м. Вінниця
27 лютого 2026 р. Справа № 120/13536/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши матеріали справи за позовом Комунального некомерційного підприємства "Жмеринська центральна районна лікарня" Жмеринської міської ради до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівель
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Комунального некомерційного підприємства "Жмеринська центральна районна лікарня" Жмеринської міської ради до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу закупівель.
Ухвалою від 11.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання до суду обгрунтованого клопотання із наведенням інших поважних причин пропуску звернення до суду.
23.02.2026 представником позивача до суду подано клопотання про виконання вимог ухвали суду від 11.02.2026.
У поданому клопотанні представник позивача просить суд поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що у нього відсутнє достатнє фінансування для укладення трудового договору зі штатним юрисконсультом або договору про надання правничої допомоги.
Крім того, позивач зазначає, що лікарня є надмірно завантаженою роботою, пов'язаною з розміщенням, лікуванням та реабілітацією військовослужбовців Збройних Сил України, а також із вжиттям заходів у літній період, спрямованих на запобігання можливим перебоям в електропостачанні (блекауту).
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду і поновити строк звернення до суду.
Розглядаючи подане представником позивача клопотання, судом враховується наступне.
Приписами ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Одночасно, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.
Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 120/5780/20-а, від 02.12.2021 року у справі № 640/20314/20.
Отже, позивач просить скасувати висновок Державної аудиторської служби України від 24.06.2024, однак звернувся до суду з пропуском установленого десятиденного строку звернення.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з неповажністю причин неявки в судове засідання, попри те, що явка представника позивача була визнана судом обов'язковою.
Водночас, повторне звернення до суду відбулося лише 26.09.2025, тобто з істотним пропуском установленого процесуального строку.
Таким чином, оцінюючи наведені позивачем аргументи у клопотанні від 23.02.2026 (які є ідентичними аргументам, викладеним у клопотанні від 20.10.2025, яким суд уже надавав оцінку), суд повторно наголошує, що позивачем не надано доказів об'єктивної неможливості в найкоротший строк із моменту отримання ухвали від 05.06.2025 забезпечити подання до суду цієї позовної заяви.
Крім того, наведені у клопотанні доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже є документально необґрунтованими.
Також судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про наявність дійсних та істотних перешкод чи труднощів для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом строку, об'єктивно необхідного для подання позовної заяви.
За таких обставин суд визнає неповажними наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду.
У постанові Верховного Суду від 19.05.2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.09.2021 року у справі № 560/5412/20, від 01.06.2022 року у справі № 460/100/21, від 29.03.2023 року у справі № 380/10073/20.
Таким чином, незважаючи на прохання представника позивача про поновлення строку звернення до суду, в клопотанні не наведено обставин, які свідчили б про поважність пропуску строку, підтверджених відповідними доказами, а тому, суд не може визнати наведені у клопотанні доводи представника позивача поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Водночас суд зазначає, що неналежна організація робочого процесу з боку відповідальних осіб заявника, ігнорування викликів у судові засідання, виникнення організаційних труднощів у суб'єкта владних повноважень щодо своєчасного звернення до суду з позовом, а також відсутність фінансування для сплати судового збору є суто суб'єктивними причинами.
А негативні наслідки, що настали у зв'язку з такими обставинами, є певною мірою проявом відповідальності за неналежне виконання процесуальних обов'язків, які є однаковими та обов'язковими для всіх учасників судового процесу.
Отже, в матеріалах поданої заяви про поновлення строку звернення відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення заявника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду із даним позовом.
Суд констатує, що доступ до правосуддя не може бути безумовним, оскільки його часові рамки обумовлені певними строками. Відтак, поновлення строку звернення до суду без об'єктивних причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності в правовідносинах, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про виконання позивачем вимог ухвали від 11.02.2026 про залишення позовної без руху не в повному обсязі, що згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Разом із тим, слід враховувати, що частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, належним буде продовжити строк виконання ухвали суду від 11.02.2026 на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -
Визнати неповажними зазначені причини пропуску строку звернення до суду, викладені у клопотанні від 23.02.2026.
Продовжити строк виконання ухвали суду від 11.02.2026 на 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна