26 лютого 2026 р.Справа №160/4395/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо спрямування в період лікарняного на проходження військово-лікарської комісії без направлення військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо проведення мобілізаційних дій відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме вручення повістки на відправку 27.02.2026 року до військової частини НОМЕР_3 .
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) утримуватися від вчинення мобілізаційних дій відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме призову на військову службу без належного проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ;
- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо проведення в період лікарняного медичного огляду військово-лікарською комісією військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 09.02.2026 року;
- скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2026 року (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо проведення медичного огляду військово-лікарською комісією військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Разом з позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення доказів, в якій просить:
- заборонити відповідачу 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до моменту набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за його позовом.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року справа № 160/15233/24 військовослужбовця за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_1 з 04.12.2025 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення. Для зарахування на військовий облік направлено особову справу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07.02.2026 року за адресою місця проживання ОСОБА_1 було затримано та примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_5 . 09.02.2026 року ОСОБА_1 був оглянутий військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 та за результатами огляду визнаний «Придатним до військової служби». Разом з цим, позивач вказує, що фізичний стан ОСОБА_1 на момент огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 свідчив про наявність перелому правої ліктьової кістки, оскільки кінцівка перебувала у зафіксованому стані, що виключало можливість виконання функціональних проб та повноцінної оцінки стану здоров'я останнього. Того ж дня позивачу була вручена повістка на відправку до військової частини НОМЕР_3 , а саме про необхідність 27.02.2026 о 10:00 з'явитися за адресою: АДРЕСА_5 . Вручення позивачу повістки на відправку до військової частини за відсутності законних підстав, зокрема без належного проходження ВЛК, без завершення процедури військового обліку та за умов перебування позивача на лікарняному, є істотним порушенням мобілізаційних заходів, грубе ігнорування гарантій прав особи. Така сукупність дій відповідача 1 та відповідача 2 підтверджує їх протиправність та невідповідність вимогам статті 19 Конституції України, що є підставою для визнання судом таких дій протиправними з їх подальшим скасуванням.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.
Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 та від 28.10.2020 у справі № 140/2474/20.
Вжиття визначених заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на забезпечення права позивача доступу до правосуддя та збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Такого ж висновку в подібних правовідносинах зробив Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 у справі № 420/7613/19 та від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20.
З огляду на викладене, суд зробив висновок, про задоволення заяви про забезпечення позову та наявність підстав для вжиття заходів адміністративного позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач фактично оскаржує проведення мобілізаційних дій, шляхом вручення йому повістки на відправку 27.02.2026 року до Військової частини НОМЕР_3 , що наявна в матеріалах справи, та у разі визнання протиправним призову на військову службу, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
При цьому, суд зазначає, що не вправі надавати оцінку правомірності дій ТЦК щодо видачі повістки на відправку та прийняття інших дій чи прийняття рішень, однак, в даному випадку без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено.
За таких обставин, суд наголошує, що реалізація повістки на відправку 27.02.2026 року не можлива до надання судом оцінки на предмет правомірності її видачі, оскільки в іншому разі при задоволенні позову, поновлення прав та інтересів позивача буде істотно ускладнено.
Суд зазначає, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про співмірність способу вжиття заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, а також про адекватність та достатність таких заходів.
Тому, враховуючи встановлені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в поданих матеріалах заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/4395/26 задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії, пов'язані з призовом на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/4395/26.
Вказана ухвала є виконавчим документом.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.Є. Калугіна