Справа № 420/30458/25
26 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження питання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому, просить
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення в розшук ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести інформацію до інформаційної системи «Оберіг», Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 не перебуває в розшуку.
Ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
13.10.2025 р. судом зареєстровано від позивача заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення в розшук ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 14.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - направлено за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025р. про передачу справи до іншого суду скасувано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2026 р. заява про забезпечення позову передана судді Дубровній В.А.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що матеріалів достатньо для вирішення даного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).
Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме: 1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) заборона відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановлення обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, то необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення в розшук ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач обгрунтовує тим, що на теперішній час є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся тому що на теперішній час позивач не може користуватись конституційними правами - працевлаштуватись, вільно пересуватись. Також є очевидними є ознаки протиправності рішення РТЦКтаСП про оголошення в розшук позивача, яке є предметом оскарження та порушення прав, свобод або інтересів позивача.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів заявника, суд вказує наступне.
Відповідно до матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 про оголошення ОСОБА_1 в розшук, яке за позицією позивача він не може надати, не вказавши причини не надання.
В якості підстави звернення до суду з даним позовом позивач вказує лист-відповідь Т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.09.2025 р., яким повідомлено про оголошення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розшук з підстав не проходження їм ВЛК до 05.06.2025 р. згідно Закону України від 21.03.2024 р. № 3621-IX "Про до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (далі Закон).
При цьому, зі змісту відзиву на позов від 08.10.2025 р. не вбачається прийняття ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення щодо оголошення ОСОБА_1 в розшук. Натомість, підтверджує, що у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП військовозобов'язаний ОСОБА_1 за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів обліковується, як особа яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП і підлягає доставці до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Тобто, на момент вирішення питання щодо підстав для забезпечення позову, матеріали справи не містять рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке є предметом оскарження.
Суд зазначає, що пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 ( далі - Порядок № 1487) , передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.
За положеннями абзацу третього пункту 56 Порядку № 1487 за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).
З аналізу вказаних норм Порядку № 1487 можно зробити висновок, що після отримання такого звернення органи поліції здійснюють розшук та доставлення особи до ТЦК та СП для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та можливого притягнення до відповідальності.
А відтак, вказане підтверджує відсутність рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 про оголошення в розшук ОСОБА_1 в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, а саме акта (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
При цьому, навіть якщо вважати, що існує рішення, яке є предметом оскарження, то сам собою факт протиправного рішення відповідача, яке стосується порушення та/або обмеження прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що воно є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 по справі № 300/2540/19.
При цьому, наведені в заяві припущення щодо того, що позивач може бути примусово приведений до ТЦК та СП, не свідчать про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення його прав в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
За правилами частини першої статті 77 КАС України обов'язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.
З огляду на вищенаведені нормативно-правові акти та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна