рішенні про відсутність у позивача на момент звернення необхідного віку, то суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідач не заперечує факту досягнення позивачем віку 49 років 11 місяців на момент його звернення із заявою про призначення пільгової пенсії, водночас вважає, що у зв'язку з недосягненням позивачем віку 50 років, право на призначення пільгової пенсії за Списком №1 у позивача відсутнє.
Суд зауважує, що п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Отже, досягнувши віку 49 років 11 місяців, позивач звернувся із заявою про призначення йому пільгової пенсії не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а тому такі підстави для відмови як недосягнення позивачем пенсійного віку, суд відхиляє та визнає необґрунтованими
Відтак, на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV позивач досягнув необхідного віку та має достатню кількість страхового стажу 38 років 9 місяців 12 днів, з них пільговий стаж в період не зарахований відповідачем з 20.06.2002 по 28.10.2002 становить 4 місяці 8 днів та з 01.06.2003 по 28.07.2003 становить 1 місяць 28 днів, що в сукупності із зарахованим відповідачем періодом (згідно з рішенням відповідача від 21.10.2025 такий пільговий стаж становить 9 років 10 місяців 12 днів) пільговий стаж позивача загалом складає понад 10 років, що є достатнім для призначення пільгової пенсії за Списком №1.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 21.10.2025 №172050007722 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним, та оскільки судом встановлено протиправність прийнятого рішення, яким позивачу відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періодів його роботи на посадах віднесених до Списку №1, відтак таке рішення підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, закріплюють, що право особи на пенсійне забезпечення, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, саме до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.
Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.10.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV із зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів, зазначених судом у цьому рішенні як таких, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача частково.
5. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.10.2025 № 172050007722 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди його роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 та з 01.06.2003 по 28.07.2003.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001, код ЄДРПОУ: 20632802).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК