Ухвала від 19.02.2026 по справі 523/12985/25

Справа № 523/12985/25

Провадження №2-др/523/20/26

УХВАЛА

"19" лютого 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пеньковського В.Б. про розподіл судових витрат за наслідком розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі №523/12985/25 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пеньковський В.Б. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, за наслідком розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі №523/12985/25, якою просить стягнути суму витрат понесених позивачем ОСОБА_1 на професійну (правничу) допомогу та інших витрат у розмірі 2096,00 гривень. В якості доказів понесення витрат, посилається на: - Договір від 02.06.2025 року № 49 про надання правничої допомоги; - Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правничої допомоги; - рахунок - фактуру № 3 від 04.02.2026 року; - копію квитанції № 252450144 від 05.02.2026 року; - акт прийому передачі про надані послуги від 05.02.2026 року.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У судове засідання представник позивача - адвокат Пеньковський В.Б. не з'явився, надав до суду заяву в якій просив розглянути питання щодо ухвалення додаткового рішення у його відсутність.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не забезпечила явку свого представника до судового засідання, була повідомлена про розгляду справи належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки в підсистемі «Електронний Суд».

Зваживши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: - судом не вирішено питання про судові витрати.

Заочним рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено.

09 січня 2025 року представник відповідача Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» - Дьомін О.М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси із заявою про перегляд заочного рішення, якою просив: поновити строк на подання заяви; скасувати заочне рішення суду винесене 24.11.2025 року.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 04.02.2026 року у задоволенні заяви представника відповідача Публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» - Дьомін О.М. про перегляд заочного рішення, відмовлено.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, адвокат Пеньковський В.Б. надав: 1) Договір від 02.06.2025 року № 49 про надання правничої допомоги; 2) Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правничої допомоги; 3) рахунок - фактуру № 3 від 04.02.2026 року; 4) копію квитанції № 252450144 від 05.02.2026 року; 5) акт приймання - передачі про надані послуги від 05.02.2026 року.

Зі вказаного акту приймання - передачі наданих послуг від 05.02.2026 року вбачається, що адвокат Пеньковський В.Б. надав клієнту ОСОБА_1 наступні правові послуги: 1) Ознайомлення з заявою про перегляд заочного рішення; 2) Ознайомлення з матеріалами справи; 3) Підготовка та подача заперечень на заяву про перегляд заочного рішення.

Вартість послуг за надання правничої допомоги за даним Актом склала 2000,00 грн, відповідно до п.п 1, 2 Додаткової угоди № 2 від 28.01.2025 року до Договору про надання правничої допомоги від 02.06.2025 року № 49.

Також представник позивача посилався на те, при подачі заперечень на заяву про перегляд заочного рішення з додатками ним було направлено їх копію третій особі. Вартість поштового відправлення склала 96,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком №6766100583547.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).

Проаналізувавши у акті надані послуги адвокатом Пеньковським В.Б., суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, обґрунтованості та реальності.

У зв'язку з тим, що позивач вимушено уклав договір про надання правової (правничої) допомоги, з метою захисту своїх прав, зважаючи на предмет позовних вимог, враховуючи критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновків про задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 2096,00 гривень.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пеньковського В.Б. про розподіл судових витрат за наслідком розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду по цивільній справі №523/12985/25, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2096 (дві тисячі дев'яносто шість) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала складена 24.02.2026 року.

Суддя: К.О. Далеко

Попередній документ
134430730
Наступний документ
134430732
Інформація про рішення:
№ рішення: 134430731
№ справи: 523/12985/25
Дата рішення: 19.02.2026
Дата публікації: 02.03.2026
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Категорія справи: Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Залишено без руху (17.02.2026)
Дата надходження: 12.02.2026
Предмет позову: Шевчук О.А. до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Волинець С.А. про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
Розклад засідань:
29.09.2025 11:55 Суворовський районний суд м.Одеси
24.11.2025 12:50 Суворовський районний суд м.Одеси
19.02.2026 10:45 Суворовський районний суд м.Одеси