Справа № 420/5426/26
про відмову в забезпеченні позову
27 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хлімоненкової М.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 у справі №420/5426/26 за позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров'я та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2
2.Здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я.
3.Змінити категорію військового обліку на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Виключено з військового обліку»
4.Внести дані у графі «Постанова ВЛК» - «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», «Дата ВЛК» - « 27.11.1992».
26.02.2026 представником позивача до суду подано клопотання про забезпечення позову, у якому просить: Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадовим особам та підпорядкованим структурним підрозділам до набрання законної сили рішенням суду у цій справі:
1. направляти Позивачу повістки;
2. складати відносно Позивача протоколи про адміністративні правопорушення;
3. виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності;
4. вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов, мобілізацію або притягнення Позивача до відповідальності як військовозобов'язаного.
За правилами частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
В обґрунтування заяви вказує, що позивач відповідно до відміток у військовому квитку НОМЕР_1 вже понад 30 років перебуває у статусі особи, виключеної з військового обліку, зокрема: 27.11.1992 року був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 32а Наказу МО СРСР № 260 1987 року; 28.01.1993 року - знятий з військового обліку.
Водночас після встановлення застосунку «Резерв+» позивач отримав інформацію, що він зазначений як військовозобов'язаний; перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відсутні будь-які відомості про виключення з військового обліку.
Це свідчить про очевидну невідповідність офіційного військово-облікового документа (військового квитка) даним електронного реєстру.
З огляду на зазначене, на думку заявника, на даний час існує реальний ризик, що позивачу можуть бути направлені повістки, може бути складений протокол за ст. 210-1 КУпАП; можуть бути застосовані штрафні санкції; можливе примусове доставлення до ТЦК.
У разі вчинення таких дій Позивач буде змушений оскаржувати додаткові рішення та постанови, що призведе до множинності спорів та істотного ускладнення відновлення його прав.
Крім того, сам факт направлення повістки або складання адміністративного матеріалу створює для позивача негативні правові наслідки та стан правової невизначеності
Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши докази, наявні в матеріалах даної справи, суд виходить з наступного.
За приписами ч.1ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При цьому, процесуальним законом передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч.1ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За змістом ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
З системного аналізу приведених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно даних електронного військово-облікового документу, сформованого у за стосунку Резерв+, позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, ВОС 999, звання рекрут, номер в реєстрі Оберіг - 260520250688132900180, потребує проходження базової загальновійськової підготовки. перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Разом з цим, за даними паперового військового квитка позивача, останній 27.11.1992 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 32а Наказу МО СРСР № 260 1987 року та 28.01.1993 - знятий з військового обліку, у зв'язку із чим, звертаючись до суду з даним позовом у позовній заяві заявляє вимоги про зобов'язання відповідача здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я, змінити категорії військового обліку на « ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Виключено з військового обліку» та внести дані у графі «Постанова ВЛК» - «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», «Дата ВЛК» - « 27.11.1992».
При цьому, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачем просить суд заборонити відповідачу, його посадовим особам та підпорядкованим структурам направляти Позивачу повістки; складати відносно Позивача протоколи про адміністративні правопорушення; виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; вчиняти будь-які дії, спрямовані на призов, мобілізацію або притягнення Позивача до відповідальності як військовозобов'язаного, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, що на думку суду, з огляду на доводи заявника є ані обґрунтованим, ані співмірним.
Заявником, на переконання суду не наведено обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надано належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, саме за захистом яких він звернувся.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у цій справі фактично ґрунтуються на припущеннях щодо можливого направлення позивачу повісток, складання протоколу про адміністративне правопорушення, застосування штрафних санкцій, примусового доставлення до ТЦК, тощо.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заявника про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів можливими діями службових осіб органу військового управління України, що веде військовий облік та здійснює мобілізацію населення, в умовах воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який станом на теперішній час триває.
Суд наголошує, що ним здійснюється захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушеними у майбутньому.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відтак, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів позивача до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Також, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Водночас, у спірному випадку, на переконання суду, запропонований заявником захід забезпечення позову, не відповідає порушеному праву заявника, за захистом якого він звернувся до суду із позовом, є неспівмірним, та не може бути застосований в силу вищевказаних положень ст. 151 КАС України.
Будь-яких доказів на підтвердження здійснення відповідачем активних мобілізаційних заходів по відношенню до позивача, які полягають зокрема у врученні йому повісток, тощо, та доказів існування реальної загрози вжиття заходів, спрямованих на примусове доставлення позивача до ТЦК, до клопотання не додано.
Відтак, наразі, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
Також суд зазначає, що зі змісту заяви про забезпечення позову та долучених до неї доказів не вбачається ознак очевидної протиправності дій відповідачів. Надання оцінки правомірності дій відповідачів у спірних правовідносинах, щодо яких позивач має намір звернутись до суду із відповідним позовом, можливо лише під час розгляду справи та на даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача за відсутності відповідних доказів.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
До того ж, на переконання суду, обраний заявником спосіб забезпечення позову є явно непропорційним обмеженням у компетенції відповідача в умовах воєнного стану.
Суд також зауважує, що безумовно, рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При цьому, відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову відповідно до заявленого клопотання.
Керуючись с 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/5426/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА