Справа № 420/3867/26
27 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Міністерства охорони здоров'я України у справі за позовом Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп Корупції» до Міністерства охорони здоров'я України, Одеського національного медичного університету про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 13 лютого 2026 року надійшов позов Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп Корупції» до Міністерства охорони здоров'я України, Одеського національного медичного університету, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо допущення до участі у конкурсі на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету, оголошеному наказом Міністерства охорони здоров'я України № 1680 від 04 листопада 2025 року, таких осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України виключити з переліку кандидатів, допущених до участі у конкурсі на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету, оголошеному наказом Міністерства охорони здоров'я України № 1680 від 04 листопада 2025 року, таких осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- зобов'язати Одеський національний медичний університет виключити з бюлетенів для голосування на виборах ректора Одеського національного медичного університету, оголошених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 1680 від 04 листопада 2025 року, таких осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року витребувано у Міністерства охорони здоров'я України належним чином засвідчені копії наступних документів: наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 серпня 2025 року № 1331 «Про утворення та затвердження складу комісії з проведення перевірки відповідності претендентів вимогам до керівника закладу вищої освіти»; наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.11.2025 року № 1680 «Про оголошення та проведення конкурсу на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету»; усі документи, подані претендентами на посаду ректора Одеського національного медичного університету - Шнайдером С.А., ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 - для участі у перевірці відповідності вимогам до керівника закладу вищої освіти відповідно до статті 42 Закону України «Про вищу освіту», які були предметом розгляду комісії, утвореної наказом МОЗ України від 23 серпня 2025 року № 1331.
Також витребувано у Одеського національного медичного університету належним чином засвідчені копії наступних документів: Положення про Організаційний комітет з проведення виборів ректора Одеського національного медичного університету, введеного в дію наказом Одеського національного медичного університету від 02.12.2025 року № 653-о.
24 лютого 2026 року від Міністерства охорони здоров'я до суду надійшло клопотання (вхід. № ЕС/20049/26) в якому заявник просить:
- конкретизувати перелік документів, що мають безпосереднє значення для вирішення спору;
- обмежити витребування матеріалами щодо кандидатів, дії стосовно яких оскаржуються;
- здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні, про що постановити відповідну ухвалу.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що витребувані документи виходять за межі предмета доказування, створюють надмірний процесуальний обов'язок та містять конфіденційну інформацію і персональні дані третіх осіб.
Оцінивши доводи клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вживає передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч.4 ст.77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно ч.6, 7, 8 ст.80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребуває суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.4 ст.9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).
Гарантії Статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є вчинення операцій із доказами на процесуальному рівні. Прийнятність доказів або спосіб їх оцінки за обставинами справи, у першу чергу - питання національних судів, чиїм завданням є оцінка доказів у процесі слухання справи (Garcнa Ruiz v. Spain (Гарсіа Руїз проти Іспанії) [ВП], § 28; Farange S.A. v. France (Фаранж проти Франції) (dйc.)).
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.
Згідно з ч.7, 8 ст.80 КАС особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Стаття 147 КАС України передбачає, що у разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Предметом спору у даній справі є правомірність дій МОЗ України щодо допуску окремих осіб до участі у конкурсі на заміщення посади ректора Одеського національного медичного університету, оголошеного наказом МОЗ України від 04.11.2025 № 1680, а також дотримання вимог законодавства під час здійснення перевірки відповідності претендентів установленим законом критеріям.
Оцінка правомірності допуску конкретних кандидатів неможлива без дослідження матеріалів, які були предметом розгляду відповідної комісії, а також без перевірки дотримання єдиного підходу до всіх претендентів у межах однієї конкурсної процедури. Тому витребування документів, поданих усіма претендентами, не виходить за межі предмета доказування та спрямоване на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Посилання відповідача на принцип диспозитивності є безпідставними, оскільки адміністративне судочинство ґрунтується також на принципі офіційного з'ясування всіх обставин справи, що передбачає активну роль суду у витребуванні доказів.
Принцип диспозитивності в адміністративному судочинстві не позбавляє суд повноважень щодо активної ролі у з'ясуванні всіх обставин справи, а витребування доказів з ініціативи суду прямо передбачене статтею 9 КАС України. При цьому саме суд визначає, які докази є необхідними для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Оскільки позовні вимоги стосуються правомірності допуску конкретних осіб до конкурсу, однак така правомірність оцінюється в межах єдиної конкурсної процедури, витребування матеріалів щодо всіх претендентів дає можливість перевірити дотримання принципів рівності, недискримінації та однакового підходу під час здійснення конкурсного відбору.
Щодо доводів про наявність у витребуваних документах конфіденційної інформації, суд зазначає, що сам по собі факт наявності у витребуваних документах персональних даних не є підставою для відмови у їх витребуванні, оскільки обробка та використання таких даних у межах здійснення правосуддя є передбаченим законом винятком. При цьому питання щодо режиму дослідження конкретних доказів може бути вирішене судом у разі виникнення відповідної необхідності під час розгляду справи.
Щодо клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні суд зазначає таке.
Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог статті 262 КАС України у спрощеному позовному провадженні справа може розглядатися судом без проведення судового засідання та без виклику учасників справи - за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, у даній справі судове засідання як процесуальна форма безпосереднього судового розгляду не призначалося та не проводиться, а розгляд здійснюється у письмовому провадженні.
Частиною восьмою статті 10 КАС України передбачено можливість розгляду справи у закритому судовому засіданні у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, визначених законом.
Водночас положення статті 10 КАС України регулюють порядок проведення саме судового засідання. У випадку ж письмового провадження без виклику сторін фактичне проведення відкритого судового засідання відсутнє, а отже, відсутній і ризик публічного розголошення відповідної інформації під час усного судового розгляду.
Крім того, матеріали справи використовуються судом виключно з метою здійснення правосуддя, а їх дослідження відбувається в межах процесуальних повноважень суду з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних та інформації з обмеженим доступом.
За таких обставин заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні є передчасним та необґрунтованим, оскільки у даній справі судове засідання не проводиться, а підстав для зміни обраного порядку розгляду справи суд не вбачає.
У зв'язку з наведеним у задоволенні клопотання Міністерства охорони здоров'я України слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 72, 77, 79, 80, КАС України, суддя, -
В задоволені клопотання Міністерства охорони здоров'я України (вхід. № ЕС/20049/26 від 24.02.2026 року) у справі за позовом Громадської організації «Всеукраїнська громадська організація «Стоп Корупції» до Міністерства охорони здоров'я України, Одеського національного медичного університету про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Стефанов