Справа № 420/22922/25
27 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі № 420/22922/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вичинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/22922/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вичинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вичинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні з 16.07.2024 року перерахунку та виплати пенсії у разі втрати годувальника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО81431 від 02.05.2025 року про розмір грошового забезпечення годувальника ОСОБА_2 , виданої станом на 01.01.2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 16.07.2024 року перерахунок та виплату пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО81431 від 02.05.2025 року про розмір грошового забезпечення годувальника ОСОБА_2 , виданої станом на 01.01.2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 96 коп.
11.11.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/22922/25.
Ухвалою суду від 21.11.2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/22922/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вичинити певні дії. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25 протягом трьох місяців з моменту отримання копії цієї ухвали.
11.02.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду по справі № 420/22922/25, який обґрунтований тим, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 по справі № 420/22922/25, яке набрало законної сили 03.10.2025, ОСОБА_1 11.11.2025 проведено перерахунок пенсії з 16.07.2024. Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становив 9283,08 грн. Стосовно виплати заборгованості пенсії повідомляємо наступне. Загальна сума доплати пенсії за період з 16.07.2024 по 30.12.2025 склала 75260,02 грн (з 16.07.2024 по 30.11.2025 - 63412,78 грн та поточна заборгованість пенсії з 01.12.2025 по 28.02.2026 - 11847,24 грн). Інформація щодо виконання рішення суду по справі № 420/22922/25 внесена до підсистеми «Реєстр судових рішень». Частина нарахованої доплати пенсії в сумі 187,35 грн та 21401,32 грн в грудні 2025 (відкладена заборгованість) і в сумі 10608,25 в грудні 2025 (поточна заборгованість) зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями. На лист Головного управління від 04.12.2025 № 1500-0403-5/196348, яким здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів для виплати нарахованого боргу по справі № 420/22922/25, Пенсійний фонд України листом від 30.12.2025 № 2800-030101-9/91105 повідомив, що порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказує, що відповідно до статті 8 Закону № 2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки пенсії за Законом № 2262 виплачуються виключно за рахунок коштів Державного бюджету, порядок виплати пенсій за рішенням суду за цим Законом встановлено законодавцем, а саме Законом “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901- VI (далі- Закон № 4901). Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4901 бюджетні асигнування на погашення заборгованості за рішеннями суду визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Статтею 22 Бюджетного кодексу України чітко визначено виключний перелік розпорядників бюджетних коштів за видами бюджетних призначень. У вказаному переліку Пенсійний фонд України, його регіональні та територіальні органи відсутні. Разом з тим, відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, тобто суб'єктом, уповноваженим розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету. Отже, виходячи з аналізу вищевказаних норм бюджетного законодавства, Пенсійний фонд України є одержувачем бюджетних коштів, а не їх розпорядником. Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік станом на момент подання звіту не затверджено, тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків на 2026 рік. Наказом Пенсійного фонду України від 31 грудня 2025 року № 222 “Про тимчасовий розпис доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2026 рік», Головному управлінню доведено тимчасовий розпис доходів і видатків на 2026 рік. Тимчасовим розписом доходів і видатків Головного управління на 2026 рік передбачено: - видатки на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: на виплату пенсії в солідарній системі, перерахованих на виконання рішення суду передбачені всього в сумі 15904,8 грн. (в лютому 0,0 грн.), на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - всього в сумі 16197,3 грн. (в лютому 0,0 грн.); - видатки за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені всього в сумі 15084,9 грн. (в лютому 0,0 грн.), на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень - всього в сумі 25890,3 грн.(в лютому 0,0 грн.). Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень.
Також відповідачем зазначено, що Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Пунктом 4 Порядку визначено, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством. Відповідно до п.п. 5,6 Порядку, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. В той же час, пунктом 7 Порядку регламентовано, що для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Отже, Порядок виплати пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений Постановою № 821 кардинально відрізняється від порядку виконання судових рішень, який діяв до набрання чинності цієї постанови та передбачав виплату усієї суми боргу разово в порядку черговості набрання рішення суду, при наявності виділених на цю мету бюджетних коштів. Враховуючи зазначене, виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку затвердженого Постановою № 821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету.
Головне управління зазначає, що не може визначити орієнтовні строки повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25 в частині виплати всієї суми заборгованості, оскільки виплата напряму залежить від виділених бюджетних асигнувань та враховуючи принцип “пропорційності» виплати коштів - кількості проведених перерахунків на виконання судових рішень.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд прийняти звіт Головного управління про виконання рішення у справі № 420/22922/25.
Ухвалою від 12.02.2026 року суд прийняв звіт до розгляду та встановив ОСОБА_1 3-х денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданого звіту.
Станом на дату розгляду поданого звіту, пояснень або заперечень з боку позивача щодо затвердження звіту, до суду не надходило.
Дослідивши подані до суду документи та матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безмовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За приписами ч. 1, 2 ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 2 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частини друга, третя статті 382-2 КАС України).
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 11.11.2025 року проведено з 16.07.2024 року перерахунок пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО81431 від 02.05.2025 року про розмір грошового забезпечення годувальника ОСОБА_2 , виданої станом на 01.01.2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум, що підтверджується перерахунками пенсії.
Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становить 9283,08 грн
Також ОСОБА_1 нарахована сума доплати за період з 16.07.2024 року по 30.11.2025 року, яка з урахуванням фактично виплачених сум складає 63412,78 грн, що підтверджується розрахунком на доплату від 11.11.2025 року.
Таким чином, судом встановлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25 виконане відповідачем в частині зобов'язання здійснити з 16.07.2024 року перерахунок пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО81431 від 02.05.2025 року про розмір грошового забезпечення годувальника ОСОБА_2 , виданої станом на 01.01.2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно виплати заборгованості пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у звіті зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, а тому виплата заборгованості здійснюється відповідно до Порядку затвердженого Постановою № 821 у сумі пропорційно виділеної бюджетними асигнуваннями на цю мету.
Так, пунктом 4 Порядку визначено, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Відповідно до п.п. 5,6 Порядку, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Пунктом 7 Порядку регламентовано, що для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у звіті зазначили, що загальна сума доплати пенсії за період з 16.07.2024 по 30.12.2025 склала 75260,02 грн (з 16.07.2024 по 30.11.2025 - 63412,78 грн та поточна заборгованість пенсії з 01.12.2025 по 28.02.2026 - 11847,24 грн). Інформація щодо виконання рішення суду по справі № 420/22922/25 внесена до підсистеми «Реєстр судових рішень». Частина нарахованої доплати пенсії в сумі 187,35 грн та 21401,32 грн в грудні 2025 (відкладена заборгованість) і в сумі 10608,25 в грудні 2025 (поточна заборгованість) зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями.
Згідно скриншоту з підсистеми «Реєстр судових рішень», наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, залишок невиплачених коштів складає 43063,10 грн.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25 залишається невиконаним в частині здійснення виплати ОСОБА_1 суми перерахованої пенсії в повному обсязі.
Водночас, суд зауважує, що на день розгляду даного звіту відповідачем наведено обґрунтовані підстави, які ускладнюють виконання судового рішення, а також вжито достатніх заходів для виконання рішення суду, які мають забезпечити своєчасне і повне виконання. Відсутність остаточного та повного виконання рішення суду наразі має об'єктивний характер, зумовлений відсутністю коштів у відповідача, що від нього не залежить.
Приписами ч.1 ст. 382-3 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Відповідно до ч. 2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2цього Кодексу.
Частиною 11 ст. 382-3 КАС України, передбачено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Положеннями ч.3 ст. 382-1 КАС України визначено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25 та встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту.
В період з 16.02.2026 року по 26.02.2026 року суддя Лебедєва Г.В. перебувала у відпустці, у зв'язку з цим, ухвалу постановлено після виходу судді з відпустки.
Керуючись ст.ст. 248, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду у справі № 420/22922/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вичинити певні дії.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 суми перерахованої пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у строк протягом трьох місяців з моменту отримання даної ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року по справі № 420/22922/25 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 суми перерахованої пенсії.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення повинен відповідати вимогам частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що наслідком не додержання вимог частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України при подачі звіту про виконання судового рішення є постановлення судом ухвали про відмову в його прийнятті.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, за винятком частини про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, яка є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Лебедєва