Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 лютого 2026 року Справа№200/402/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
19.01.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 01.01.2026 із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання згідно Диплому серії НОМЕР_2 від 27.06.1984 та періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 01.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким що підлягає скасуванню позивач звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
03.02.2026 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшли витребувані докази та письмові пояснення щодо позову.
Разом з тим суд не бере до уваги вказані пояснення, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не є стороною у справі.
05.02.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Також надано витребувані докази.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що рішенням № 056550007079 від 05.01.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Встановлено, що вік позивача на день звернення становить - 59 років 11 місяців 1 день, страховий стаж становить - 27 років 09 місяців 9 днів. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності згідно трудової книжки від 05.08.1984 серія НОМЕР_3 у зв'язку із виправленням року її заповнення на титульній сторінці трудової книжки, яке не завірене належним чином, з 01.09.1981 по 27.06.1984 - період навчання.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
01.01.2026 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж складає 27 років 09 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 від 05.08.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки вбачається виправлення року заповнення трудової книжки, що є порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників;
- період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_2 від 27.06.1984 у зв'язку із розбіжністю прізвища в свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_4 від 20.07.1985 з прізвищем згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 від 19.02.1997.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637).
І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, за чинними на момент розгляду заяви позивача нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії за віком, відповідач в рішенні від 05.01.2026 № 056550007079 зазначив, що до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 від 05.08.1984, оскільки на титульній сторінці трудової книжки вбачається виправлення року заповнення трудової книжки, що є порушенням Інструкції ведення трудових книжок працівників;
- період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_2 від 27.06.1984 у зв'язку із розбіжністю прізвища в свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_4 від 20.07.1985 з прізвищем згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 від 19.02.1997.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 від 05.08.1984, суд зазначає наступне.
Станом на час оформлення трудової книжки позивача (05.08.1984), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.74 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до п. п. 2.2 Інструкції № 162 у трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Аналогічні положення містяться в п. 6 Порядку № 656.
Згідно п. 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
29.07.93 наказом Міністерства праці України № 58 затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Трудова книжка серія НОМЕР_3 від 05.08.1984 містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.
Суд звертає увагу, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача та первинних документів, на підставі яких записи були внесені до трудової книжки.
Виявлені відповідачем недоліки в заповненні трудової книжки (виправлення року заповнення трудової книжки) не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Відповідач не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки позивача, а вказує лише на окремі недоліки в її заповненні.
Між тим, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містять всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження її страхового стажу враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та ухвалах Верховного Суду про відмову у відкритті касаційного провадження від 24.04.2024 по справі № 300/630/23, від 02.07.2024 по справі № 420/32760/23 та інші.
Також, суд зазначає, що в діях відповідача прослідковується непослідовність прийняття рішення про зарахування до трудового стажу періодів роботи, оскільки як вбачається із протоколу розрахунку стажу форми РС-право від 30.01.2026 до страхового стажу позивача було зараховано періоди роботи з 01.01.1998 по 30.11.2025 не зважаючи на виправлення року заповнення трудової книжки.
Отже, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 від 05.08.1984 є протиправною.
Отже, рішення відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 в цій частині є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Щодо зарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_2 від 27.06.1984 до страхового стажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 1981 по 1984 роки навчалася в Орловському сільськогосподарському технікумі, що підтверджується дипломом серія НОМЕР_2 від 27.06.1984.
Крім того, в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_3 від 05.08.1984 наявний запис під № 1 відповідно до якого у період з 09.1981 по 06.1984 позивач навчалася в Орловському сільськогосподарському технікумі.
У суду не виникає сумніву щодо приналежності диплому серія НОМЕР_2 саме позивачу, оскільки доказів неналежності цього диплому відповідачем на адресу суду не надано та позивач не несе відповідальність за заповнення первинних документів.
При цьому, як вже зазначалося судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Оскільки трудова книжка позивача містить запис про навчання в Орловському сільськогосподарському технікумі, цей запис є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Щодо посилання відповідача на розбіжність прізвища в свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_4 від 20.07.1985 з прізвищем згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 від 19.02.1997, то суд зазначає, що сам по собі факт зміни або зазначення різних варіантів прізвища у документах, виданих у різні періоди життя особи, не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу, якщо з інших належних та допустимих доказів вбачається, що такі документи стосуються однієї і тієї ж особи.
Так, суд зазначає, що на першій сторінці трудової книжки записано колишнє прізвище " ОСОБА_2 " і записано нове " ОСОБА_3 ". Вказаний запис здійснено у зв'язку із укладенням шлюбу, про що зазначено на титульному аркуші трудової книжки.
Диплом серія НОМЕР_2 від 27.06.1984 видано на прізвище " ОСОБА_2 ".
Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_4 від 20.07.1984 прізвище позивача було змінено з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ".
Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_6 , що виданий 13.11.1998, судом встановлено, що прізвище позивача " ОСОБА_3 ", а отже факт приналежності трудової книжки серія НОМЕР_3 від 05.08.1984 та диплому серія НОМЕР_2 від 27.06.1984 не потребує додаткового підтвердження в порядку окремого позовного провадження.
При цьому суд зазначає, що зауважень з боку відповідача щодо періоду навчання, окрім невідповідності прізвища, немає.
Отже, із вищенаведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у не зарахуванні до страхового стажу періоду навчання згідно диплому серія НОМЕР_2 від 27.06.1984 є протиправною.
Отже, рішення відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 в цій частині також є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.01.2026 № 056550007079 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком; зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 від 05.08.1984 та період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_2 від 27.06.1984 та повторно розглянути заяву позивача від 01.01.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.01.2026 № 056550007079 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_3 від 05.08.1984 та період навчання з 01.09.1981 по 27.06.1984 згідно диплому серія НОМЕР_2 від 27.06.1984 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1065,00 гривень (одна тисяча шістдесят п'ять гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич