27 лютого 2026 рокуСправа №160/25431/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/25431/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
05.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Ф» № 1447623-2413-0417-UA12020150000050274 від 11.06.2025 року на суму 77 405,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими було визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб. Стверджує, що лише на підставі внесення змін до договору оренди землі або за рішенням суду може бути змінений розмір орендної плати. Зазначає про те, що під час складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем було допущено порушення в частині визначення правильного розміру податкового зобов'язання, що є підставою для його скасування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/25431/25 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29.09.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому воно просить в задоволенні позову відмовити та зокрема зазначає, що рішенням Новопокровської селищної ради від 30 березня 2023 року «Про внесення змін до рішення Новопокровської селищної ради №46-26/УІІІ від 02.02.2023» внесено зміни до Договору оренди і пункт 2.1-2.2 розділу 2 «Плата за землю» викладено в новій редакції, якою встановлено, що річна орендна плата для земельної ділянки, що перебуває у позивача розраховується виходячи зі ставки 8.0 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином відповідач під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв правомірно.
07.10.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, в якій серед іншого зазначено, що з огляду на відсутність змін умов договору довгострокового користування землею від 18.12.2002 року щодо розміру орендної плати, посилання на розрахунок орендної плати в розмірі 8% нормативно грошової оцінки землі є нерпавомірним.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив та зазначає наступне.
18.12.2002 між Солонянською державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір на право довгострокового користування землею на умовах оренди, посвідчений державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за №6332, відповідно якого, орендодавець надає, а орендар приймає в довгострокове платне володіння і користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, загальною площею 33.5 гектарів, в тому числі по угіддях: ріллі 33.5 га, згідно з планом землекористування, що додається. Земельна ділянка надається в оренду строком на 25 років.
Відповідно до пункту 2.1 договору, вартість орендної плати складатиме: 60.00 гривень за 1 гектар щорічно (всього 2027.00 гривень) у строки згідно Закону «Про плату землю».
Згідно пункту 4.2. договору, ні одна із сторін не може в односторонньому порядку розірвати цей договір або змінити його умови до закінчення.
За інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.07.2025 року №434178872 ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки: 1225083000:02:001:0014 площею 33.5га.
30.03.2023 року Новопокровською селищною радою прийнято рішення №45-27/VIII «Про внесення змін рішення Новопокровської селищної ради №46-26/УІІІ від 02.02.2023», відповідно з пунктом 1 якого вирішено враховуючи дію військового стану на території України пункт 1 рішення Новопокровської селищної ради №46-26/УІІІ від 02.02.2023 викласти в наступній редакції: укласти з громадянином ОСОБА_1 додаткову угоду про внесення змін до договору на право довгострокового користування землею на умовах оренди від 18 грудня 2002 року, а саме внести зміни до пунктів 2.1-2.2 розділу 2 «Плата за землю» та викласти його в такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно, рівними частинами пропорційно річній орендній платі не пізніше 30 числа наступного місяця, шляхом перерахування коштів до відповідно бюджету»; «річна орендна плата розраховується орендарем самостійно виходячи зі ставки 8,0% (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».
11.06.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 1447623-2413-0417-UA12020150000050274, відповідно до якого позивачу було нараховано податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) за 2024 рік у сумі 77 405,74 грн.
Вважаючи данне податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.
Податковий кодекс України відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави І розділу XIV цього Кодексу- капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно Закону України «Про оренду землі» (далі Закон №161-XIV), у статті 13 якого закріплено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Особливості нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку як однієї із форм плати за землю врегульовано приписами статті 288 Податкового кодексу України.
За приписами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до підпунків 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Проаналізувавши наведені вище положення Податкового кодексу України суд доходить висновку, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Диспозиція статті 288 Податкового кодексу України чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).
Тобто, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України встановлює, що річна сума платежу з орендної плати за земельну ділянку була не меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Крім того, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до договору оренди відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Наведений висновок підтверджується сталою та послідовною судовою практикою, яка є обов'язковою для врахування, в силу вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема від 18.03.2019 (справа №823/219/18), від 16.04.2019 (справа №2140/1586/18), від 11.06.2019 (справа №826/17049/16), від 10.10.2019 (справа №824/2281/15-а), від 17.09.2020 (справа №160/3242/19) та від 02.12.2020 (справа №160/2705/19).
Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Згідно із пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок, порядок проведення якої встановлено Законом України.
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
За змістом частини 1 статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 18 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Частина 1 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлює, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Згідно частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок №1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
Підпунктом 14 пункту 24 вказаного Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дату проведення нормативної грошової оцінки земель.
Підпункт 1 пункту 4 Порядку №1066 передбачає, що для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів коштів від сплати земельного податку та орендної плати за землю подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості Держгеокадастром, головними управліннями Держгеокадастру в області, м. Києві - відповідним територіальним органам ДФС щодо, зокрема проведення нормативної грошової оцінки земель у межах населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом на міста обласного і районного значення, селища, села та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом землекористувачів за категоріями земель.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі - Порядок №1386 (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин)), пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто, витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради (постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №160/2185/20).
У постанові від 12.07.2021 у справі №640/9862/20 Верховний Суд, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, дійшов висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників.
Про можливість використання податковим органом лише інформації, відображеної в державному земельному кадастрі, Верховний Суд також вказував у постановах від 13.05.2021 (справа №826/13362/17), від 18.11.2021 (справа №160/7381/19).
Зміст наведених норм у сукупності свідчить, що нарахування орендної плати повинно здійснюватися на підставі саме актуальних даних державного земельного кадастру. Для цього законодавець відповідним чином врегулював порядок обміну необхідною для цього інформацією між, зокрема, Держгеокадастром (його територіальними органами) і податковими органами.
Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає приписам частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пунктах 101, 102, 108 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22.
Врахувавши особливості правовідносин з оренди земель державної та комунальної власності, які характеризуються наявністю імперативних елементів, у пунктах 118-122 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду здійснила системний аналіз Законів №161-XIV, №1378-IV та Податкового кодексу України та дійшла висновку, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності призводить до зміни розміру орендної плати. При цьому технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується, затверджує орган місцевого самоврядування відповідним рішенням без узгодження з орендарем земельної ділянки. Натомість в орендаря земельної ділянки державної або комунальної власності з моменту введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки.
З огляду на це, Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій висновок щодо застосування у сукупності статей 5, 13 Закону №1378-IV, статті 21 Закону №161-XIV та пункту 271.2 статті 271 ПК України, зроблений у постанові від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, про те, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Натомість, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23 (провадження №12-33гс24) сформулювала висновок, що обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виник з моменту початку застосування такої оцінки відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного, невнесення сторонами змін до умов договору оренди землі в частині актуалізації нормативної грошової оцінки земельної ділянки не свідчить про порушення прав з боку орендаря.
Однак в даному випадку відповідачем не було доведено, а судом не було встановлено зміну у 2024 році розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, як передумови сплачувати збільшену орендну плату.
Відповідем в якості підстави для донарахування позивачеві орендної плати зазначено отримання ним рішення Новопокровської селищної ради від 30.03.2023 року, якою викладено в новій редакції рішення Новопокровської селищної ради від 02.02.2023 року, та вирішено зокрема укласти з громадянином ОСОБА_1 додаткову угоду про внесення змін до договору на право довгострокового користування землею на умовах оренди від 18 грудня 2002 року, а саме внести зміни до пунктів 2.1-2.2 розділу 2 «Плата за землю» та викласти його в такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно, рівними частинами пропорційно річній орендній платі не пізніше 30 числа наступного місяця, шляхом перерахування коштів до відповідно бюджету»; «річна орендна плата розраховується орендарем самостійно виходячи зі ставки 8,0% (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Даним рішення між іншим було зобов'язано селищного голову забезпечити підписання додаткової угоди з позивачем про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.12.2002 року.
При цьому, судом було встановлено, що на виконання рішення ради від 30.03.2023 року додаткової угоди до договору оренди від 18.12.2002 року підписано не було. В той час як умовами договору оренди (пункт 4.2) передбачено, що ні одна з сторін не може в односторонньому порядку розірвати цей договір або змінити його умови до його закінчення.
У частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Також у статті 654 Цивільного кодесу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Нараховуючи позивачу орендну плату на підставі виключно рішення ради від 30.03.2023 року відповідач не врахував відсутність факту укладання додаткової угоди та передчасно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Не було враховано відповідачем при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Позивачем прийнято в користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення нормативно-грошову оцінку якої було проведено, отже мали враховуватись вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно якого річна сума платежу для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
При цьому, судом не враховуються посилання відповідача на те що застосований розмір 8% не перевищує 12% максимально допустимих, оскільки в обов'язковому порядку мали враховуватись і категорія земель та наявність проведеної нормативно-грошової оцінки, чого в даному випадку зроблено не було.
Виходячи з викладеного в порушення приписів пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, визначене спірним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання з орендної плати за землю здійснено без урахування розміру орендної плати, встановленої договором оренди вищевказаної земельної ділянки, у бік збільшення такої плати, що перевищує законодавчо встановлений мінімальний розмір, без внесення відповідних змін до цього договору на право довгострокового користування землею на умовах оренди, є безпідставним.
За вказаних обставин, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 1447623-2413-0417-UA12020150000050274 від 11.06.2025 року.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірного рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.
Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 1447623-2413-0417-UA12020150000050274 від 11.06.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська