Справа № 420/32220/25
27 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву, вирішив адміністративний позов задовольнити частково.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з уточненим позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення № 156050028916 від 28.08.2025 щодо не зарахуванням до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 31.10.1984 по 22.12.1987, згідно військового квитка НОМЕР_1 та періодів роботи в колгоспі, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 з 10.03.1988 по 20.05.1988 рр.; з 09.02.1991 по 19.01.1994 рр.; з 20.01.1994 по 24.01.2001 рр. - протиправною;
Скасувати рішення № 156050028916 від 28.08.2025 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії за віком;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 21.08.2025р. та зарахувати до страхового стажу позивача, період проходження військової служби з 31.10.1984 по 22.12.1987, згідно військового квитка НОМЕР_1 та періодів роботи в колгоспі, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 з 10.03.1988 по 20.05.1988 рр.; з 09.02.1991 по 19.01.1994 рр.; з 20.01.1994 по 24.01.2001 рр. Визнати право позивача на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 рокі, згідно статті 26 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »;
Стягнути з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській на користь позивача судовий збір у справі.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач звертає увагу, що він звернувся з заявою № 1272 від 21.08.2025 р. до Відділу обслуговування громадян №17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з приводу призначення пенсії за віком. Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком Рішенням № 156050028916 від 28.08.2025р. Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області. Рішення прийнято у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Позивач вважає, що рішення відповідача є необгрунтованим, прийнятим без урахування та оцінки усіх обставин, що мають значення, що змусило його звернутися до суду.
(б) Позиція Відповідача
27.11.2025 від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. Представник зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 21.08.2025 року до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: трудову книжку, диплом, військовий квиток, паспорт, код. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 5 років 04 місяці 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стражу не враховано період військової служби з 31.10.1984 по 22.12.1987 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не читається печатка та відсутній підпис відповідальної особи. Також до страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 10.03.1988 по 20.05.1988, з 09.02.1991 по 19.01.1994, оскільки не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310 “Про трудові книжки колгоспників» та з 20.01.1994 по 24.01.2001, оскільки зазначений період потребує підтвердження додатковими документами або результатами перевірки у зв'язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. ГУ ПФУ в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення від 28.08.2025 р. № 156050028916 про відмову гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Пенсійне забезпечення заявника здійснюється відповідно до норм чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає адміністративний позов безпідставним, не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
ІІІ Процедура та рух справи
02.10.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд позовну заяву залишено без руху.
24.10.2025 від позивача надійшли документи на усунення недоліків, зокрема уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву.
27.10.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у відповідача ГУ ПФУ в Полтавській області належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що 21.08.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся з заявою № 1272 до Відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява позивача від 21.08.2025 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви Головним управлінням було прийнято рішення від 28.08.2025 року № 156050028916 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем з'ясовано, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 5 років 04 місяці 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стражу не враховано період військової служби з 31.10.1984 по 22.12.1987 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не читається печатка та відсутній підпис відповідальної особи. Також до страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 10.03.1988 по 20.05.1988, з 09.02.1991 по 19.01.1994, оскільки не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310 “Про трудові книжки колгоспників» та з 20.01.1994 по 24.01.2001, оскільки зазначений період потребує підтвердження додатковими документами або результатами перевірки у зв'язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
IV. Джерела права та висновки суду
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до матеріалів справи, позивач досяг 60 річного віку на момент звернення за призначення пенсії та у нього наявний загальний стаж, що складає 22 роки 10 місяців 19 днів.
Разом з тим, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки, а саме: період строкової служби згідно військового квитка серія НОМЕР_3 від 19.10.1981, оскільки на титульній сторінці військового квитка наявне виправлення дати народження, потребує уточнення; періоди роботи згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_4 , оскільки наявне виправлення дати заповнення трудової книжки. Також, для зарахування роботи у колгоспі (перший запис у ТК) у 1980-1984 роках потрібно долучити довідку, яка містить інформацію про встановлену та фактично відпрацьовану кількість вихододнів у зазначений період.
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 № 637 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Так, судом встановлено, що до загального страхового стажу не враховано період військової служби з 31.10.1984 по 22.12.1987 згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не читається печатка та відсутній підпис відповідальної особи. Також до страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 10.03.1988 по 20.05.1988, з 09.02.1991 по 19.01.1994, оскільки не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. №310 “Про трудові книжки колгоспників» та з 20.01.1994 по 24.01.2001, оскільки зазначений період потребує підтвердження додатковими документами або результатами перевірки у зв'язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року у справі № 654/890/17.
Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині дати заповнення містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому наявне виправлення дати заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу.
Також суд зазначає, що відповідно до підпункту "в" абз. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Суд наголошує, що наявність виправлення дати народження у військовому квитку не може бути підставою, що позбавляє позивача права на зарахування вказаного стажу та, відповідно, на належний йому розмір пенсійного забезпечення.
Судом встановлено, що копія трудової книжки НОМЕР_2 від 13.06.1988 року містить відомості про періоди військової служби з 31.10.1984 по 22.12.1987 згідно військового квитка НОМЕР_1 , а також періоди роботи з 10.03.1988 по 20.05.1988, з 09.02.1991 по 19.01.1994, з 20.01.1994 по 24.01.2001 року.
Суд зазначає, що на час первинного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 № 162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірного періоду роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутнім страховий стаж позивача за спірний період.
Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 687/975/17.
Також, Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час внесення записів до трудової книжки.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім 'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до встановленого взірця трудової книжки колгоспника, трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Згідно п. 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Виходячи з наведеного слідує, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Таким чином, трудова книжка НОМЕР_2 , яка надавалась відповідачу із заявою про призначення пенсії, містила необхідні відомості для врахування страхового стажу позивача.
Окрім того, суд наголошує, що обов'язок підтвердження трудового стажу, у випадку наявності в органів Пенсійного фонду сумнівів, покладено саме на суб'єкта владних повноважень.
Так, згідно ч. 3 ст. 44 Закону 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Вказані положення також відображені у ч. 1 ст. 101 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак вказаного не було здійснено органом Пенсійного фонду, що свідчить про обрання найменш сприятливого для позивача підходу.
Таким чином, суд акцентує увагу, що відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці, військовому квитку можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу наступні періоди згідно трудової книжки: з 31.10.1984 по 22.12.1987 період військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 ; з 10.03.1988 по 20.05.1988, з 09.02.1991 по 19.01.1994 періоди роботи у колгоспі: з 20.01.1994 по 24.01.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 13.06.1988 року.
Суд наголошує, що органом Пенсійного фонду неправомірно не зараховано стаж позивача, що відображено у рішенні органу Пенсійного фонду в Полтавській області. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині «визнання права позивача на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 рокі, згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» », суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник не у зв'язку із цим, а тому права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, а відтак, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд приходить висновку про відмову у задоволені таких позовних вимог.
Суд наголошує, що належним способом захисту є саме визнання протиправним та скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050028916 від 28.08.2025р. та зобов'язання зарахувати відповідний оспорюваний стаж та прийняти рішення про призначення пенсії за віком.
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.
VI. Розподіл судових витрат
Позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн., який належить до розподілу на користь позивача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 156050028916 від 28.08.2025 року щодо не зарахуванням до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 31.10.1984 по 22.12.1987, згідно військового квитка НОМЕР_1 та періодів роботи в колгоспі, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 з 10.03.1988 по 20.05.1988 рр.; з 09.02.1991 по 19.01.1994 рр.; з 20.01.1994 по 24.01.2001 рр.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 21.08.2025р. та зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби з 31.10.1984 по 22.12.1987, згідно військового квитка НОМЕР_1 та періодів роботи в колгоспі, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 з 10.03.1988 по 20.05.1988 рр.; з 09.02.1991 по 19.01.1994 рр.; з 20.01.1994 по 24.01.2001 рр.
4.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, адреса: 36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927.
Суддя Оксана БОЙКО