26 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/8441/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 24.06.2025 № UA 205100/2025/000011/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.06.2025 № UA 205100/2025/000210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.
На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.
Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Позивач вважає, що зауваження митного органу були зроблені без будь-якого аналізу змісту наданих до митного оформлення документів, тому просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а.с. 48).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити з підстав правомірності оскаржуваних рішень. Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 24.06.2025 № 25UA205100004389U3 не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав в повній мірі документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови (а.с. 39-68).
Ухвалою суду від 20.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні (а.с. 113).
Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити повністю, з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 137-139).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
13.05.2025 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТзОВ “SIA VIRAZASА» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 8791/13.05.2025, за умовами якого продавець продає, а покупець купує автомобіль «ISUZU TURQUOISE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2014; максимальна потужність двигуна 140 кВт, повна маса - 10400 кг, тип пального - дизель, пробіг - 575958 км.
Право власності на автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .
За домовленістю сторін ціна автомобіля становить 6300 євро без ПДВ 21%.
Пунктом 2.2 договору визначено, що ціна має бути сплачена згідно з виставленим рахунком протягом 10 днів шляхом банківського переказу.
Товар, передбачений цим договором поставляється за рахунок покупця відповідно до умов Інкотермс 2010, умови поставки - EXW Бауска (п. 2.5).
З моменту взаємного підписання акту приймання-передачі автомобіля, автомобіль переходить у володіння та користування покупця разом з усіма правами та обов'язками, що випливають з такого володіння і користування, включаючи ризики пошкодження або знищення (а.с. 25-26).
24.06.2025 ФОП ОСОБА_1 через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД № 25UA205100004389U3 з метою здійснення митного оформлення товару: «автобус пасажирський категорії "М3", марки ISUZU TURQUOISE, номер кузова: НОМЕР_4 , бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, маркування двигуна 163896, робочий об'єм двигуна 5193см3, маса спорядженого 7158 кг, повна маса 10400 кг потужність: 140 кВт, календарний рік виготовлення 01.04.2014р, модельний рік виготовлення 2014р, місць для сидіння - 33, стоячих - 6. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Містить елементи корозії та пошкодження лакофарбового покриття, дефекти двигуна, коробки передач, проблеми із заднім мостом». В графі 22 МД вказано фактурну вартість товару 6300 євро (з урахуванням транспортних витрат у сумі 20887,64 грн), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту.
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактуру (iнвойс) №152229 від 13.05.2025; автотранспортну накладну №LV-1106 від 11.06.2025; статус особи, яка подає митну декларацію; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.04.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 11.06.2025; калькуляцію транспортних витрат №24062025/1 від 24.06.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №480 від 16.06.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів №8791/13.05.2025 від 13.05.2025; договір про надання послуг митного брокера №03/03/2025/1Е від 03.03.2025; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 006584 від 24.06.2025; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 27.01.1996; фото від 24.06.2025; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №1888 від 16.06.2025; копію митної декларації країни відправлення 25LV0002070085HXB6 від 11.06.2025; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України · GD556873 від 06.08.2022.
Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
На вимогу митниці декларантом надано: платіжну інструкцію в іноземній валюті від 21.05.2025 № N(MUR)17 (витяг з системи SWIFT), платіжну інструкцію від 20.05.2025 №P0520DO2S4, платіжну інструкцію від 20.05.2025 P0520DO18S, чеки на придбання пального, страховки та оформлення митної декларації країни відправлення, стандартний договір страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів від 11.06.2025 №900762747, звіт про оцінку транспортного засобу від 24.06.2025 №216/25, виписку з бухгалтерської документації від 20.05.2025 б/н. Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що вказано в листі 24.06.2025 №б/н (а.с. 81).
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2025 №UА205100/2025/000011/2 (а. с. 12) та видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000210 (а.с. 11).
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що за результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів поданих до митного оформлення товарів за митною декларацією № 25UA205100004389U3 документи містять розбіжності, зокрема:
1) в п.2.2 контракту від 13.05.2025 № 8791/13.05.2025 та рахунку-фактурі від 13.05.2025 №152229 передбачена 100% передоплата за товар (термін оплати до 23.05.25), однак декларантом не надано до митного оформлення відповідні документи та не зазначено у гр.44 МД 25UA205100004389U3;
2) для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 24.06.2025 № 24062025/1, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Наказу №599 (відсутні відомості розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту) та декларантом не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару;
3) в рахунку-фактурі від 13.05.2025 №152229 зазначені умови поставки товару EXW BAUSKA, тоді як у автотранспортній накладній від 11.06.2025 № LV-1106 зазначені умови поставки-FCA, що свідчить про наявність ризиків, з'явлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання т/з та неможливості перевірити числовий розрахунок митної вартості.
За результатом опрацювання додатково наданих декларантом документів встановлено, що надана платіжна інструкція в іноземній валюті від 21.05.2025 № N(MUR)17 (витяг з системи SWIFT) не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; належних відміток виконавця надавача платіжних послуг, які б підтверджували виконання операції за цим документом.
Переліку запитуваних документів в повній мірі декларантом не надано, про що повідомлено листом від 26.06.2025.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митну вартість товару згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби: (ЕМД від 07.0652025 №24UA209180031640U4). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено: бувшого у використанні автобуса пасажирського марки ISUZU TURQUOISE, країна походження - TR, календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік - 2013, технічні характеристики - 5193 см3, повна маса 10400 кг, кількість посадочних місць: 32, кількість місць стоячих - 7, який ввозився з Литви на умовах поставки DAP Шегині UA, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 16000 євро за шт.
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин п'ятої - восьмої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактуру (iнвойс) №152229 від 13.05.2025; автотранспортну накладну №LV-1106 від 11.06.2025; статус особи, яка подає митну декларацію; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 17.04.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 11.06.2025; калькуляцію транспортних витрат №24062025/1 від 24.06.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №480 від 16.06.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу товарів №8791/13.05.2025 від 13.05.2025; договір про надання послуг митного брокера №03/03/2025/1Е від 03.03.2025; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом 006584 від 24.06.2025; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 27.01.1996; фото від 24.06.2025; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №1888 від 16.06.2025; копію митної декларації країни відправлення 25LV0002070085HXB6 від 11.06.2025; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України · GD556873 від 06.08.2022.
На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару (автобус пасажирський) по МД №25UA205100004389U3 від 24.06.2025.
Так, договором купівлі-продажу автомобіля № 8791/13.05.2025 від 13.05.2025, укладеним між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТзОВ «SIA VIRAZASА» (продавець) було обумовлено, що продавець продає, а покупець купує автомобіль «ISUZU TURQUOISE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2014; максимальна потужність двигуна 140 кВт, повна маса - 10400 кг, тип пального - дизель, пробіг - 575958 км. Ціна автомобіля становить 6300 євро без ПДВ 21%.
Пунктом 2.2 договору визначено, що ціна має бути сплачена згідно з виставленим рахунком протягом 10 днів шляхом банківського переказу.
Товар, передбачений цим договором поставляється за рахунок покупця відповідно до умов Інкотермс 2010, умови поставки - EXW Бауска (п. 2.5).
З моменту взаємного підписання акту приймання-передачі автомобіля, автомобіль переходить у володіння та користування покупця разом з усіма правами та обов'язками, що випливають з такого володіння і користування, включаючи ризики пошкодження або знищення (а.с. 25-26).
Як слідує з матеріалів справи, 13.05.2025 ТзОВ «SIA VIRAZASА» виставило ФОП ОСОБА_1 рахунок-фактуру № 152229 на суму 6300,00 євро за поставку автобуса, що був у використанні, реєстраційний номер JM8791, номер шасі НОМЕР_2 (а.с. 13, 14 з перекладом).
В зазначеному рахунку-фактурі сторони обумовили товар, що буде поставлений, його кількість, умови оплати (10 днів) та умови поставки - EXW Бауска.
Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.05.2025 № 152229 відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205100004389U3 від 24.06.2025 (графа 22) (а. с. 36).
21.05.2025 ФОП ОСОБА_1 здійснив оплату за товар в розмірі 6300,00 євро, що підтверджується платіжною інструкцією № 17 (а.с. 37). Платіж здійснено на рахунок продавця, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA205100004389U3 від 24.06.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 13.05.2025 № 152229. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Також позивачем надано докази з перевезення товару з м. Бауска (Латвія) до м/п Ягодин (Україна) в сумі 20887,64 грн, що підтверджено поданою разом із митною декларацією калькуляцією № 24062025/1 від 24.06.2025 (а.с. 20).
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.
Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що пунктом 2.2 контракту №8791/13.05.2025 від 13.05.2025 та рахунком-фактурою від 13.05.2025 № 152229 передбачена передоплата за товар, а декларантом не надано до митного оформлення платіжні документи та не зазначено у гр. 44 МД, то суд зазначає, що рахунок-фактура № 152229 на товар був виставлений 13.05.2025, а оплату позивач здійснив 21.05.2025 відповідно до платіжної інструкції № 17 (а.с. 37), тобто в термін, визначений договором та рахунком-фактурою (протягом 10 днів). Наведене підтверджує виконання умов контракту в частині оплати (передоплати.)
Тому твердження відповідача з цього приводу є безпідставними та необґрунтованими.
Стосовно тверджень відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 21.05.2025 №17 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216, зокрема, підписи відповідальних осіб платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатись рахунком, суд зазначає наступне.
З платіжної інструкції в іноземній валюті від 21.05.2025 №17 вбачається про здійснену передоплату за товар в сумі 6300 євро з рахунком-фактурою від 13.05.2025 № 152229. Тобто, зі змісту платіжного доручення слідує, що вказані кошти сплачені саме в якості передоплати за товар в повній сумі. Також можливо ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товарів за рахунком-фактурою.
Щодо недоліків банківських платіжної інструкції від 21.05.2025 №17, то суд зазначає, що пунктом 30 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 передбачено, що банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень (далі - повідомлення), у яких обов'язково зазначені: для отримувачів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - підприємець) - унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище та власне ім'я та номер рахунку отримувача і призначення платежу.
Отже, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 таких обов'язкових реквізитів у SWIFT-повідомленні як підписи відповідальних осіб платника не передбачено.
При цьому, у графі 70 “реквізити для оплати» вказано номер рахунку-фактури та ідентифікуючі ознаки транспортного засобу.
SWIFT-код - це стандартний формат Ідентифікаційного коду банку (Business Identifier Codes (BIC)), який використовується для ідентифікації банків та фінансових установ у міжнародній банківській мережі. Цей код містить інформацію про найменування та місцезнаходження банку - свого роду міжнародний код або ID банку, а саме “PBAN» - банківський код, “UA» - код країни, “ 2X» - код місцезнаходження банку, “XXX» - код філіалу банку. Таким чином, ідентифікація банку, зокрема його найменування та місцезнаходження, в даному випадку здійснюється саме за вищевказаними кодами. Отже, SWIFT-код “PBAN UA 2X XXX» згідно даних сайту https://wise.com/ru/swift-codes/bic-swift-code-checker належить наступному банку: “JSC CB PRIVATBANK», місцезнаходження: HRUSHEVSKOHO STREET, 1D, KYIV, Ukraine.
При цьому, як вбачається із платіжної інструкції на ній міститься, як підпис позивача так і печатка позивача, а отже митний орган безпідставно визначив таку підставу для коригування митної вартості як невідповідність наданої платіжної інструкції Постанові №216.
Крім того суд зазначає, що Верховний Суду у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 дійшов висновку, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Щодо підтвердження транспортних витрат, то, на думку суду, позивачем були надані відповідачу всі належні документи.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України у розмірі 20887,64 грн.
На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано калькуляцію транспортних витрат від 24.06.2025 №24062025/1, відповідно до якої витрати по доставці транспортного засобу - автобуса ISUZU TURQUOISE, VIN НОМЕР_2 власним ходом за маршрутом: м. Бауска, Латвія - м/п Ягодин, Україна становлять - 20887,64 грн, в тому числі: витрати на паливо 790км -248,96 євро (по курсу 48,0209 євро за 1 євро), що еквівалентно 11955,28 грн; страхування - 79,06 євро, що еквівалентно 3796,53 грн; оформлення експортної декларації - 45 євро, що еквівалентно 2160,94 грн; плата за дороги - 16 євро, що еквівалентно 768,33 грн та оплата за транзитні номери - 45,95 євро, що еквівалентно 2206,56 грн (а. с.20).
Щодо посилання у спірному рішенні на те, що декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, проте не надано документи, які підтверджують фактично понесені витрати суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відомості, зазначені у калькуляції транспортних витрат від 24.06.2025 №24062025/1, підтверджують розмір понесених витрат у зв'язку із транспортуванням імпортованого товару до кордону України. Подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надають можливість визначити розмір транспортних витрат та не мають суперечностей, а тому доводи митного органу у цій частині є безпідставними.
Верховний Суд у справі №804/16553/14 від 31.05.2019 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому калькуляція транспортних витрат є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.
З вищенаведеного слідує, що вартість витрат на транспортування до кордону України в сумі 20888,64 грн, яка не включена у вартість товару, підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації МД №25UA205100004389U3 від 24.06.2025.
Отже, з огляду на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, тому суд дійшов висновку про відсутності у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості.
Щодо посилань митного органу на те, що в рахунку-фактурі від 13.05.2025 № 152229 зазначені умови поставки - EXW Бауска, тоді як автотранспортній накладній від 11.06.2025 № 1106 - FCA, то суд повторює, що умови поставки зазначені в рахунку-фактурі від 13.05.2025 № 152229 відповідають умовам, зазначеним у договорі купівлі-продажу автомобіля від 13.05.2025 № 8791/13.05.2025 (п.2.5). Саме вказаним договором визначено предмет, умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця.
Суд зазначає, що стандартизовані умови FCA та ЕХW згідно правил Інкотермс-2020 є схожими - в обох випадках ціна товару не включає вартість перевезення, яке здійснюється за рахунок покупця.
Відтак, посилання митного органу на розбіжності в зазначенні умов поставки (FCA, EXW) суд оцінює критично, оскільки такі розбіжності не впливають на числове значення митної вартості у даному випадку, з огляду на те, що витрати на транспортування до митного кордону України фактично понесені покупцем та документально підтверджені. Така різниця щодо умов поставки не призводить до заниження митної вартості товару.
Відтак, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, що стосуються оцінюваного товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд звертає увагу на те, що за практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.
Щодо митної декларації МД №25UA20918001640U4 від 07.05.2025, рівень митної вартості 16000 євро, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування методу для визначення митної вартості товару за резервним методом.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів 24.06.2025 № UA 205100/2025/000011/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Як було зазначено вище, за митною декларацією №25UA205100004389U3 від 24.06.2025 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA205100/2025/000210.
Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Пунктами 8.1., 8.2. “Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Враховуючи, що спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 4958,63 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 25.07.2025 № 1926 (а.с. 9).
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.06.2025 № UA 205100/2025/000011/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.06.2025 № UA 205100/2025/000210.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4958,63 грн (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 63 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Р.С. Денисюк