Справа № 420/36130/25
27 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Слідчого управління ГУНП в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А, код ЄДРПОУ 40108740), ІНФОРМАЦІЯ_6 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_4), ІНФОРМАЦІЯ_7 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Слідчого управління ГУНП в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_6, в якому позивач просить:
визнати дії суб'єктів владних повноважень, а саме посадових осіб СУ ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6, які полягали у направленні та поданні незаконних запитів щодо отримання інформації стосовно мене, ОСОБА_1 без мого відома та згоди, у тому числі запитів, що містять вимоги про надання персональних даних, відомостей про стан військового обліку, придатність до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову - протиправними;
зобов'язати відповідні суб'єкти владних повноважень, а саме посадових осіб СУ ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6 утриматися від вчинення певних дій, а саме утриматися від вчинення подібних дій, зокрема - від направлення будь-яких запитів або вчинення інших дій, спрямованих на отримання, обробку чи поширення інформації стосовно мене, ОСОБА_1 , без належних правових підстав та згоди суб'єкта персональних даних.
Позов обґрунтований тим, що позивачу стало відомо про те, що в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 відносно нього посадовими особами Слідчого управління ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6 були надіслані запити щодо отримання інформації про військово-обліковий статус, придатність до служби та наявність (або відсутність) відстрочки із зазначенням її типу. Водночас, позивач зазначає, що не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, тому вважає, що отримані відомості не є належним доказом у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року. Відповідно, отримання правоохоронними органами інформації про позивача (зокрема, про стан військового обліку, придатність до служби, наявність відстрочки тощо) не має жодного доказового чи процесуального значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що збирання та використання відповідачами відомостей про стан військового обліку, придатність до служби, наявність або відсутність відстрочки є незаконним втручанням у його приватне життя та порушенням вимог ст. 32 Конституції України, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
Також цією ухвалою суд витребував від Слідчого управління ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6: належним чином засвідчені копії всіх поданих запитів, звернень, заяв щодо отримання інформації відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), та отриманих відповідей на них, у тому числі в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року; інформацію щодо статусу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у кримінальному провадженні №42025164690000014. Відповідачів зобов'язано надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані докази протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
10.11.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_7 за допомогою системи "Електронний суд" на виконання ухвали суду від 27.10.2025 року надійшла заява, до якої додано копію листа ІНФОРМАЦІЯ_6 №17/12-2723від 05.11.2025 року "Щодо позову ОСОБА_1 ".
У цьому листі наведені пояснення щодо виконання ухвали суду від 27.10.2025 у справі № 420/36130/25 щодо витребування документів від ІНФОРМАЦІЯ_6. А саме зазначено, що на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014 ДВКР було підготовлено та скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 запит від 18.08.2025 № 17/7/2-9597 з метою отримання відомостей щодо надання підстав для відстрочки від призову по мобілізації громадянам України, у т.ч. громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У зв'язку з веденням діловодства в умовах воєнного стану за спрощеною процедурою запит було виготовлено в одному примірнику. Інші запити, звернення, заяви Департаментом відносно ОСОБА_1 не подавались. Отримані у відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали знищено встановленим порядком за актом № 17/7/Р-12056 від 27.10.2025 як такі, що втратили практичне значення і долучення їх до матеріалів кримінального провадження недоцільно. Таким чином, наразі в Департаменті відсутні оригінали чи копії запитуваних судом документів для виготовлення засвідчених копій.
10.11.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_7 за допомогою системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві зазначено, що позивачем помилково вказано відповідача як ІНФОРМАЦІЯ_6, оскільки згідно відомостей ЄДР за номером НОМЕР_4 зареєстрована інша юридична особа (орган державної влади) - ІНФОРМАЦІЯ_7. У той же час ІНФОРМАЦІЯ_6 не є юридичною особою, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Статтею 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність ІНФОРМАЦІЯ_7», розділом 1 Організаційної структури ІНФОРМАЦІЯ_7 (затвердженої Указом Президента України від 27.12.2005 № 1860 «Питання ІНФОРМАЦІЯ_7»), визначено, що Департамент контррозвідки входить до організаційної структури ІНФОРМАЦІЯ_7 і є функціональним підрозділом її Центрального управління. Враховуючи викладене, представник ІНФОРМАЦІЯ_7, посилаючись на те, що Департамент контррозвідки не є самостійною юридичною особою та не може брати участь у справі у якості відповідача, оскільки не має повноважень та можливості особисто здійснювати свої процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), клопотав замінити неналежну сторону у справі - первісного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 належним відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_7.
По суті позовних вимог у відзиві зазначено, що позивачем не доведено факт збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу. Відповідач вказує, що інформація про наявність або відсутність відстрочки від призову не є конфіденційною та згідно чинного законодавства повинна бути відображена в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Дані про відстрочку мають бути внесені ІНФОРМАЦІЯ_8, а сам статус можна перевірити через застосунок «ІНФОРМАЦІЯ_9» або електронний військово-обліковий документ в «Дії». При цьому перевірку військово-облікових документи мають право здійснювати представники органів державної влади, що прямо передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024, № 560, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, Законом «Про національну поліцію» та ін.
Також у відзиві зазначено, що правовідносини, що розглядаються виникли в рамках досудового розслідування, а не здійснення ДВКР СБУ як суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Підготовка та направлення відповідних запитів здійснювалось ДВКР СБУ на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014. Враховуючи викладене, ДВКР СБУ у даних обставинах діяв в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства, що унеможливлює задоволення позовних вимог.
12.11.2025 року позивачем за допомогою системи «Електронний суд» подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року задоволено частково клопотання позивача про витребування доказів від 12.11.2025 року. Суд ухвалив: Витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_6 належним чином засвідчену копію акту №17/7/Р-12056 від 27.10.2025 та документів, що підтверджують на підставі чого було знищено отримані матеріали з ІНФОРМАЦІЯ_8, повідомити ким саме (посада, ПІБ) приймалося рішення про знищення матеріалів, отриманих від ІНФОРМАЦІЯ_8, копії документів на підставі чого були здійснені запити відносно ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повторно зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 надати до суду інформацію щодо статусу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у кримінальному провадженні №42025164690000014.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року залучено до участі у справі № 420/36130/25 у якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_4). Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 420/36130/25.
21.11.2025 року позивачем за допомогою системи «Електронний суд» подано заяву про застосування до слідчого управління ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6 заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу на кожного з відповідачів в порядку частини першої статті 149 КАС України за невиконання ухвали суду від 27 жовтня 2025 року про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.11.2025 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про застосування заходів процесуального примусу від 21.11.2025 року.
28.11.2025 року позивачем за допомогою системи «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження того, що Департаментом військової контррозвідки ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснювались відносно нього запити.
У клопотанні зазначено, що позивачу невідомою особою через соціальну мережу Telegram надіслано документ, де вказано, що ініціатором запиту є начальник 1 сектору 2 відділу 7 управління ДВКР СБ України підполковник ОСОБА_5 . У документі зафіксовано, що запит стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . У даному запиті, посадова особа звертається задля отримання наступної інформації: відомості (підтвердити копіями документів) щодо підстав надання відстрочки (зняття з військового обліку) від призову на військову службу по мобілізації. Разом із вказаним клопотанням позивач надав фото з частини невідомого документу наступного змісту «В порядку ст. ст. 36, 41 КПК України в рамках кримінального провадження N42025164690000014 від 20.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч.3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, прошу Вашої вказівки надати на нашу адресу відомості (підтвердити копіями документів) щодо підстав надання відстрочки (зняття з військового обліку) від призову на військову службу по мобілізації наступних громадян України 1. ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПИ НОМЕР_2 ; 2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Ініціатор запиту: начальник 1 сектору 2 відділу 7 управління ДВКР СБ України підполковник ОСОБА_5 (м.т. НОМЕР_3 ).». Документ підписано: «начальник Управління полковник ОСОБА_7».
03.12.2025 року представником ІНФОРМАЦІЯ_7 за допомогою системи «Електронний суд» подано до суду клопотання з проханням продовжити термін виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду про витребування документів від 27.11.2025 у справі № 420/36130/25.
Ухвалою суду від 24.02.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03.12.2025 року про продовження терміну виконання ухвали про витребування доказів від 27.11.2025 року.
03.12.2025 року представником ІНФОРМАЦІЯ_7 за допомогою системи «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
У відзиві зазначено, що згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів, дії які намагається оскаржити позивач здійснювались в рамках кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025, тому спір не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
По суті позовних вимог відповідач зазначив, що підготовка та направлення відповідних запитів здійснювалось ДВКР СБУ на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014. При цьому частиною 3 ст. 41 КПК України встановлено, що доручення слідчого, дізнавача, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом. Враховуючи викладене, ДВКР СБУ у даних обставинах діяв в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства.
08.01.2026 року позивачем за допомогою системи «Електронний суд» подано заяву про застування до слідчого управління ГУНП в Одеській області заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу відповідно до частини першої статті 149 КАС України.
Ухвалою суду від 24.02.2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про застосування заходів процесуального примусу від 08.01.2026 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
16.10.2025 року позивач - ОСОБА_1 направив на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_10 клопотання у межах кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025, яким просив:
1. Припинити будь-які дії, спрямовані на збір чи поширення конфіденційної інформації про нього, яка не має жодного доказового значення у межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025, зокрема даних про стан військового обліку, придатність до служби, наявність чи відсутність відстрочки.
2. Визнати всі відомості чи документи, отримані внаслідок усіх поданих запитів відносно нього, такими що є неналежними та недопустимими доказами у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025.
3. Надати належним чином засвідчені копії всіх поданих запитів, звернень, заяв відносно нього та отриманих відповідей на них в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025.
4. Повідомити у письмовій формі про результати розгляду даного клопотання на адресу листування: АДРЕСА_2 , та на офіційну електрону пошту: ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У поданому клопотанні зазначено, що станом на момент подання даного клопотання позивачу стало відомо про те, що відносно нього представниками правоохоронних органів, зокрема Управління ДВКР СБ України був поданий запит відносно ОСОБА_1 , щодо отримання інформації про військово-обліковий статус, придатність до служби та наявність (або відсутність) відстрочки із зазначенням її типу. Дані клопотання були подані в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 368 КК України. Щодо статусу у кримінальному проваджені №42025164690000014 від 20.02.2025 позивач зазначив, що він має статус передбачений п. 25 ч.1 ст. 3 КПК України, як "інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування", однак не має процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого або потерпілого. У межах даного кримінального провадження наявний конкретний підозрюваний, відносно якого здійснюється досудове розслідування і до якого позивач жодного відношення не має. Відповідно, отримання правоохоронними органами інформації про нього (зокрема, про стан військового обліку, придатність до служби, наявність відстрочки тощо) не має жодного доказового чи процесуального значення для встановлення обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Такі дії не спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, і, по суті, є незаконним втручанням у приватне життя та порушенням вимог ст. 32 Конституції України.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.10.2025 року вих. №17/12-1290 за дорученням ІНФОРМАЦІЯ_7 позивачу надано відповідь на клопотання від 16.10.2025 року, якою (відповіддю) запропоновано з усіх питань, пов'язаних з процесуальними діями у кримінальному провадженні № 42025164690000014, у тому числі щодо процесуального набуття статусу учасника кримінального провадження, звертатись до слідчого, який здійснює досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Водночас, 16.10.2025 року ОСОБА_1 також направив на електронну адресу старшого слідчого в ОВС Слідчого управління ГУНП в Одеській області клопотання у межах кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025, яким просив:
1. Припинити будь-які дії, спрямовані на збір чи поширення конфіденційної інформації про нього, яка не має жодного доказового значення у межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025, зокрема даних про стан військового обліку, придатність до служби, наявність чи відсутність відстрочки.
2. Визнати всі відомості чи документи, отримані внаслідок усіх поданих запитів відносно нього, такими що є неналежними та недопустимими доказами у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025.
3. Надати належним чином засвідчені копії всіх поданих запитів, звернень, заяв відносно нього та отриманих відповідей на них в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025.
4. Повідомити у письмовій формі про результати розгляду даного клопотання на адресу листування: АДРЕСА_2 , та на офіційну електрону пошту: ІНФОРМАЦІЯ_5
Постановою слідчого у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року - старшого слідчого в ОВС Слідчого управління ГУНП в Одеській області Мусієнко В.А. від 17.10.2025 року за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.10.2025 року відмовлено у його задоволенні.
У постанові слідчого зазначено, що Відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП B Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42025164690000014 від 17.02.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 368 КК України. По суті запиту зазначено наступне: Щодо припинення будь-яких дій, спрямованих на збір чи поширення конфіденційної інформації про ОСОБА_1 : Частиною 1 статті 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Частиною 2 статті 2 КПК України слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Разом з цим, в рамках кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025 будь-яким особам дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування слідчим не надавався. Щодо визнання відомостей чи документів такими, що є неналежними та недопустимими доказами: Згідно ч. 1 ст. 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Частиною 1 ст. 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Враховуючи викладене, вирішення питання щодо допустимості доказів не відноситься до компетенції слідчого. Щодо надання ОСОБА_1 копій документів (поданих запитів, звернень, заяв) з матеріалів кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025: частиною 1 статті 221 КПК України встановлено, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Враховуючи викладене, чинним Кримінально-процесуальним законодавством, визначено чіткий перелік суб'єктів кримінального процесу (сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження), які мають право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також закріплено обов'язок слідчого та прокурора щодо надання таким суб'єктам матеріалів досудового розслідування для ознайомлення. У кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 ОСОБА_1 не перебуває у статусі потерпілого, представника юридичної особи, що якої здійснюється провадження та крім цього не віднесений до суб'єктів з числа сторони захисту. Враховуючи викладене, встановлено відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 від 16.10.2025.
Звернення позивача до суду обумовлено тим, що йому стало відомо про те, що в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 відносно нього посадовими особами Слідчого управління ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6 були надіслані запити щодо отримання інформації про військово-обліковий статус, придатність до служби та наявність (або відсутність) відстрочки із зазначенням її типу. Вважаючи, що такі дії відповідачів не спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, та є незаконним втручанням у приватне життя та порушенням вимог ст. 32 Конституції України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII.
Статтею 4 Закону України "Про інформацію" визначено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень.
Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про інформацію", право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Одним із видів інформації, відповідно до ст. 10 Закону України "Про інформацію", є інформація про фізичну особу.
Стаття 11 Закону України "Про інформацію" передбачає, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ч. 1).
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних (ч. 2).
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про інформацію", порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних, регулює Закон України «Про захист персональних даних».
За визначенням термінів, наведеним у статті 2 Закону України «Про захист персональних даних»:
обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем;
одержувач - фізична чи юридична особа, якій надаються персональні дані, у тому числі третя особа;
персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;
розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця;
суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Згідно ч.ч. 5-8 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних, обробляти персональні дані без його згоди можна до часу, коли отримання згоди стане можливим.
Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.
Подальша обробка персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися за умови забезпечення їх належного захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», суб'єкт персональних даних має право звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.
Статтею 276 Цивільного кодексу України встановлено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.
Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Таким чином, позовні вимоги про захист інформації стосовно ОСОБА_1 , у тому числі про стан військового обліку, придатність до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову, підлягають судовому захисту.
Предметом спору у цій справі є правомірність дій посадових осіб СУ ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо направлення та подання запитів щодо отримання інформації стосовно ОСОБА_1 , у тому числі про стан військового обліку, придатність до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 р. (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі ІНФОРМАЦІЯ_7, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації ведення військового обліку військовозобов'язаних, призовників та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно статті 2 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", основними завданнями Реєстру є:
1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;
2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;
3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Частинами 8 та 9 ст.5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" встановлено, що органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_8, Центральне управління ІНФОРМАЦІЯ_7 та регіональні органи ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Стаття 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" визначає перелік відомостей, які вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру.
Згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", належать, зокрема:
1) прізвище, відомості про зміну прізвища;
2) власне ім'я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені;
3) по батькові (за наявності);
4) дата народження;
5) місце народження;
6) стать;
7) місце проживання та місце перебування;
7-1) номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
9) реквізити паспорта громадянина України та документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії);
9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства);
10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою;
11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності);
12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи);
13) реєстраційний номер облікової картки платника податків;
14) відцифрований образ обличчя особи;
15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України;
15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок);
16) реквізити документа про освіту (серія, номер, дата видачі, заклад освіти, що видав, рівень освіти, професія, галузь знань, спеціальність);
16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти;
16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю;
17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності;
17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку;
18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду);
19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили;
20) відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості);
20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення);
21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
22) відомості про статус ветерана війни;
23) відомості про володіння іноземними мовами;
24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї;
25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки;
26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну;
27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія);
28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія);
29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація);
30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія);
31) відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа);
32) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин;
33) відомості про внутрішньо переміщену особу;
34) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, відомості про придатність до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову відносяться до персональних даних.
За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов'язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством. Згода призовників, військовозобов'язаних та резервістів на обробку їх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна.
Отже, для вирішення спірних правовідносин з'ясуванню підлягає питання чи було оброблення персональних даних позивача про придатність до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призов у даному випадку виправданим.
10.11.2025 року на виконання ухвали суду від 27.10.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшла заява, до якої додано копію листа ІНФОРМАЦІЯ_6 №17/12-2723від 05.11.2025 року "Щодо позову ОСОБА_1 ".
У листі ІНФОРМАЦІЯ_6 №17/12-2723від 05.11.2025 року зазначено, що на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014 ДВКР було підготовлено та скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 запит від 18.08.2025 № 17/7/2-9597 з метою отримання відомостей щодо надання підстав для відстрочки від призову по мобілізації громадянам України, у т.ч. громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). У зв'язку з веденням діловодства в умовах воєнного стану за спрощеною процедурою запит було виготовлено в одному примірнику. Інші запити, звернення, заяви Департаментом відносно ОСОБА_1 не подавались. Отримані у відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали знищено встановленим порядком за актом № 17/7/Р-12056 від 27.10.2025 як такі, що втратили практичне значення і долучення їх до матеріалів кримінального провадження недоцільно. Таким чином, наразі в Департаменті відсутні оригінали чи копії запитуваних судом документів для виготовлення засвідчених копій.
Тобто, відповідач не заперечує факт збирання персональних даних позивача щодо придатності до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову.
Відповідач (СБУ) вказує, що отримання інформації стосовно позивача відбувалось на виконання доручень прокурора та слідчого у кримінальному провадженні № 42025164690000014.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Згідно з ч. 3 ст. 41 КПК України, доручення слідчого, дізнавача, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом.
Як на одну з підстав позову позивач вказує на те, що він не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні №42025164690000014, в межах були направлені оскаржені запити, у зв'язку з чим позивач вважає, що збирання та використання відповідачами відомостей про стан військового обліку, придатність до служби, наявність або відсутність відстрочки є незаконним втручанням у його приватне життя.
Відповідач (СУ ГУНП в Одеській області) підтвердив, що у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 ОСОБА_1 не перебуває у статусі потерпілого, представника юридичної особи, що якої здійснюється провадження та крім цього не віднесений до суб'єктів з числа сторони захисту.
Так, згідно з постановою слідчого у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 17.02.2025 року - старшого слідчого в ОВС Слідчого управління ГУНП в Одеській області Мусієнко В.А. від 17.10.2025 року, Відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП B Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42025164690000014 від 20.02.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 368 КК України. У кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 ОСОБА_1 не перебуває у статусі потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження та крім цього не віднесений до суб'єктів з числа сторони захисту.
Разом із тим, в адресованих відповідачам клопотаннях від 16.10.2025 року позивач повідомив, що у межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.09.2025 року, були проведені обшуки його особистих речей у житловому приміщенні його батьків; у транспортному засобі, який належав йому на праві власності та перебував у користуванні.
Позивач ідентифікував себе як «інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування», що згідно з пунктом 25 ч. 1 ст. 3 КПК України входить у визначення терміну «учасники кримінального провадження».
Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Крім того, поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних»).
Відтак, обробка персональних даних позивача щодо придатності до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову не суперечить вимогам Закону України «Про захист персональних даних» (у випадках, визначених законом).
Згідно положень ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення та. інші повноваження, встановленні цим законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про ІНФОРМАЦІЯ_7», на ІНФОРМАЦІЯ_7 покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань ІНФОРМАЦІЯ_7 також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
З наведених норм слідує, що вказані органи уповноважені вживати заходи превентивного характеру з метою виконання, покладених на них завдань і функцій.
Крім того, суд враховує доводи відповідача (СБУ), наведені у відзиві, стосовно того, що представники органів державної влади мають право здійснювати перевірку військово-облікових документів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Суд зазначає, що згідно пунктів 49-51 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники ІНФОРМАЦІЯ_8 або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації надається представникам ІНФОРМАЦІЯ_8, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).
Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися:
у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби;
за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_8 або поліцейськими.
Вказане також підтверджує, що обробка персональних даних позивача щодо придатності до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову не суперечить вимогам Закону України «Про захист персональних даних» (у випадках, визначених законом).
На підставі викладеного, враховуючи, що Департаментом військової контррозвідки ІНФОРМАЦІЯ_7 було підготовлено та скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 запит від 18.08.2025 № 17/7/2-9597 з метою отримання відомостей щодо надання підстав для відстрочки від призову по мобілізації громадянам України, у т.ч. громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на виконання доручень прокурора та слідчого СУ ГУНП в Одеській області, який здійснює кримінальне провадженні № 42025164690000014, суд дійшов висновку, що обробка персональних даних позивача щодо придатності до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову не суперечить вимогам Закону України «Про захист персональних даних» (у випадках, визначених законом), а отже підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій СУ ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо направлення запитів щодо отримання персональних даних ОСОБА_1 щодо придатності до військової служби та наявність (відсутність) відстрочки від призову - відсутні.
Доводи позивача стосовно того, що збирання та використання відповідачами відомостей про стан військового обліку, придатність до служби, наявність або відсутність відстрочки є незаконним втручанням у його приватне життя та порушенням вимог ст. 32 Конституції України, не знайшли свого підтвердження.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання посадових осіб СУ ГУНП в Одеській області та ІНФОРМАЦІЯ_6 утриматися від направлення будь-яких запитів або вчинення інших дій, спрямованих на отримання, обробку чи поширення інформації стосовно ОСОБА_1 без належних правових підстав та згоди суб'єкта персональних даних, суд зазначає, що, по-перше, ці вимоги є похідними, по-друге, заявлені на майбутнє, тому не підлягають задоволенню.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Порушення вимог закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася до суду, суб'єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, який, на думку цієї особи, підлягає захисту.
Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, права якої порушені цим рішенням.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.
Вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 квітня 2012 року у справі № 21-1115во10, Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 815/5585/15, Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 822/450/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16, від 21 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20, від 22 серпня 2019 року у справі № 288/1557/16-а, від 18 серпня 2022 року у справі № 540/421/21, від 09 квітня 2024 року в справі № 180/1173/16-а.
Щодо розгляду спору у цій справи в порядку адміністративного судочинства.
У відзиві СБУ зазначено, що згідно позовної заяви та доданих до неї матеріалів, дії які намагається оскаржити позивач здійснювались в рамках кримінального провадження № 42025164690000014 від 20.02.2025, тому спір не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до визначення, закріпленого в п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас, судом встановленого, що у межах спірних правовідносин позовні вимоги стосуються захисту персональних даних позивача, а не оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в межах кримінального провадження, а тому підлягають до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255-258, 262, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Слідчого управління ГУНП в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А, код ЄДРПОУ 40108740), ІНФОРМАЦІЯ_6 (АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ НОМЕР_4), ІНФОРМАЦІЯ_7 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_4) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.