27 лютого 2026 рокуСправа №160/35411/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні йому періодів роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. до пільгового стажу роботи за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV та подальшого перерахунку пенсії, з урахуванням даного пільгового періоду робити за Списком №2, викладену у листі від 17.10.2025 року №3370-40537/Д-01/8-0400/25;
- зобов'язати відповідача зарахувати йому періоди роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. до пільгового стажу роботи за Списком №2, відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести перерахунок пенсії з урахуванням врахованого пільгового стажу роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. за Списком №2, відповідно до п.п.2 п.2 ст.114 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 22.12.2020 йому була призначена пенсія за віком відповідно Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування". Загальний страховий стаж станом на день призначення пенсії склав 41 рік 9 місяців 7 днів. На початку серпня 2025 року він дізнався, що його пенсія за віком була обрахована не вірно, а саме відповідачем при призначенні пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" неправомірно не зарахувало періоди роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. (пільговий стаж не зарахований за Списком № 2 - 4 роки 9 місяців 18 днів) та з 09.10.1991 року по 20.03.1998 року (пільговий стаж не зарахований за Списком №2 - 6 років 5 місяців 12 днів) у ДП "Криворізька Автобаза №12" водієм великовагового автомобіля (самоскида) КАМА3-5511 вантажопідйомністю 10 тон, зайнятого на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі у хвостосховищі ВДГЗК. Не зарахований пільговий стаж за період роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 року по 20.03.1998 р. на посаді водія автомобіля, зайнятого на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі повний робочий день у ДП "Криворізька Автобаза №12" за Списком № 2 склав 11 років 3 місяці. У зв'язку із чим 15.09.2025 р. він звернувся до відповідача із заявою про зарахування вказаних періодів роботи до пільгового стажу роботи за Списком № 2, відповідно до п.п.2 п.2 ст.114 Закону "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та подальшого перерахунку пенсії, з урахуванням даного пільгового періоду робити. Проте, 17.10.2025 р. відповідач листом №53370-40537/Д-01/8-0400/25 "Про розгляд звернення" відповідачем було відмовлено у зарахуванні періодів роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. до пільгового стажу роботи за Списком № 2. Позивач вважає протиправними дії відповідача та такими, що порушують його права, а тому він вимушений був звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.
На виконання вимог ухвали суду 26.01.2026 року від відповідача надійшли належним чином завірені копії пенсійної справи позивача та відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірним періодом є період роботи з 13.01.1982 по 30.10.1986 та з 09.10.1991 по 20.03.1998. Так, позивачем до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області на підтвердження стажу була надана трудова книжка від 17.09.1978 р. серії НОМЕР_1 відповідно до записів позивач працював в ДП "Криворізька Автобаза №12": з 13.01.1982 по 30.10.1986 - водієм третього класу на всі марки автомобіля; з 09.10.1991 по 20.03.1998 - водієм третього класу на всі марки автомобіля. При цьому, в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено, що робота проводиться у шкідливих умовах праці на посадах та умовах передбаченим Списком № 2 повний робочий день.
Так за результатом розгляду документів, наданих для призначення пенсії, встановлено, що позивачем не надано уточнюючу довіку за періоди роботи на ДП "Криворізька Автобаза №12". Позивач лише до позовної заяви надає пільгові довідки від 23.11.2025 №17, №18 та №19 про роботу в ДП "Криворізька Автобаза № 12", які видані ліквідатором О.В. Щербиною. Проте дані довідки не можна брати до уваги, оскільки, стосовно них Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не приймалося жодних рішень щодо наявності/відсутності підстав для зарахування вищезазначених періодів роботи до пільгового стажу за Списком №2 і дані довідки підлягають перевірці та підтвердженні первинними документами. Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов?язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Органи Пенсійного фонду не мають права беззаперечно враховувати при призначенні/перерахунку пенсії довідки про стаж, заробітну плату, архівні довідки та довідки уточнюючі пільговий характер роботи, які не підтверджені первинними документами, як це передбачено законом. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позову, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 22.12.2020 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 047150011900 на дату звернення (06.01.2021) страховий стаж позивача становить 41 рік 9 місяців 7 днів.
15.09.2025 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування періодів роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 року по 20.03.1998 р. до пільгового стажу роботи за Списком №2, відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та подальшого перерахунку пенсії, з урахуванням даного пільгового періоду роботи за Списком №2.
Проте, 17.10.2025 року Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області листом № 53370-40537/Д-01/8-0400/25 було відмовлено у зарахуванні періодів роботи позивача з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. до пільгового стажу роботи за Списком № 2, відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та подальшого перерахунку пенсії, з урахуванням даного пільгового періоду роботи за Списком №2.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників (додаток 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, - професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно додатку №5 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідка має бути завірена печаткою та підписами керівника підприємства, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.
Крім того, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації робочих місць, що затверджується висновком Державної експертизи умов праці.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної (впродовж 5 років) після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі - Порядок 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Порядок проведення атестації робочих місць затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 року №442 (далі - Порядок 442), якою передбачено, що атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не раніше одного разу на 5 років. Це означає, що при призначенні пенсії на пільгових умовах для зарахування до пільгового стажу певного 5-річного періоду роботи у несприятливих умовах праці відповідне право впродовж цього періоду повинно бути підтверджене результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Якщо атестація після 01.08.1992 взагалі не проводилася, до пільгового стажу зараховується лише період роботи до 21.08.1992, тобто до дати введення в дію зазначеного Порядку 442.
Отже відповідно до пункту 4.4 Порядку 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1992, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахування пункту 4.2 цього Порядку 422.
Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ визначено порядок підтвердження стажу роботи. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637.
Відповідно до пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.09.1978 р. позивач у спірний період працював:
- з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. - прийнятий водієм великовагового автомобіля (самоскида) КАМА3-5511 вантажопідйомністю 10 тон, зайнятого на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі у хвостосховищі ПІВД ГЗКа у Дочірньому підприємстві "Криворізька Автобаза №12" (пільговий стаж не зарахований за Списком № 2 - 4 роки 9 місяців 18 днів) (наказ № 3 від 11.01.1982 р.);
- з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. - прийнятий водієм великовагового автомобіля (самоскида) КАМА3-5511 вантажопідйомністю 10 тон, зайнятого на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі у хвостосховищі ПІВД ГЗКа у Дочірньому підприємстві "Криворізька Автобаза №12" (пільговий стаж не зарахований за Списком № 2 - 6 років 5 місяців 12 днів) (наказ № 31-к від 07.10.1991 р.).
Так, відповідно до довідки від 23.11.2005 р. № 18, яка уточнює пільговий характер роботи або умови роботи необхідні для призначення пільгової пенсії, виданої ДП "Криворізька Автобаза № 12" ОСОБА_1 працював повний робочий день з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р., та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. на ДП "Криворізька Автобаза № 12" водієм великовагового автомобіля (самоскида) КАМА3-5511 вантажопідйомністю 10 тон, зайнятого на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі у хвостосховищі ПІВД ГЗКа, робота передбачена Списком №2, розділом 1, 2010100А-11442, постановою КМУ від 11.03.1994 р. №162.
Крім того, до матеріалів справи позивачем надано довідку ДП "Криворізька Автобаза № 12" від 23.11.2005 р. № 17 про заробіток для обчислення пенсії; довідку ДП "Криворізька Автобаза № 12" від 23.11.2005 р. № 19 про реорганізацію підприємства; архівну довідку від 20.10.2020 р. № Д-2253 про відомості про заробітну плату; архівну довідку від 20.10.2020 р. № Д-2254 про відомості про заробітну плату.
Водії вантажних машин на вивезенні: вугілля, сланцю, руди, породи та концентратів у вугільних, сланцевих та рудних розрізах, виконуючи роботи у технологічному процесі по добуванню руди відкритим способом у кар'єрі, які були зайняті роботами з шкідливими та важкими умовами праці передбаченими на підрозділом 1 "Відкрити гірничі роботи та роботи на шахтному поверху" розділу І "Гірничі роботи" Списку № 2 затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року (водії вантажних машин на вивезенні: вугілля, сланцю, руди, породи та концентратів у вугільних, сланцевих та рудних розрізах), розділом 20100000 Г. "Гірничі роботи", код 2010100а-11442, Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року (водії автомобілів, зайняті на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі), розділом І "Гірничі роботи", код 1.1а Списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р.
Доводи відповідача зазначені в спірному рішенні про відмову в призначенні позивачу пенсії, стосовно не підтвердження уточнюючими довідками спірних періодів роботи не відповідають матеріалам справи.
Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи і є належним, допустимим і основним документом, що підтверджує роботу позивача у спірний період.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно із Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно із приписами пункту 4 Порядку №442, та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.
Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.03.2019 у справі №679/774/16-а, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 строків проведення атестації, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, за наявності сумніву у документах, Пенсійний фонд не був позбавлений можливості і права самостійно отримати додаткові документи, або надати допомогу в їх отриманні позивачу.
Отже, періоди роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. на посаді водія автомобіля, зайнятого на транспортуванні гірської маси в технологічному процесі повний робочий день у Дочірньому підприємстві "Криворізька Автобаза № 12" підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Таким чином, відмова Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області викладена у листі від 17.10.2025 року №3370-40537/Д-01/8-0400/25 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача провести відповідний перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.09.2025 року про перерахунок призначеної пенсії та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, а тому судовий збір у розмірі 605,6 грн (1 211,20 грн : 2) підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 періодів роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. до пільгового стажу роботи за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV та подальшого перерахунку пенсії, з урахуванням даного пільгового періоду роботи за Списком №2, викладену у листі від 17.10.2025 року №3370-40537/Д-01/8-0400/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 13.01.1982 р. по 30.10.1986 р. та з 09.10.1991 р. по 20.03.1998 р. до пільгового стажу роботи за Списком №2, відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2025 року про перерахунок призначеної пенсії та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 605,6 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма