Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 лютого 2026 року Справа№200/6428/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
1.Визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо призначення позивачу пенсії з 26.01.2025, без урахування періоду роботи у колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997;
2.Зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком з 26.01.2022, на підставі положень п.п. 14-6.2 п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахував до загального стажу період роботи у колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997 та провести відповідний перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, 13.04.2025 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком з 60 років, однак листом відповідач - ГУ ПФУ в Донецькій області позивачу відмовило у призначені пенсії з 60 років, так як не зараховано до стажу роботи період в колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997. Доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів матеріали справи не містять. Вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо призначення позивачу пенсії з 26.01.2025, без урахування періоду роботи у колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997.
Ухвалою суду від 26.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, зокрема, зазначено, що позивач 13.04.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно ст.26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961, заява Позивачки була відпрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Враховуючи вказане, вказує, що в даному випадку обов'язок розгляду наданих матеріалів та прийняття рішення було покладено саме на Головне Управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, а отже, вимога Позивачки щодо зобов'язання саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії не є вірним та не відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку розгляду звернень в порядку екстериторіальності.
Ухвалою суду від 27.10.2025 залучено Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до участі у справі №200/6045/25 в якості другого відповідача та витребувано певні докази.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначив, що позивач 13.04.2025 звернулась до територіального відділу Пенсійного фонду України з заявою та документами щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява Позивача та надані документи розглядалась спеціалістами: СП - Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (U20001) та ГСП - Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (U25001). Також електронну пенсійну справу опрацьовували спеціалісти Головного управління в Донецькій області (U05001). Спеціалісти Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (U02001) в опрацюванні ЕПС та прийнятті оскаржуваного позивачкою рішення участі не приймали.
Ухвалою суду від 29.12.2025 Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до участі у справі №200/6428/25 як співвідповідача; Залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до участі у справі №200/6428/25 як співвідповідача та витребувано певні докази.
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначив, що 13.04.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії з 60 років. За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997, оскільки відсутня довідка про вихододні.
Вказує, що здійснюючи діяльність на підставі законодавства, Головне управління керується лише тим порядком і формами, які визначає законодавець та діє в межах покладених повноважень і відповідно до норм чинного законодавства призначає пенсію, здійснює перерахунок пенсії, поновлення та виплату пенсії. Просить суд при винесенні рішення звернути увагу на зазначені у цьому відзиві на адміністративний позов обставини та доводи, які є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі
У відзиві на позовну заяву представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зазначив, що згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж позивача складає 28 років 09 місяців 09 днів, що дає право на призначення пенсії після досягнення віку 63 років. У зв'язку з відсутністю 29 років страхового стажу відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії з 26.01.2022 у позивача відсутнє. Таким чином, з наведених норм законодавства та досліджених обставин справи не може бути встановлено протиправності в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення пенсії за віком і його дії є правомірними, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та не підтверджені будь-якими доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.01.2025 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
13.04.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії з 60 років.
За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Листом від 28.05.2025 №15109-11848/Л-02/8-0500/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача про те, що за даними електронної пенсійної справи страховий стаж становить 28 років 09 місяців 09 днів, що дає право на призначення пенсії після досягнення віку 63 років. До страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997, оскільки відсутня довідка про вихододні. Відповідно до ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період роботи після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Також, не враховано період роботи з 28.02.1997 по 31.07.2000 в КСП «Росія», оскільки відсутній підпис відповідальної особи після запису про звільнення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Згідно з п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою. Для підтвердження страхового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи (навчання), які внесені в довідки на підставі документів. На підставі зазначеного періоди роботи в колгоспі «Дружба» та КСП «Дружба» можуть бути враховані до страхового стажу на підставі довідок, що підтверджують періоди роботи, або за рішенням суду. У зв'язку з відсутністю 29 років страхового стажу право на призначення пенсії з 26.01.2022 у позивача відсутнє.
Не погоджуючись із призначенням позивачу пенсії з 26.01.2025, без урахування періоду роботи у колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
У ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).
У ст.8 Закону України № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У ч.1 ст.9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У ст.24 Закону України №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого ч.1 ст.26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого ч.1 ст.26 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.56 Закону України №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В абз.2 ч.1 ст.26 Закону України №1058-IV встановлено, що починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У ч.3 ст.26 Закону України №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
У ст. 44 Закону України №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.1. зазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За правилами п.1.7. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до п.4.1. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
На підставі ч.1 ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону України №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З наведених у позовній заяві обставин, зокрема вбачається, що позивач не погоджується із неврахуванням відповідачем до його страхового стажу періоди роботи з 02.08.1980 по 27.02.1997.
Так, позивачем до матеріалів справи, окрім іншого, надано копію трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , виданої 02.08.1980 на ім'я позивача, яка містить відомості про роботу позивача у спірний період з 02.08.1980 по 27.02.1997, а саме вказано, що прийнято у члени колгоспу «Росія» з 02.08.1980 по 31.07.2000.
Суд звертає увагу, що в межах даної справи відповідачами не надано доказів того, що позивач не працював у спірний період або цей період роботи не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно такого періоду зроблені неправильно або взагалі відсутні.
Відповідно до п.1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений за згодою сторін", п.1 ст.29 КЗпП РСФСР".
Також п.8.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, вказано, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок проводиться в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників і службовців".
Згідно з п.18 вказаної Постанови відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберіганні і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Суд вказує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Також Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Щодо відсутністю довідок про встановлений та вироблений мінімум трудової участі, суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до п.1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).
Згідно з п.6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також необхідно вказати на встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до п.8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отже трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із записами, внесеними до трудової книжки колгоспника наявна інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві у спірний період, зокрема:
- за 1980 рік: 131 (робота з 02.08.1980) відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250; - за 1981 рік: 300 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250; - за 1982 рік: 249 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250; - за 1983 рік: 180 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 180; - за 1984 рік: 256 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 180; - за 1985 рік: 269 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 180; - за 1986 рік: 290 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 180; - за 1987 рік: 139 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 180; - за 1988 рік: 146 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 200; - за 1989 рік: 274 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 200; - за 1990 рік: 322 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250; - за 1991 рік: 305 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250; - за 1992 рік: 298 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250; - за 1993 рік: 309 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 240; - за 1994 рік: 292 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 240; - за 1995 рік: 288 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 240; - за 1996 рік: 294 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 240; - за 1997 рік: 310 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 220;
Судом встановлено, що пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період його трудової діяльності в колгоспі з 1980 року по 1997 рік, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані трудодні в колгоспі.
Суд зауважує, що за 1980-1997 роки наявні відомості про відпрацьовані трудодні та кількість встановленого мінімуму (сторінки 18-20 трудової книжки серії НОМЕР_1 )
У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 по справі №686/3264/16-а зазначено необхідність застосування саме записів у трудовій книжці, а надання довідок вимагається у разі відсутності в ній відповідних записів.
Так, першочергово мають враховуватися записи, що містяться в трудовій книжці. За відсутності ж необхідних записів у трудовій книжці певні відомості можуть підтверджуватися, в тому числі, відповідними довідками.
Однак, позивачем також не надано довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі та в матеріалах справи відсутні докази щодо подання такої довідки позивачем до пенсійного органу.
Суд зазначає, що відсутність відомостей про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі не може вважатися формальною неточністю, оскільки відсутність даних про установлений в колгоспі мінімум участі в громадському господарстві, виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у колгоспі у спірний період є підставою для незарахування такого періоду до страхового стажу позивача.
У постанові від 24.10.2019 у справі № 302/182/17 Верховний Суд підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанцій про можливість зарахування роботи в колгоспі до страхового стажу позивача, оскільки суди установили, що наданими позивачем довідками підтверджується його робота і виплата йому заробітної плати в колгоспі у спірний період.
У справі, що розглядається, відповідні документи позивачем не подані. Інших уточнюючих документів позивачем до пенсійного органу та до суду не подано.
Однак, записи за спірний період зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підстави для внесення відповідних записів.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому посилання на відсутність довідки про кількість вироблених трудоднів за вказаний період не могло бути підставою для відмови у зарахуванні спірного трудового стажу.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що визначення загального трудового стажу позивача здійснено не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, а тому така бездіяльність є протиправною.
Щодо застосування положень п.п. 14-6.2 п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV).
Законом України №2981-IX від 20.03.2023, який набрав чинності 15.04.2023, п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV доповнено п.п.14-6.2 наступного змісту: тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій РФ території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений ч.1 ст.45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається, зокрема, за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Таким чином, період дії воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, особам, які проживають на тимчасово окупованій території України, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення відбулося в цей період і строк звернення не сплив станом на 24 лютого 2022 року.
При дослідженні матеріалів справи та вище вказаних норм, судом встановлено, що позивачу пенсія за віком призначена вперше, суд дійшов висновку, що на неї поширюється п.п.14-6.2 п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV.
Позивач у змісті позову просить Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії з 26.01.2025, з урахуванням періоду роботи у колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997.
Однак її заяву від 13.04.2025 за принципом екстериторіальності розглянуто іншим суб'єктом владних повноважень - ГУ ПФУ в Харківській області, яким прийнято рішення про призначення пенсії з 26.01.2025 без врахування спірного періоду роботи у колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997, що також не заперечується ГУ ПФУ в Харківській області.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити їх шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непризначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 26.01.2022 - з дати виникнення права на пенсію за віком.
Водночас, за змістом відзиву та наданих документів відповідачем ГУ ПФУ в Харківській області не досліджено усіх умов, передбачених п.п.14-6.2 п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, необхідних для призначення позивачці пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норми закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 1-3 ст.8 Закону України 17.02.2022 № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» ( далі Закон № 2073-IX), адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
В порушення принципу обґрунтованості відповідачем не наведено обґрунтування не зарахування до страхового стажу спірних періодів позивача та положень п.п. 14-6.2 п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV.
Відповідно до ч. 2 ст.87 Закону № 2073-IX , протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Суд вважає, що вказані дії повинні буди здійснені саме ГУ ПФУ в Харківській області, оскільки вказаний суб'єкт владних повноважень розглянув заяву позивачки та вчинив дій, які судом визнається протиправним.
Щодо вимоги позивача про виплату перерахованої пенсії суд зазначає таке.
Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що після того, як пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності призначає пенсію, він передає пенсійну справу до пенсійного органу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тому, на цей час, поки пенсійна справа разом із перерахованою пенсією позивача не надійшла до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, умови для виплати пенсії ще не настали. Отже, після здійснення перерахунку пенсії Головне управління ПФУ в Харківській області повинно направити до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, для здійснення позивачці виплати пенсії, відповідно до Порядку № 22-1.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплаченого судового збору у розмірі 700 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області - суб'єкта владних повноважень, яким вчинялись протиправні дії, які судом визнається протиправним.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,
1. Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403); Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2,,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344); Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, 14005, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця П'ятницька, будинок 83а) про протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 26.01.2022 - з дати виникнення права на пенсію за віком, та без урахування періоду роботи у колгоспі «Росія» з 02.08.1980 по 27.02.1997.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України №1058-IV, період роботи за записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , в колгоспі "Росія" з 02.08.1980 по 27.02.1997, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.04.2025 щодо призначення пенсії за віком із врахування умов, передбачених п.п.14-6.2 п.14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України №1058-ІV та з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 700 грн.
6. Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2026.
7. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
8 . Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова