Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 лютого 2026 року Справа№320/60582/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України (00020, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови, -
05.12.2025 року до Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна судова адміністрація України з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні від 24.10.2025 ВП № 76326268 про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.10.2025 ВП № 76326268 прийнято постанову про накладення на ДСА України штрафу в розмірі 10 200 гривень. Зазначена постанова прийнята у зв'язку з невиконанням ДСА України рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 200/5538/23, яким зобов'язано ДСА України забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості із суддівської винагороди ОСОБА_1 , що склалася за період з 01.01.2021 по 16.02.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, а саме з 01.01.2021 - 2270,00 грн; з 01.01.2022 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021 - 2023 в сумі 62095,00 грн, вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку в сумі 172854,00 гривень.
На виконання вищезазначеного рішення державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76326268. В подальшому, вимогою державного виконавця від 28.07.2025 ВП № 76326268, було зобов'язано ДСА України повідомити про стан виконання рішення вищезазначеного рішення суду. У свою чергу, ДСА України листом від 05.08.2025 повідомила відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 200/5538/23 у спосіб визначений у рішенні є об'єктивно неможливим (копія додається). Також у листі висловлено прохання утриматися від накладення штрафів на ДСА України. ДСА України наголосила, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 200/5538/23 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя". Крім того, вищезазначеним листом ДСА України роз'яснила, що бюджетні кошти програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" розподілені повністю між судами та територіальними управліннями. Однак, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не врахував наданої відповіді та наклав штраф на ДСА України.
Незважаючи на наявність поважних причин, 24.10.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 76326268 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 10 200 гривень. Отже, у державного виконавця не було жодних підстав для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу на Державну судову адміністрацію України, так як рішення не виконано з поважних причин. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання. Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного суду України: від 24.03.2015 по справі № 21-66а15, від 30.06.2015 по справі № 21-1044а15 та від 30.06.2015 по справі № 21-660а15.
Зазначене свідчить про протиправність дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення штрафу на ДСА України та про незаконність постанови вказаного державного виконавця від 24.10.2025 ВП № 76326268 про накладення штрафу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 адміністративну справу №320/60582/25 передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 року позовну заяву розподілено судді Христофорову А.Б.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України.
Відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, в обґрунтування чого зазначив, що не погоджується з посиланнями на положення частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами казначейства, тобто виконавчий лист № 200/5538/23 не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки частиною 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», встановлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Однак стягнення коштів з державного органу не передбачено виконавчим листом по справі № 200/5538/23, тому рішення підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
Виконавчим документом у ВП № 76326268 визначено зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити фінансування виплати заборгованості суддівської винагороди ОСОБА_1 . Тобто, предметом виконання у цій справі є не стягнення коштів у розумінні Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а зобов'язання боржника вчинити певні дії - забезпечити відповідне фінансування. Викладене узгоджується з висновками Верховного суду викладеними у постановах від 23 травня 2018 року по справі № 286/125/17 та від 31 січня 2019 року у справі № 161/502/17.
Обставини, які зумовлюють державного виконавця у ВП № 76326268 надіслати виконавчий лист до Державної казначейської служби України відсутні. У пункті 25 Порядку № 845 всупереч змісту статті 3 Закону № 4901-IV перекручені причинно-наслідкові зв'язки, оскільки Порядком № 845 встановлюється обов'язковість списання коштів виключно за окремою бюджетною програмою, виходячи з самої наявності такої програми, незалежно від наявності спеціальних бюджетних призначень. Відповідно Додатку 3 до законів України Про державний бюджет України розпорядником бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» є Державна судова адміністрація України. Стосовно виконання рішення відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у Додатку 3 передбачена програма 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» розпорядником якої є Державна казначейська служба України. Отже, при стягнення грошових коштів в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в наявності інша бюджетна програма державного бюджету за яким розпорядником є Державна казначейська служба України, та стягнення грошових коштів за цією бюджетною програмою має певну послідовність, встановлену Законом № 4901-VI та Законом України «Про виконавче провадження». Викладене свідчить, що ДСА України не має наміру виконувати рішення суду у справі № 200/5538/23, безпідставно посилаючись на Закон № 4901-IV та Порядок № 845.
У постанові Верховного Суду у справі № 750/11948/17 від 04.03.2020 зазначено: «87. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.». Рішення у справі 200/5538/23 від 13.12.2023 набрало законної сили 20.05.2024.
Частиною 2 статті 151 цього Закону встановлено, що Державна судова адміністрація України підзвітна Вищій раді правосуддя у межах, визначених законом. ДСА України не надала доказів участі під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на 2025 рік до якого внесені бюджетні асигнування судді Міроновій Г.М. ДСА України не надало доказів звернення з бюджетним запитом (поданням) до Вищої ради правосуддя до якого включено недоплачена суддівська винагорода ОСОБА_1 . Листи ДСА України щодо збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» направлялись до Комітету Верховної Ради України поза межами повноважень, передбаченими статтею 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням про Державну судову адміністрацію України. Відповідно до частини 2 статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» Кабінет Міністрів України має виключне право на внесення проекту закону про Державний бюджет України. ДСА України на час накладення штрафу в розмірі 10200 грн. у виконавчому провадженні № 76326268 не виконувало рішення суду та ігнорувало три Вимоги державного виконавця, та вимоги зазначені у постанові про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2024, постанови про накладення штрафу від 08.08.2025 та обґрунтування позовної заяви свідчить про те, що не має наміру виконувати.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладені у постанові 09.06.2022 у справі № 280/136/21 наявність спеціальної бюджетної програми не усуває обов'язку головного розпорядника бюджетних коштів вживати усі можливі заходи для фактичного виконання рішення суду. З боку ДСА України не доведена прийняття заходів для фінансування виплати недоплаченої винагороди, допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги судді Міроновій Г.М. У листі ДСА України до державного виконавця відсутні жодні посилання на конкретні заходи, які вжиті для забезпечення виконання рішення, зокрема - не подано доказів звернення до Вищої ради правосуддя щодо внесення змін до фінансових нормативів, із запитом про перерозподіл коштів. Крім того, у поданих документах відсутні докази перерахування чи резервування коштів для Першого апеляційного адміністративного суду. ДСА України на надала доказів про вчинення дій, які б свідчили про належну ініціативу з виконання рішення або подолання наявних перепон. У виконавчому листі № 200/5538/23, виданому Донецьким окружним адміністративним судом 02.08.2024 не міститься умови про виконання цього рішення в межах конкретної бюджетної програми. Водночас наявність таких програм не повинна унеможливлювати виконання судових рішень. Боржник не довів відсутність призначень щодо конкретної виплати, визначеної у виконавчому документі. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 09.06.2022 у справі № 280/136/21, сама наявність спеціальної бюджетної програми не може бути виправданням бездіяльності головного розпорядника, який не вжив жодних активних дій щодо фактичного виконання рішення. Аналогічна позиція відображена у постановах ВС від 05.08.2021 у справі № 160/6089/20 та від 06.08.2021 у справі № 280/2456/19, де наголошено, що розпорядник коштів не може посилатися на відсутність коштів без підтвердження вжиття конкретних заходів для їх отримання або перерозподілу. Відсутність у позивача належного фінансування, хоч і може створювати труднощі при виконанні, не звільняє його від обов'язку виконати судове рішення і не є самостійною підставою для невиконання, якщо не доведено вжиття всіх заходів, передбачених законом. Реагування державного виконавця у вигляді накладення штрафу не було свавільним чи надмірним, а навпаки - відповідало меті забезпечення належного виконання рішення суду. ДСА України не подала жодного підтвердження тому, що саме на виплати, визначені рішенням суду, відсутні бюджетні призначення. Зокрема, не надано доказів звернення з бюджетними запитами, не вказано суму заборгованості щодо суддівської винагороди ОСОБА_1 , не продемонстровано спроб ініціювати перерозподіл коштів або змінити спосіб виконання рішення через суд. Просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, відзиві на позов, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 200/5538/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого апеляційного адміністративного суду (вул. Марата, 15, м. Краматорськ, Донецька область, 84301, код ЄДРПОУ 42255773), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Першого апеляційного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України щодо обчислення грошового забезпечення судді із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу на рівні 2102 грн., за період здійснення ОСОБА_1 правосуддя на посаді судді з 01.01.2021 по 16.02.2023.
Зобов'язано Перший апеляційний адміністративний суд (ЄДРПОУ 42255773) за рахунок бюджетних асигнувань на проведення видатків з оплати праці, з урахуванням вже виплачених сум грошового утримання судді та сум, що підлягають утриманню як податки і обов'язкові платежі, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):
- суми недоплаченої у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2021 рік із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2270,00 грн.;
- суми недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 суддівської винагороди і допомоги на оздоровлення за 2022 рік, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2481,00 грн.;
- суми недоплаченої у період з 01.01.2023 по 16.02.2023 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за 2023 рік і вихідної допомоги при звільненні у відставку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року в сумі - 2684,00 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795) забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що склалася за період з 01.01.2021 по 16.02.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, а саме з 01.01.2021 - 2270,00 грн; з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн., вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку в сумі 172854,00 грн.
У задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 17.02.2023 по 21.02.2023 відмовлено.
Рішення суду набуло законної сили 20.05.2024 року. 02.08.2024 року по справі №200/5538/23 видано виконавчі листи.
На виконання вищезазначеного рішення старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком Романом Сергійовичем, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 200/5538/23 виданого 02.08.2024 про зобов'язати Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795) забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що склалася за період з 01.01.2021 по 16.02.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, а саме з 01.01.2021 - 2270,00 грн; з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн., вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку в сумі 172854,00 грн.
Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону, 18.10.2024 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76326268. Даною постановою боржнику надано десятиденний термін для виконання рішення суду. Копію даної постанови направлено сторонам.
01.10.2025 року № 76326268/12-20.1 старшим державним виконавцем було винесено вимогу, якою зобов'язано Державну судову адміністрацію України надати інформацію про стан виконання рішення суду.
ДСА України на вимогу державного виконавця направило до органу державної виконавчої служби листа від 23.10.2025 року № 10-21079/25 (з додатками) щодо надання інформації про виконання рішення суду ДСА України, в якому зокрема зазначила, що виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. Кошторисом на 2024 рік Першому апеляційному адміністративному суду були затверджені асигнування у сумі 23,8 тис. гривень.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 13.01.2025 затверджений кошторис на 2025 рік Першому апеляційному адміністративному суду за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,3 тис гривень. При цьому, рівень забезпечення потреби апеляційних і місцевих судів, органів та установ в системі ДСА України у фінансових ресурсах на 2025 рік за напрямком "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" складає 0,6%. Також повідомляємо, що ДСА України листами від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25, від 12.05.2025 № 11-9437/25, від 17.06.2025 № 11-12026/25 та від 16.07.2025 № 11-14135/25 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суми 1 495,2 млн гривень, 1 503,6 млн гривень, 1 525,2 млн гривень 1 538,6 млн гривень, 1 551,6 млн гривень та 1 568,6 млн гривень відповідно (копії додаються).
Однак Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення (копії листів додаються).
Ураховуючи викладене, ДСА України в межах своїх повноважень вживає всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 200/5538/23. тому просимо утриматися від накладення штрафів на ДСА України у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування.
24.10.2025 року Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою Альоною Ігорівною керуючись статтями 63, 75 Закону за невиконання без поважних причин рішення суду винесено постанову ВП № 76326268 про накладення штрафу на користь держави у розмірі 10 200,00 грн.
У вказаній постанові зокрема зазначено, що 18.10.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Даною постановою роз'яснено боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копію постанови, в порядку вимог частини другої статті 28 Закону, скеровано боржнику до електронного кабінету, зареєстрованому у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Листом від 05.08.2025 №10-15938/25 Державною судовою адміністрацією України на виконання вимоги державного виконавця повідомлено про неможливість виконання рішення суду з огляду на те, що дана категорія рішень має виконуватись в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя.
08.08.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду. 01.10.2025 державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу згідно якої останнього зобов'язано повідомити про стан виконання рішення суду. Листом від 23.10.2025 Державна судова адміністрація України повідомила відділ про те, що згідно з статтею 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень- за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У зв'язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Виконавчий лист № 200/5538/23 від 02.08.2024 виданий Донецьким окружним адміністративним судом передбачає обов'язок боржнику виключно здійснити забезпечення за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що склалася за період з 01.01.2021 по 16.02.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, а саме з 01.01.2021- 2270,00 грн; з 01.01.2022- 2481,00 грн; з 01.01.2023 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн., вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку в сумі 172854,00 грн., у зв'язку з чим у державного виконавця відсутні підстави для звернення із заявою в порядку передбаченому Законом України " Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами. При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Станом на 24.10.2025 рішення суду залишається невиконаним безпідставно.
Позивач вважає вказану постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404- VIII).
Положеннями статті 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Положеннями статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно із статтею 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З викладеного вище слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Також з наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання рішення боржником. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Разом з тим, відповідачем на надано у даній справі докази на підтвердження факту проведення державним виконавцем перевірки стану виконання рішення суду та встановлення факту відсутності поважних причин його невиконання, тобто не обґрунтовано необхідні підстави для винесення оскаржуваної постанови.
Крім того, кошторисом на 2024 рік Першому апеляційному адміністративному суду були затверджені асигнування у сумі 23,8 тис. гривень. Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 13.01.2025 затверджений кошторис на 2025 рік Першому апеляційному адміністративному суду за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23,3 тис гривень. При цьому, рівень забезпечення потреби апеляційних і місцевих судів, органів та установ в системі ДСА України у фінансових ресурсах на 2025 рік за напрямком "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" складає 0,6%.
Як встановлено згідно наявних у матеріалах справи звернень ДСА України листами від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25, від 12.05.2025 № 11-9437/25, від 17.06.2025 № 11-12026/25 та від 16.07.2025 № 11-14135/25 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суми 1 495,2 млн гривень, 1 503,6 млн гривень, 1 525,2 млн гривень 1 538,6 млн гривень, 1 551,6 млн гривень та 1 568,6 млн гривень відповідно. Міністерством фінансів України зазначені пропозиції ДСА України не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб, реалізації заходів оборони та захисту безпеки населення.
Про вказані заходи, спрямовані на отримання бюджетних призначень на виконання рішень суду на користь суду, а також щодо не виділення коштів на вказані цілі та відсутності відповідного фінансування з боку Міністерства фінансів України було повідомлено орган виконавчої служби листом ДСА України від 23.10.2025 року № 10-21079/25.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 № 560/594/20 зазначив, що невиконання боржником рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Також у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19, від 18 лютого 2020 року у справі 0640/3719/18-а, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 викладено правовий висновок, про те, що відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Крім того, підставами юридичної відповідальності є сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та повинною. Відсутність сукупності таких обставин виключає її. Можливість звільнення від відповідальності зафіксована нормами права, а саме статтею 75 Закону № 1404, відповідно до якої особа не несе відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, у разі якщо таке невиконання, сталося з поважних причин. Означений вище правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 19 серпня 2020 року у справі №140/784/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 522/19758/18.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У Постанові Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у справі № 420/14943/21 викладено висновок щодо застосування пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, відповідно до якого критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1)логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Відповідно до ст. 151 ч.1 закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно вимог ст. 148 ч. 1, 3, 6, ст. 149 закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності апеляційних судів здійснюються Державною судовою адміністрацією України. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування у розмірі, достатньому для виконання позивачем судового рішення об'єктивно унеможливлює виконання, не залежить від волевиявлення боржника та не може бути ним усунута. Висновок державного виконавця про наявність підстав для накладення штрафу за невиконання рішення суд вважає необґрунтованим. Правомірність постанови про накладення штрафу відповідачем належними та допустимими доказами не доведена. За таких обставин, суд вважає необхідним визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.10.2025 про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні ВП № 76326268 у розмірі 10200,00 грн.
Як вже було зазначено, що зі змісту оскаржуваної постанови, з матеріалів виконавчого провадження не вбачається встановлення державним виконавцем причин невиконання рішення суду та відсутність поважних причин такого невиконання.
При цьому, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо протиправної бездіяльності з боку ДСА України з огляду на відсутність звернення з бюджетним запитом (поданням) до Вищої ради правосуддя, оскільки підпункт 3 пункту 6 «Положення Державну судову адміністрацію України», затв. Рішенням Вищої Ради правосуддя від 17.01.2019 р., не передбачає надання вказаного запиту Вищій раді правосуддя.
Також, теза відповідача, що Державна судова адміністрація України не має наміру виконувати рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5538/23, свого підтвердження обставинами справи не знайшла.
Наведене дає підстави для висновку, що оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування, а тому суд доходить до висновку про його протиправність.
Однак варто зауважити, що суд не погоджується із доводом позивача, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/5538/23 щодо зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити за рахунок бюджетних асигнувань фінансування виплати заборгованості зі суддівської винагороди ОСОБА_1 , що склалася за період з 01.01.2021 по 16.02.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, а саме з 01.01.2021 - 2270,00 грн; з 01.01.2022 - 2481,00 грн; з 01.01.2023 - 2684,00 грн, допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки в сумі 62095,00 грн., вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку в сумі 172854,00 грн., відповідно до положень частини другої статті 6 Закону України від 02.06.2016 № "Про виконавче провадження" Закону України від 05.06.2012 № 4901-IV "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, підлягає виконанню органами казначейства з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень даних норм законодавства Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган. У той час як рішення суду по справі № 200/5538/23 не є рішенням про стягнення коштів з державного органу, а є рішенням зобов'язального характеру, що передбачає зобов'язання ДСА України вчинити певні дії, а тому його виконання відноситься до юрисдикції державної виконавчої служби.
У п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає, що ДСА України в даній справі виступає не в якості суб'єкта владних повноважень, а в якості боржника, який оскаржує протиправні рішення суб'єкта владних повноважень, тобто державного виконавця.
Згідно платіжної інструкції від 28.10.2025 року № 612 позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.
Відповідно до ч. 6 статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Оскільки рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, строк на оскарження рахується протягом 10 днів з дня складення судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 159, 241-246, 255, 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Державної судової адміністрації України (00020, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.10.2025 про накладання штрафу, винесену у виконавчому провадженні ВП № 76326268 у розмірі 10200,00 грн.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) на користь Державної судової адміністрації України (00020, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795) понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 грн. 40 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 27 лютого 2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя А.Б. Христофоров