Справа № 420/39620/25
26 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч.5 ст.262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медики-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медики-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" №ЦО3798 від 20.02.2025, яким скасовано ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивачу 31.01.2024 року було встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №882144.
Водночас, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії було прийнято рішення №ЦО3798 від 20.02.2025, яким визначено, що позиву необґрунтовано встановлено ІІ групу інвалідності з 31.01.2024 року.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Державної установи «Український держаний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», позивач звернувся до суду задля його оскарження.
Ухвалою суду по справі №420/39620/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
Від представника Державної установи «Український держаний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що з урахуванням листа Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року, до якого долучено постанову по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи законно та в межах повноважень визначених чинним законодавством був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи Позивача на підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності, а також, експертна команда мала повне законодавчо обґрунтоване право для скасування попереднього рішення МСЕК. За результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, терміном на 1 рік, з 31.01.2024 р. - встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану позивача мають місце патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі Позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством. При цьому, участь такої особи передбачається лише у разі необхідності, якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності. Експертним командам з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО було доручено перевірити обґрунтованість прийнятого рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності, у тому числі позивачу, з наданням медико-експертних справ, у тому числі позивача. При цьому, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО №ЦО-3798 від 20.02.2025, у зв'язку з тим, що він не отримував повідомлення про необхідність його прибуття на огляд, проведення повторного медичного обстеження тощо. Однак, за твердженням відповідача, позивач не враховує, що огляд не проводився та не передбачався, адже проводилась саме перевірка обґрунтованість прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення групи інвалідності, у тому числі позивачу.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що листи державних правоохоронних органів, яким за правовою природою є ДБР, не належать до підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями. Крім того, Законом закріплено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд у справі встановив наступне.
ОСОБА_1 з 31.01.2024 року встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання), що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №882144.
Водночас, у липні 2025 року позивач отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області лист від 08.07.2025 року за №1500-0404-8119817, в якому повідомлено, що відповідно до інформації з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український Державний науково-дослідницький інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я», що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 20.02.2025 року №ЦО3798, позивачеві не встановлено групу інвалідності з 31.01.2024 року.
Враховуючи вищевказане обставини, представником позивача до Державної установи «Український Державний науково-дослідницький інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я» було надіслано адвокатський запит із проханням надати відповідне рішення.
12.08.2025 року позивач отримав примірник рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії №ЦО 3798 від 20.02.2025 року, де в п.п.6.1-6.2 зазначено, що підставою для перевірки обґрунтованості рішення, що підлягає перевірці, є лист від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2024 року.
В п.12 вищевказаного рішення зазначено, що команда вивчила надану експерту документацію, та прийшла до висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, терміном на 1 рік, з 31.01.2024 р. - встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану позивача мають місце патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю.
Вважаючи вищевказане рішення Державної установи «Український держаний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), а достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
За ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року, дію якого пролонговано по теперішній час.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 року №576/2023, визначено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 року №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25.10.2024 року №1207 та 08.11.2024 року №1276, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
19.12.2024 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ), яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 року (окрім деяких пунктів).
Відповідно п.2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX установлено наступне:
- особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;
- документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:
видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
- рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов'язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;
- особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).
Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України припиняються 31.12.2024.
З моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
15.11.2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338) (у редакції від 01.01.2025 року), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення №1338).
Абзац 8 пункту 3 Положення №1338 визначає, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
Згідно п.п.2 п.8 Положення №1338 закріплено, що Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
Аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку, що особам, яким встановлено інвалідність органами МСЕК, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України на встановлений строк інвалідності, а рішення, прийняті МСЕК, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій. При цьому, особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи лише за власним бажанням або за рішенням суду.
Разом з тим, Центр оцінювання функціонального стану особи може проводити перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, виключно на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Крім того, вищевказаний порядок проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, передбачає обов'язкове повідомлення особи, повторне оцінювання якої має бути проведено, у встановленому порядку. Оцінювання здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.
Важливо зазначити, що лише у разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії.
Під час розгляду справи судом встановлено, що за змістом спірного рішення №ЦО-3798 від 20.02.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, позивачу з 31.01.2024 року не було встановлено ІІ групу інвалідності.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач був сповіщений про необхідність проведення повторного оцінювання особи.
Відповідач за час розгляду справи не надав доказів виконання вимог щодо своєчасного та належного повідомлення позивача про проведення повторного оцінювання на адресу або електронної пошти, або шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також не надав доказів відображення в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення.
З вищезазначених обставин суд критично ставиться до посилань представника відповідача у відзиві на те, що участь особи передбачається лише у разі необхідності, якщо у експертної команди буде недостатньо медичних документів, оскільки, як вже встановлено судом вище, приписи Положення №1338 передбачають обов'язкове повідомлення особи для її повного медичного обстеження, та проведення необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
З цього приводу суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів того, що спірне рішення №ЦО-3798 від 20.02.2025 року приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився.
Посилання відповідача лише на лист Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 року, до якого долучено постанову по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024 року, в якості підстави обґрунтованості та правомірності оскаржуваного рішення без проведення переогляду особи та її повного медичного обстеження суд при розгляді справи не приймає та вважає помилковим, оскільки як вбачається з матеріалів адміністративної справи, у вказаному кримінальному провадженні повідомлення про підозру ОСОБА_1 не складалося і він не є учасником або стороною цього кримінального провадження згідно листа Державного бюро розслідувань від 22.10.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевказані обставини, рішення експертної команди Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» №ЦО-3798 від 20.02.2025 року, яким визнано, що позивач з 31.01.2024 року не є особою ІІ групи інвалідності, на думку суду, фактично прийнято за результатом заочного огляду, що є порушенням порядку проведення переогляду та повторного оцінювання осіб з інвалідністю, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Аналогічного правового висновку дійшов П'ятий апеляційний адміністративний суду постанові від 29.12.2025 року по справі №420/18177/25.
Верховний Суд у власних постановах неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, що і вчинено судом у даній справі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн. з Державної установи «Український держаний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медики-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №ЦО-3798 від 20.02.2025 року.
Стягнути з Державної установи «Український держаний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (49005, м. Дніпро, пров. Макаревського Феодосія, 1а, код ЄДРПОУ 03191673).
Суддя О.В. Білостоцький