Справа № 420/30425/25
(додаткове)
27 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 16.05.2025 №№ 2382115320705, 2382315320705, 2382215320705.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 адміністративний позов задоволено.
23.02.2026 Одеським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву адвоката Баранчука Л.М. про винесення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 100 000 грн.
Заяву представника позивача про прийняття у справі додаткового рішення розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття додаткового рішення.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду копії договір про надання правової допомоги від 01 вересня 2025 р.; ордер серії ВН №1591929 від 01.09.2025; акту прийому-передачі наданої правової допомоги від « 17» лютого 2026 р. до Договору про надання правової допомоги від « 01» вересня 2025 р.; замовлення від 01.09.2025.
Відповідно розділу V. Ціна договору та порядок розрахунків :
5.1 Ціна цього Договору становить суму вартості Послуг та додаткових витрат Виконавця, наданих останньому та сплачених Замовником протягом строку дії Договору.
5.2 Гонорар за даним Договором с фіксованим та визначається Сторонами у Замовленні на надання правової допомоги (яке с невід'ємною частиною Договору). Розрахунок гонорару за надання правової допомоги визначається за згодою Сторін у ході підписання Договору у відповідному додатку до нього. У випадку підписання сторонами декількох Замовлень до даного Договору, гонорар за Договором складає суму вартості усіх Замовлень.
5.3. Замовник зобов'язується також оплатити (компенсувати) документально підтверджені додаткові витрати Виконавця, пов'язані з наданням Послуг за Договором. Зокрема, під даними витратами слід розуміти, але не обмежуватися: збори та мита, обов'язкові платежі, поштові та інші витрати (до яких включаються послуги нотаріуса, кур'єра, перекладу документів, у тому числі і тих, що є результатом роботи Виконавця), які поніс Виконавець для виконання Замовлення.
5.4. Вартість Послуг та додаткові витрати Виконавця сплачуються Замовником у безготівковій формі у національній грошовій валюті гривні на поточний рахунок Виконавця протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту відправлення Замовнику відповідного рахунку.
5.5. Оплата вважається здійсненого з дати зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
5.6. Понесені Замовником витрати на сплату банку комісійної винагороди за проведений переказ коштів на користь Виконавця компенсації не підлягають
Згідно Додатку 2 до договору, гонорар оплачується замовником у сумі 100 000 грн. на поточний рахунок Виконавця.
Відповідно до акту виконаних робіт від 17.02.2026 виконавець на підставі Договору надав Замовнику правову допомогу в межах Замовлення на правову допомогу, зазначеного в п. 2.1.1 Договору (п.1); правова допомога надана у повному обсязі, відповідно до вимог та Замовлення Замовника. Претензії та зауваження Замовника щодо наданих послуг відсутні (п.2); винагорода за надані юридичні послуги складає 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.) (п.3); цей Акт є невід'ємною частиною Договору (п.4); акт складено українською мовою, у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі Сторін (п.5).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає за необхідне винести по справі додаткове рішення.
Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
26.02.2026 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, згідно з яким заявлена сума у 100 000 грн є неспівмірною із реальною складністю справи та обсягом виконаної роботи, оскільки категорія спору є типовою, а більшість процесуальних документів (позов, відповідь на відзив, клопотання) подавалися безпосередньо директором ТОВ «ВЕСТА» через систему «Електронний суд», а не адвокатом. Відповідач зазначає, що участь адвоката Баранчука Л.М. обмежилася лише представництвом у засіданнях, а наданий опис послуг містить тотожні та повторювані пункти, спрямовані на штучне завищення вартості гонорару. Крім того, ГУ ДПС вказує на недоведеність фактичності витрат, оскільки договір та акт прийому-передачі не містять банківських реквізитів для оплати, що суперечить критеріям реальності та обґрунтованості витрат, встановленим практикою Верховного Суду та ЄСПЛ. З огляду на це, податкова служба просить суд відмовити у стягненні заявленої суми або зменшити її до розміру одного прожиткового мінімуму (3028 грн), що відповідатиме засадам розумності та справедливості.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 7000 грн.
При цьому суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 252 КАС України, суд
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Ухвалити по справі № 420/30425/25 додаткове рішення, яким стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» (65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5/1; ЄДРПОУ 25423138) витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн (сім тисяч грн).
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Додаткове рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк