про повернення позовної заяви
26 лютого 2026 р. № 400/1195/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши питання про повернення позовної заяви
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 92 дні, обчисливши її суму, виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням сум додатковї винагороди, передбаченої Постановою № 168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з позовом та доданими до нього доказами, при звільненні ОСОБА_1 з військової служби (вересень 2023 року) відповідач виплатив позивачу грошову компенсацію за 30 діб не використаної у 2023 році та за 25 діб не використаної у 2022 році щорічної основної відпустки.
27.11.2025 представник позивача звернулася до відповідача з адвокатським запитом та 18.12.2025 отримала відповідь, що при визначенні розміру вказаної компенсації відповідач не врахував суми додаткової винагороди, що передбачена Постановою № 168.
На думку ОСОБА_1 , відповідач порушив його права, що і стало підставою для подання позову.
Оскільки грошова компенсація за невикористану відпустку є сумою, що була виплачена саме при звільненні (вересень 2023 року), суд, на підставі частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, з урахуванням висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/2, дійшов висновку про те, що тримісячний строк звернення до суду закінчився у грудні 2023 року. Ухвалою від 17.02.2026 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху і запропонував позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, тобто такі, що об'єктивно, незалежно від волі позивача, унеможливили звернення до суду з дотриманням установленого строку, з наданням доказів на підтвердження наявності цих причин.
19.02.2026 представник позивача подала до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначила, що строк пропущений з поважних причин та просила його поновити. Проте причини як такі у заяві не вказані, відповідні докази не подані.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки заява представника позивача не містить відомостей про обставини, що об'єктивно перешкоджали позивачеві до лютого 2026 року звернутися до суду з позовом про захист прав, які, на думку позивача, відповідач порушив у вересні 2023 року, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви.
Водночас заява містить таке твердження: "… оскільки Позивач не одержував письмове повідомлення про відмову у здійсненні перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у день виключення із списків особового складу військової частини, вважаю, що моментом, коли йому стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на адвокатський запит - 18.12.2025. А тому, в розумінні статті 233 КЗпП вважаю, що трьох місячний строк звернення до суду закінчується 18.03.2026. Звертаємо увагу, що Позивач звернувся до суду позовом 05.02.2026 …".
Стосовно цих доводів суд вказав таке.
Як вказано вище, спірні суми підлягали виплаті саме при звільненні позивача.
У частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України вказано, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У наказі про звільнення позивача з військової служби вказано про виплату грошової компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно, сума цієї компенсації мала бути зазначена у грошовому атестаті (додаток 16 до затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 "Правилах організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організації Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту").
Представник позивача не вказала про відсутність у грошовому атестаті позивача відомостей про нараховану та виплачену позивачу при звільненні суму грошової компенсації за невикористані відпустки.
Суд зазначив, що у статті 116 Кодексу законів про працю України йдеться про зазначення видів виплат (у цьому випадку - це грошова компенсація за невикористану відпустку), а не про складові того чи іншого виду виплат.
Те, що у листопаді 2025 року позивач, володіючи інформацією про виплачену суму грошової компенсації за невикористані відпустки, виявив намір дізнатися про те, яким чином відповідач у вересні 2023 року розрахував цю суму, не змінює початок строку звернення до суду.
На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом дев'ятим частини четвертої статті 169, статтями 122, 123, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна