26 лютого 2026 рокуСправа №160/17342/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авраменко Артем Вікторович, до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авраменко Артем Вікторович, до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - протиправними та скасувати Рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.04.2025 №047250025195 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи:
- з 17.06.1984 до 05.10.1984, з 06.10.1987 до 28.02.1992 та з 09.06.1993 до 31.12.1997 - в колгоспі ім. Крейсера «Аврора» Нікопольського району;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач-2) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивача відповідачем-2 не зараховано періоди з 17.06.1984 до 05.10.1984, з 06.10.1987 до 28.02.1992 та з 09.06.1993 до 31.12.1997 через недоліки в трудовій книжці та відсутність документів на підтвердження перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною та отримання допомоги. Страховий стаж позивача нарахований в оскаржуваному рішенні управлінням ПФУ становить 15 років 09 місяців 25 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, вважає, що досягла необхідного віку і має необхідний стаж для призначення пенсії за віком, тому й звернулася з цим позовом до суду.
Справі за цим позовом присвоєно №160/17342/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, у якому він указує, що до страхового стажу позивача не зараховано: періоди трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника від 24.04.1984 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження заявника зазначена не в повному обсязі; періоди трудової діяльності з 01.09.1982 по 28.02.1992, оскільки наказ на прийняття від 09.04.1983 що не відповідає періоду роботи та відсутній номер, дата документа на підставі якого внесено інформацію про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Уточнююча довідка в матеріалах пенсійної справи відсутня; періоди трудової діяльності з 09.06.1993 по 22.01.2002, оскільки відсутній номер підстави прийняття та номер, дата документа на підставі якого внесено інформацію про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Вищезазначений період зараховано частково з 01.01.1998 згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків. Також відповідач-2 вказує, що до електронної пенсійної справи долучено паспорт не в повному обсязі, відсутня сканкопія 1 сторінки та сторінки з місцем реєстрації місця проживання. Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місці проживання в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній. Інші документи, відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637 відсутні. Таким чином, підтверджено належними документами страховий стаж позивача 15 років 9 місяців 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Позивач матиме право на пенсійну виплату з 27.12.2027, або при набутті необхідного страхового стажу.
Від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій він указує, що відповідно до даних трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 ОСОБА_2 в період з 01.09.1982 до 28.02.1992, і з 09.06.1993 до 22.01.2002 працювала в колгоспі імені крейсера «Аврора» Нікопольського району, який за цей період був реорганізований в КСП, а потім в ТОВ «Аврора». Після реорганізації колгоспу в ТОВ позивач продовжила працювати на підприємстві, що підтверджується відповідними записами на сторінках 2-7 трудової книжки колгоспника. Як видно із записів в розділі трудової книжки колгоспника «Трудовое участие в общественном хозяйстве» на сторінках 18-21, в період з 1982 р. по 2001 р. включно позивач всі ці роки виконувала річний мінімум трудової участі, встановлений колгоспом. Винятком став лише 1985-1987 рр., але причина невиконання трудового мінімуму зазначена як поважна згідно наказу №18 від 28.11.1984, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 в цей період здійснювала догляд за дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим Придніпровською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області 18 жовтня 1984 року. Також представник позивача зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи в трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, та недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету відповідача-1.
Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався і не повідомив поважності причин його неподання, тому з огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Витребувані судом документи були надані відповідачем-2 разом з відповіддю на відзив.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивач), звернулася 21.04.2025 до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач-2) від 28.04.2025 №047250025195 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У рішенні, серед іншого, зазначено таке.
Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 21.04.2025.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) становить 60 років.
Вік заявника 62 роки 3 місяці 25 днів.
Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону №1058 становить 29 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 22 років.
У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімум трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини- свідоцтво про смерть).
У разі відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта або іншої інформації, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, особою в заяві про призначення/перерахунок пенсії зазначається відповідна інформація.
Період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих батьків , підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Страховий стаж особи становить 15 років 9 місяців 25 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника від 24.04.1984 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження заявника зазначена не в повному обсязі. Також не можливо зарахувати періоди згідно вищезазначеної трудової книжки:
з 01.09.1982 по 28.02.1992, оскільки наказ на прийняття від 09.04.1983 що не відповідає періоду роботи та відсутній номер, дата документа на підставі якого внесено інформацію про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Уточнююча довідка в матеріалах пенсійної справи відсутня;
з 09.06.1993 по 22.01.2002, оскільки відсутній номер підстави прийняття та номер, дата документа на підставі якого внесено інформацію про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Уточнююча довідка в матеріалах пенсійної справи відсутня. Вищезазначений період зараховано частково з 01.01,1998 згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 01.01.2004 по 31.12.2004 догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення нею 3-річного віку, оскільки відсутня довідка від органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, наказ про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
До електронної пенсійної справи долучено паспорт не в повному обсязі, відсутня сканкопія 1 сторінки та сторінки з місцем реєстрації місця проживання. Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місці проживання в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній.
Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Житомирській області прийнято рішення №047250025195 від 28.04.2025 (далі - Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком гр. ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому і звернулась до суд з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років (ч.1 ст.26).
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років (ч.2 ст.26).
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 02.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» (в редакції від 15.08.1990), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу в якості членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві (п.2.17).
Таким чином, до стажу роботи зараховується робота, у тому числі, на підставі членства в колгоспах. При цьому, записи про роботу як членів колгоспу заноситься до трудової книжки до занесення відомостей про роботу у колгоспі.
Так, трудова книжка колгоспника на ім'я ОСОБА_4 , серія НОМЕР_1 від 24.04.1984, яка є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу, містить, з-поміж інших, такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):
1) 01.09.1982 Принята в члены к-за им. Кр. «Аврора» Никопольского района в качестве разнорабочей.
2) 28.02.1992 Уволена и исключена из членов к-за по ст. 40 (в связи с ликвидацией трикотажного цеха к-за).
3) 09.06.1993 Принята в колхоз им. к-ра Аврора весовщиком.
4) 03.02.1995 К-з им. крейсера «Аврора» переименован в КСП.
5) 01.05.2000 КСП им. крейсера «Аврора» реорганизовано в ООО «Аврора».
6) 22.01.2002 Уволена и исключена из ООО «Аврора» согласно ст. 36 ч. 1.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 07.06.2002 Придніпровською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області, прізвище « ОСОБА_5 » було змінено на « ОСОБА_6 ».
Також у трудовій книжці в розділі «Трудовое участие в общественном хозяйстве» вказані дані щодо прийнятого колгоспом річного мінімуму трудової участі, виконаного річного мінімуму трудової участі, року такого прийняття та виконання, та на підставі чого внесені такі записи до трудової книжки, а саме, зазначено, що позивач відпрацювала:
- за 1982 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 50, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 62;
- за 1983 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 220, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 253;
- за 1984 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 220, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 265;
- за 1985 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 220, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - - поважна причина, наказ №18 від 28.11.1984;
- за 1987 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 220, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 124, поважна причина, наказ №18 від 28.11.1984;
- за 1988 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 302;
- за 1989 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 229;
- за 1990 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 276;
- за 1991 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 262;
- за 1992 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 20, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 47;
- за 1993 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 105, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 169;
- за 1994 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 268;
- за 1995 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 276;
- за 1996 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 265;
- за 1997 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 259;
- за 1998 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 291;
- за 1999 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 272;
- за 2000 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 200, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 271;
- за 2001 рік - прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві -, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - 192.
Отже, як вбачається із записів в розділі трудової книжки колгоспника «Трудовое участие в общественном хозяйстве» в період з 1982 року по 2001 року включно позивач виконувала річний мінімум трудової участі, встановлений колгоспом.
Винятком був лише період 1985-1987 рр., при цьому причина невиконання трудового мінімуму зазначена як поважна згідно наказу №18 від 28.11.1984, у зв'язку зі здійсненням догляду за дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим Придніпровською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області 18 жовтня 1984 року.
Таким чином, трудовою книжкою колгоспника підтверджено, що позивач в період з 01.09.1982 по 28.02.1992, з 09.06.1993 по 22.01.2002 працювала в колгоспі ім. крейсера «Аврора» та продовжила працювати в КСП ім. крейсера «Аврора» та в ТОВ «Аврора».
Відповідач-2 у своєму рішенні вказав, що зазначені періоди роботи позивачу не зараховані до страхового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження позивача зазначена не в повному обсязі; наказ про прийняття від 09.04.1983 не відповідає періоду роботи; відсутні номери, дати документів на підставі яких внесено інформацію про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Вищезазначений період зараховано частково з 01.01.1998 згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.
Щодо цих доводів, суд зазначає таке.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п.1.1);
- усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п.2.4.);
- відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (п.2.11.);
- після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжки (п.2.12);
- у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1.).
Такі ж самі вимоги щодо заповнення трудових книжок містила й Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Суд зазначає, що вказані вище записи трудової книжки позивача про періоди її роботи містять записи про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, інформацію про дату і номери наказів, на підставі яких позивача було прийнято та звільнено з роботи. До того ж, зазначені вище записи трудової книжки позивача виконані акуратно, записи завірені печаткою підприємства.
Разом з тим, відповідно до зазначеної вище Інструкції про порядок ведення трудових книжок, бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
До того ж, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Отже, періоди роботи позивача, зазначені у її трудовій книжці колгоспника, з 01.09.1982 по 28.02.1992 та з 09.06.1993 по 22.01.2002 мають бути зараховані до її страхового стажу.
Проте, як вбачається із форми РС-право за пенсійною справою 047250025195 ОСОБА_1 , відповідачем було зараховано до страхового стажу позивача періоди її роботи з 11.05.1982 по 16.06.1984, з 06.10.1984 по 05.10.1987, з 02.03.1992 по 07.06.1993, з 01.01.1998 по 31.01.2001, з 01.03.2001 по 30.11.2001, з 01.01.2002 по 31.01.2002.
Таким чином, до страхового стажу позивача мають бути зараховані періоди її роботи з 17.06.1984 до 05.10.1984, з 06.10.1987 до 28.02.1992 та з 09.06.1993 до 31.12.1997.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно, це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає, що оцінка дій відповідача щодо правомірності відмови у призначенні пенсії досліджується в межах прийняття самого рішення і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо винесення рішення не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту, тому суд відмовляє у задоволенні позовної заяви в наведеній частині позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Таким чином, Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Також, суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи 17.06.1984 по 05.10.1984, з 06.10.1987 по 28.02.1992 та з 09.06.1993 по 31.12.1997.
При цьому, суд зауважує, що згідно з розрахунком стажу позивача (Форма РС-право), страховий стаж позивача, нарахований органами пенсійного фонду, без урахування спірних у цій справі періодів складає 15 років 09 місяців 25 днів.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, позовна заява у цій справі підлягає задоволенню частково.
З огляду на ст.139 КАС України, часткове задоволення позовних вимог, а також те, що права позивача на пенсійні виплати були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішенням про відмову у призначенні пенсії, яке судом скасовано, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судового збору у розмірі 645,97 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 28.04.2025 №047250025195.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.06.1984 до 05.10.1984, з 06.10.1987 до 28.02.1992 та з 09.06.1993 до 31.12.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.04.2025, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 645 (шістсот сорок п'ять) грн 97 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341).
Суддя Н.В. Кучугурна