Справа № 420/42611/25
27 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду та питання про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 25 грудня 2025 року (документ сформований в системі Електронний суд 24.12.2025) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просив:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з 01 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 02 січня 2026 року поновлено позивачу строк на звернення до суду та позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , та на думку позивача, відповідач протиправно, починаючи з 01 січня 2020 року, розраховував грошове забезпечення Позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.
До суду 08 січня 2016 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
На обґрунтування цього клопотання представник відповідача зазначив, що позивач отримав грошовий атестат ще 02.03.2025 року, а отже саме з цієї дати позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
До суду від позивача не надходило жодних заяв чи клопотань з порушеного відповідачем питання.
Розглянувши клопотання представника позивача про залишення без розгляду, суд доходить такого висновку.
Так, ухвалою суду від 02 січня 2026 року поновлено позивачу строк на звернення до суду та позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
На обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року він перебував на військовій службі, а після звільнення з військової служби - 02 березня 2025 року, повну інформацію про нараховане та сплачене грошове забезпечення отримав - 05 грудня 2025 року, що стало підставою для поновлення строку звернення до суду.
Разом з цим, з урахуванням викладених відповідачем у клопотанні про залишення позову без розгляду доводів та обставин, вказаний висновок суду є передчасним, з огляду на таке.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, частина п'ята статті 122 КАС України є спеціальною нормою у розв'язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.
Водночас, частина п'ята статті 122 КАС України є загальною нормою у розв'язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 року, внесено зміни до ст. 233 КЗпП, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, ст. 233 КЗпП України є спеціальною нормою по відношенню до ч. 5 ст. 122 КАС України у спорах щодо виплати заробітної плати.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас рішенням Конституційного суду України від 11.12.2025 року № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В той же час частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України залишалась без змін.
Таким чином, лише працівники, у цьому випадку військовослужбовці, які проходять військову службу на дату звернення до суду, мають право на звернення до суду зі спором щодо нарахування заробітної плати (грошового забезпечення) без обмежень строку звернення до суду.
Водночас, особа, яка вже звільнена має право звернутися до суду із позовом про нарахування заробітної плати протягом трьох місяців з дати отримання повідомлення про нараховану заробітну плату (грошове забезпечення). Таким повідомленням для військовослужбовців є грошовий атестат, який має бути вручений звільненій особі у день звільнення.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту проходження військової служби на час звернення до суду з цим позовом чи звільнення позивача з військової служби, що має істотне значення для встановлення строку звернення до суду з цим позовом.
Разом з цим, відповідач зазначає, що позивач отримав грошовий атестат 02.03.2025 року, а отже якщо позивач був звільнений з військової служби, то він пропустив тримісячний строк для звернення до суду з позовом про нарахування грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз цієї норми права свідчить, що у будь-якому випадку, у разі пропуску строку звернення до суду, має бути подана заява про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, та з урахуванням норм ст. 123 КАС України, позивач повинен надати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску такого строку якщо він був звільнений з військової служби чи докази проходження військової служби на дату звернення до суду з цим позовом.
За таких обставин, суд доходить висновку, що доводи викладені відповідачем у клопотанні про залишення позову без розгляду є обґрунтованими та мають бути враховані судом.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною другою ст.169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
При таких обставинах, позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) повинна бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску такого строку якщо він був звільнений з військової служби чи докази проходження військової служби на дату звернення до суду з цим позовом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122, 123, 160,161,167,169,171, 256, 294 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунути недоліки, викладені в ухвалі протягом десяти днів з моменту її отримання шляхом надання безпосередньо до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду (адреса: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога,14) документів, що підтверджують усунення викладених в ухвалі недоліків.
Роз'яснити заявнику, що в іншому випадку позовна заява у відповідній частині буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Cуддя Л.Р. Юхтенко