27 лютого 2026 року м. Київ справа №320/61175/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
- визнати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 16.10.2024 №80111500102431 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України та скасувати це рішення;
- зобов'язати Центральне міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області відновити дію посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 для громадянства ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, прийняте на підставі подання Головного управління Служби безпеки України, базується на неперевіреній інформації. Позивач стверджує, що ні відповідачем, ні Головним управлінням Служби безпеки України не надано жодного документа, що підтверджував би факт становлення позивачем загрози національній безпеці України.
Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та скасування його.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що підставою для прийняття відповідачем рішення №80111500102431 від 16.10.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання стало подання Головного управління СБУ про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , оскільки отримано інформацію що позивач є прихильником міжнародної організації Ісламська держава, яка визнана міжнародною терористичною організацією у світі. Прибуття та перебування її представників, учасників та прихильників в Україні становить загрозу національній безпеці країні.
Також, відповідачем подано клопотання про залучення Служби безпеки України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Суд не вбачає доцільним залучати Службу безпеки України, оскільки рішення, прийняте за результатами розгляду даної справи не вплине на порушення прав, свобод і інтересів чи обов'язків вказаного суб'єкта, оскільки навіть у випадку задоволення позову позивача останнє не створює будь-яких правових наслідків для Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відомості, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, є необґрунтованим та недостовірним.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Азербайджанської Республіки.
Відповідно до диплому бакалавра серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 закінчив у 2020 році Національний транспортний університет за спеціальністю туризм.
12.07.2022 між ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
08.03.2024 ОСОБА_1 отримав посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яка видана органом 8011 та дійсна до 21.02.2025.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 з 26.06.2024 проживає за адресою АДРЕСА_1 .
До Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання від Головного управління Служби безпеки України від 14.10.2024 №5/19/2-48925 про скасування посвідки на тимчасове проживання.
У вказаному поданні йде мова про те, що позивач є прихильником міжнародної терористичної організації Ісламська держава, підтримує створення Ісламської сунітської держави та встановлення халіфату з метою подальшого впливу на мусульман у світі та розширення впливу екстремістської організації. Також зазначено, що Ісламська держава визнана міжнародною терористичною організацією у світі, прибуття та перебування її представників, учасників та прихильників в Україні становить загрозу національній безпеці країни.
У зв'язку із цим, Головне управління Служби безпеки України, із посиланням на чинне законодавство України, в поданні просив відповідача прийняти рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Центральним міжрегіональним управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 16.10.2024 № НОМЕР_4 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Статтею 33 Конституції України, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну визначено в Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).
Відповідно до статті 1 Закону № 3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Частинами восьмою та дванадцятою статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.
Згідно частини чотирнадцятої статті 4 Закону України № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах 3 - 12 цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №332 (далі - Порядок № 332).
Підстави скасування посвідки закріплені у пункті 63 цього Порядку № 332.
Відповідно до підпункту 4 пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі, коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
У відповідності до пунктів 64-66 Порядку рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
З матеріалів справи вбачається, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 16.10.2024 № НОМЕР_4 на підставі підпункту 4пункту 63 Порядку №322.
Підставою ж для винесення відповідачем такого рішення слугувало подання Головного управління Служби безпеки України від 14.10.2024 за № 5/19/2-48925, в якому зазначено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є прихильником міжнародної терористичної організації Ісламська держава.
Суд зазначає, що дійсно інформація від органів Служби безпеки України може бути підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи, проте, така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність в діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, має бути проведена та є обов'язком ДМС.
Відповідно до постанови від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 Верховний Суд наголошував, що подання спеціально уповноваженого органу про скасування посвідки на тимчасове проживання особі, відносно якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права, у зв'язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Вказав, що обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб'єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу, рішення ДМС як суб'єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб'єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.
Суд зазначає, що у Законі України «Про національну безпеку України» від21.06.2018№2469-VIII, загрози національній безпеці України розуміються як явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України. Отже, за змістом цього закону, фізична особа не може бути загрозою національній безпеці України.
В свою чергу, факт того, що дії особи створюють відповідні загрози, може встановлюватися виключно судом. Лист або подання від правоохоронних органів України, що особа своїми діями несе загрозу національній безпеці або громадському порядку без жодних документальних підтверджень цьому, у розумінні законодавства не може бути належним і достатнім доказом.
Так, матеріали даної справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на встановлення наявності підстав для застосування положень підпункту 4 статті 63 Порядку № 322, а на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не мав належних та допустимих доказів вини позивача у вчинені злочинів, зазначених у поданні.
У ході розгляду даної справи відповідачем так і не було надано доказів винесення вироку суду, який набрав законної сили щодо позивача, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення. Посилання лише на наявність оперативної інформації, без розкриття жодної інформації про зібрані дані (мова йде не про розкриття самої оперативної інформації, джерел тощо, а лише про фабулу та обставини, які вказують на наявність підстав для направлення подання), не є підставою для висновку про наявність загроз національній безпеці України.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявність підстав, передбачених підпунктом 4 пункту 63 Порядку, які могли б бути підставами для прийняття рішення №80111500102431 від 16.10.2024 про скасування посвідки на тимчасове проживання, а, отже, таке слід визнати протиправним та скасувати.
Водночас суд не вбачає за доцільне зобов'язувати відповідача відновити дію посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , оскільки дана посвідка була дійсна до 21.02.2025.
Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 16.10.2024 №80111500102431 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадяна Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь громадяна Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.