Справа № 420/25393/25
27 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Київський РТЦКСП), у якому позивач просить суд:
визнати дії Київського РТЦКСП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про те, що його - ОСОБА_1 , є особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП - протиправними;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення №Е1528887 від 08.03.2025 року до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області (далі райуправління поліції №1 ГУНП) про доставлення його - ОСОБА_1 , до Київського РТЦКСП;
зобов'язати Київський РТЦКСП направити до райуправління поліції №1 ГУНП повідомлення/звернення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення його - ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП до Київського РТЦКСП для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі у якості третьої особи ГУНП в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014).
Ухвалою суду від 05.09.2025 року справу передано на розгляд Київського районного суду м. Одеси як таку, що відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України підсудна місцевим загальним судам як адміністративним судам (справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 року, з урахуванням виправлення описки ухвалою від 28.10.2025 року, прийнято до провадження справу.
30.10.2025 року направлено подання про розгляд справи Верховним Судом як зразкової.
Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2025 року відмовлено у відкритті провадження за поданням судді Київського районного суду м. Одеси Луняченко В.О. про розгляд справи №420/25393/25 Верховним Судом як зразкової.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.12.2025 року справу передано на розгляд Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду головуючим по справі №420/25393/25 визначена суддя Катаєва Е.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 прийнято до провадження справу №420/25393/25. Зобов'язано відповідача у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати до суду відомості щодо: підстави (копії документів тощо) направлення звернення №Е1528887 від 08.03.2025 року до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області про доставлення ОСОБА_1 до Київського РТЦКСП; підстави внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про те, що ОСОБА_1 , є особою, яка вчинила правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у Київському РТЦКСП.
З листа №101427-2025 від 15.07.2025 року ГУНП в Одеській області позивач дізнався, що він з 08.03.2025 року облікований за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП» на підставі електронного звернення № Е1528887 від 08.03.2025 року Київського РТЦКСП, яке зареєстроване в інформаційній підсистемі «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» 08.03.2025 року за № 7564 у райуправлінні поліції №1 ГУНП.
Представник позивача вказав, що з метою з'ясування причин та підстав складання та направлення звернення №Е1528887 від 08.03.2025 року в інтересах ОСОБА_1 до Київського РТЦКСП був скерований адвокатський запит, проте відповідь на нього не надходила. Представник позивача зазначає, що з застосунку Резерв+ вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку ТЦК з 08.03.2025 року.
Представник позивача вважає, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про те, що позивач є особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки він не притягувався до відповідальності за вчинення означених правопорушень та не отримував жодних повісток про необхідність прибуття до ТЦКСП.
Враховуючи протиправність і незаконність вищевказаних дій відповідача, представник позивача також вважає протиправними дії відповідача щодо направлення електронного звернення до Національної поліції щодо необхідності затримання та доставлення позивача до ТЦКСП.
Представник позивача також вказує, що згідно п.7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
С цього приводу представник позивача наводить свої міркування та зазначає, що оскільки граничним строком оновлення даних (правопорушення ст.210 КУпАП) для ОСОБА_1 було 16.07.2024 року, що передбачено абзацами 3, 4 п.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року - то датою виявлення правопорушення можливо вважати дату внесення відповідачем до ЄДРВ АС «Оберіг» інформації про порушення ОСОБА_1 ч.3 ст.210 КУпАП, тобто 08.03.2025 рік. Отже, оскільки днем виявлення правопорушення було 08.03.2025 року, то тримісячний строк накладання адміністративного стягнення сплинув 08.06.2025 року, а річний строк вчинення правопорушення за ст. 210 КУпАП сплив 16.07.2025 року, що безумовно свідчить, що провадження в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не може бути розпочате ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Представник просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвала суду від 19.01.2026 року доставлена до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» 19.01.2026 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 27.02.2026 року не зареєстровано).
Третя особа пояснення до суду не надала.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 та скріншотом із застосунку Резерв+.
Згідно зі скріншотом із застосунку Резерв+, позивача розшукує ТЦК від 08.03.2025.
Листом №1014272025 від 15.07.2025 (269696) ГУНП в Одеській області повідомило адвоката позивача на його адвокатській запит, що станом на 15.07.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , облікований за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення Київського РТЦКСП від 08.03.2025 №Е1528887, яке зареєстроване в автоматизованому режимі 08.03.2025 за №7564 у райуправлінні поліції №1 ГУНП. Для зняття особи з обліку системи ІПНП, запропоновано звернутись безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивача направив адвокатський запит №Е1528887 від 08.03.2025 року до Київського РТЦКСП, проте відповідь на нього не отримав.
Між тим, представник позивач вважає, що відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку та протиправно направлено звернення до Національної поліції щодо необхідності доставлення позивача до ТЦКСП, у зв'язку з чим до суду поданий цій позов.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу за позовною заявою в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч.1 ст. 2 Закону №1951-VIII).
За приписами ч.ч. 8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Отже відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.20-1 ч. 1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно зі ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.
Відповідно КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.
Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).
Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: - про накладення адміністративного стягнення; - про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; - про закриття справи.
Постанова про закриття справи відповідно до ст.284 КУпАП виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст.247 цього Кодексу (в якій зазначено, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення).
Постанова уповноваженої особи може бути оскаржена до суду.
Адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, навіть коли дізнався, що відносно нього внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про те, що він є особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Київського РТЦКСП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП не підлягають задоволенню, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 є уповноваженим на це суб'єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, якій виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Саме РТЦКСП відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов'язки уповноваженого органу та і права та обов'язки особи, яка притягується до відповідальності.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.
З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.
Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними дій Київського РТЦКСП щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про те, що він особою, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, оскільки за змістом позову питання по суті про наявність або відсутність в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення уповноваженим органом не вирішувалось.
Суд вважає неспроможними міркування представника позивача щодо можливості застосування строків притягнення до адміністративної відповідальності, та наявності обставин, які свідчать, що провадження в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не може бути розпочате ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки це є лише думкою представника позивача без надання відповідних доказів щодо обставин виявленого правопорушення, та таке рішення повинен прийняті уповноважений на це орган у порядку встановленому КУпАП.
Позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення №Е1528887 від 08.03.2025 року до райуправління поліції №1 ГУНП про доставлення його до Київського РТЦКСП також не підлягають задоволенню, оскільки право на вказані дії відповідача в процесі притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачені нормами КУпАП (ст.259 КУпАП) та ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як таки, щоб вирішити остаточно питання наявність або відсутність складу правопорушення в діях позивача та прийняття рішення у відповідності до вимог КУпАП.
Відповідно як похідні не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання Київського РТЦКСП направити до райуправління поліції №1 ГУНП повідомлення/звернення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як особи, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП до Київського РТЦКСП для складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Отже контроль легальності дій відповідача це контроль за вирішенням ним вирішення ним питання наявності або відсутності в діях (бездіяльності) позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, яке повинно завершиться прийнятим рішенням. Такий контроль у відповідності до КАС України здійснює місцевий загальний суд як адміністративний.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки вчинення ним таких правопорушень відображено в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повноваженим органом, а відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом - РТЦКСП, або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи встановлені обставини дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, ЄДРПОУ 40108740), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.