26 лютого 2026 р. Справа № 160/4310/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
24.02.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, про відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров'ю особи від 03.12.2025 року за №69805-52380/Ж-01/8-0400/25;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427 ) призначити і виплатити одноразову грошову допомогу за шкоди життю та здоров'ю, у разі загибелі (смерті) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рівних частинах по 1\2 кожній, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі № 370/2759/18 сформульовано правовий висновок про те, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв'язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб'єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб'єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.
Так, в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 був єдиним сином померлої, ОСОБА_2 ( свідоцтво про народження від 27.12.1979 року серії НОМЕР_3 ), єдиним спадкоємцем та фактично проживав зі своєю мамою, дружиною, ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 за однією адресою, а саме: м. Нікополь, Свято-Андріївська, буд.121. Своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Заповіт загибла не залишила. 28.05.2024 року державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, в.о. державного нотаріуса Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Полянським Ю.М., у спадковій справі №50/2024, ОСОБА_4 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого він, як єдиний спадкоємець, отримав у спадок від матері житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , як син померлої та єдиний спадкоємиць за законом після смерті ОСОБА_2 , звернувся до Відділу обслуговування громадян (сервісного центру) №20 Головного управління Пенсіонного фонду Україні в Дніпропетровській області зі зверненням за №12185 на призначення одноразової допомоги сім'ї загиблої. За результатами звернення ОСОБА_4 надали відповідь від 22.04.2024 року №0400-010315-8/81152, в якому було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової допомоги сім'ї загиблого, з зазначенням, що робочим органам ПФУ законодавством не надано повноважень встановити факт сімейних відносин. Запропоновано звернутися до органів вищого рівня або в судовому порядку для встановлення факту сімейних відносин з померлою матір'ю ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_4 звернувся з заявою про встановлення факту сімейних відносин (заінтересована особа: Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області). Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області відкрито провадження №2-о/0182/52/2025 у справі №182/6306/24. 13.05.2025 року Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, відповідно до п.7.ч.1 ст.255 ЦПК України., провадження у справі закрито, враховуючи смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 44 роки в зв'язку з кардіоміопатією. (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 від 13.11.2014).
Позивачем, також, зазначено, що єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_5 , видане 16.07.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Нікопольського управління юстиції Дніпропетровської області) та донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_6 , видане 15.03.2022 Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Заповіту померлий не залишив.
ОСОБА_1 звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини, до Покровської державної нотаріальної контори Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області.
15.10.2025 року державним нотаріусом Покровської державної нотаріальної контори Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, в.о. державного нотаріуса Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Полянським Ю.М., у спадковій справі №12/2025 видано Свідоцтва про право на спадщину за законом НКА749828 та НКА749757, згідно яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали в спадок кожна по 1/2 частки спадкового майна.
Щодо виплати заборгованості одноразової допомоги сім'ї загиблого, нотаріус зробив запит до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, але відповіді не отримав, з огляду на зазначене не надав а ні свідоцтва на право власності, а ні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження.
30.10.2025 року ОСОБА_1 , особисто, звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо виплати заборгованості одноразової допомоги сім'ї загиблого. Відповіддю від 03.12.2025 року за №69805-52380/Ж-01/040025 заявницю було повідомлено про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутні законні підстави здійснити виплату одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого, так як Нікопольська гімназія № 16 Нікопольської міської ради не була включена до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури на момент загибелі ОСОБА_2 , відсутнє рішення органів вищого рівня та у судовому порядку не встановлено факт сімейних відносин ОСОБА_4 з померлою матір'ю і у заявниці відсутнє Свідоцтво про право на спадщину на вищезазначену грошову виплату.
Суд зазначає, що статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З аналізу наведених норм Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
Так, спір, який виник у позивача, стосується порушеного права цивільного, а саме: права на отримання грошових коштів після смерті ОСОБА_4 , які не нараховані та не виплачені за його життя.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що цей спір обумовлений порушенням приватного права позивача.
Тобто, цей спір є приватноправовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.
Приписами статті 1216 Цивільного кодексу України закріплено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України, встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608цього Кодексу.
За приписами статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими ним у зв'язку з його смертю.
З наведеного слідує, що позивач звертається за захистом саме спадкових прав на недоотримані спадкодавцем за життя виплати, оскільки як спадкоємці за законом в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на спірні виплати.
А отже, такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, оскільки спір у справі фактично пов'язаний з реалізацією цивільних прав позивача на виплату коштів відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, має приватно-правовий характер, тому повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, про відмову у відкритті провадження по справі.
Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 248 КАС України, суд,
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв