Справа № 420/5435/26
27 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження питання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, Центрально військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до 18 Регіональної військово-лікарської комісії (далі - відповідач 1), Центрально військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач 2), у якому, просить
- визнати протиправними та скасувати Постанову 18 Регіональної ВЛК (м.Одеса), оформлену протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1121-1137-3064-3 від 21 листопада 2025 року, постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, викладену в листі № 598/9/2927 від 07 лютого 2026 року.
- зобов'язати 18 Регіональну військово-лікарську комісію (65044, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 2, код ЄДРПОУ: 07825318) повторно розглянути свідоцтво про хворобу № 2025-1013-1146-5617-0 від 13.10.2025 року та винести постанову про його затвердження з визнанням непридатним для проходження військової служби у Збройних Силах України, з виключенням із військового обліку.
- стягнути з 18 Регіональної військово-лікарської комісії (65044, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 2, код ЄДРПОУ: 07825318), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, місто Київ, вул. Госпітальна, будинок 16, код ЄДРПОУ: 08356179) за рахунок бюджетних асигнувань в рівних частинах з кожного на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1 863,68 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят три гривні 68 копійок).
- стягнути з 18 Регіональної військово-лікарської комісії (65044, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 2, код ЄДРПОУ: 07825318), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, місто Київ, вул. Госпітальна, будинок 16, код ЄДРПОУ: 08356179) за рахунок бюджетних асигнувань в рівних частинах з кожного на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови 18 Регіональної ВЛК (м. Одеса), оформленої протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1121-1137-3064-3 від 21 листопада 2025 року та постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, викладеної в листі № 598/9/2927 від 07 лютого 2026 року, до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2026 р. заява про забезпечення позову передана судді Дубровній В.А.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що матеріалів достатньо для вирішення даного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).
Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, то необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень Регіональної ВЛК (м. Одеса) та ЦВЛК позивач обґрунтовує тим, що у разі повторного проходження ВЛК існує велика вірогідність визнання його придатним до військової служби, хоча стан його здоров'я не дозволяє йому належним чином виконувати обов'язки військовослужбовця та проходити військову службу, тому наявні ознаки існування очевидної небезпеки заподіяння значної шкоди його здоров'ю та життю.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів заявника, суд вказує наступне.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд зауважує, що регулювання підстав і порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв “адекватності», тобто наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема і те, чи спроможний відповідний захід забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також “співмірності», тобто співвідношення негативних наслідків від вжиття певних заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах № 420/5553/18, № 640/868/19, № 1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування Постанови 18 Регіональної ВЛК (м. Одеса), оформлену протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-1121-1137-3064-3 від 21 листопада 2025 року; постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, викладену в листі № 598/9/2927 від 07 лютого 2026 року.
При цьому, визначений позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень відповідачів вмотивований фактично їх протиправністю.
За даного предмету спору та підстав позову, наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, надання можливості сторонам у доведенні своєї позиції, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Протиправність, на яку посилається позивач, не має ознак очевидності.
Крім того, існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Також суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Крім того, суд зауважує, що визначений позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову фактично спрямований на майбутнє, при цьому до заяви не додано жодного доказу на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
З огляду на вказане, суд вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
За правилами частини першої статті 77 КАС України обов'язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.
Таким чином, зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна