Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №523/3499/26
Провадження №1-кс/523/2759/26
27 лютого 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , підозрюваного та його захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, клопотання слідчого в кримінальному провадженні №12026162490000041 від 07 січня 2026 рокупро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , з середньо освітою, не одруженого, маючого мати з інвалідністю 3 групи, не судимого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
27 лютого 2026 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , якого підозрюють в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та в незаконному збуті наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу, вагою не менше ніж 8,55 г, вчинених повторно 28 січня 2026 року в парадній буд. АДРЕСА_2 , а також 26 лютого 2026 року за місцем проживання - в кв. АДРЕСА_3 .
Відділом поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області розслідується кримінальне провадження №12026162490000041 від 07 січня 2026 року, за ознаками ч.2 ст.307 КК України, в якому процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону. О 14 годині 01 хвилин 26 лютого 2026 року ОСОБА_5 було затримано слідчим, в порядку ст.208 КПК України.
В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилаються на обґрунтованість вказаної підозри та наявність ризиків: переховування від органу досудового розслідування, суду; знищення, схову або спотворення будь-якої речі чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання провадженню іншим чином; а також незаконного впливу на свідків в цьому ж провадженні.
З'ясувавши думку прокурора - в підтримку внесеного клопотання, заперечення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому слідчий суддя зазначає, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.
Обґрунтованість підозри доводиться: протоколами затримання підозрюваного, проведеного обшуку місця проживання підозрюваного, протоколом огляду вилучених предметів, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 (закупника), протоколом отримання добровільно наданого предмету, висновком експерта та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
На думку слідчого судді, первинно зібраних слідчим доказів достатньо для обґрунтування підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Незважаючи на отримані в суді дані про відсутність незнятої та непогашеної судимості, а також долучені його захисником докази про наявність у підозрюваного захворювань, оцінюючи доводи слідчого та прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв'язку із тим, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку підозрюваного та виконання останнім процесуальних обов'язків в межах даного кримінального провадження, слідчий суддя з цим погоджується, виходячи з наступного.
ОСОБА_5 , будучи обізнаним про ступінь тяжкості повідомленого йому злочину та покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин, що цілком відповідає практиці ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» де зазначено що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення підозрюваним території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Вищезазначене, на думу слідчого судді, обґрунтовує існування ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
Органом досудового розслідування продовжується здійснення слідчих дій в провадженні, в тому числі за участі свідків, що не виключає того, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, надасть тому можливість здійснювати неправомірний вплив на таких осіб для надання показань, які б допомогли підозрюваному уникнути відповідальності за вчинене.
Необхідно також виходити і із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином існує ризик можливого незаконного впливу підозрюваного на свідків в даному кримінальному провадженні.
Підозрюваний володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставинами, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Під час досудового розслідування також встановлено, що незаконна діяльність ОСОБА_5 здійснювалась системно, він мав намір на збут наркотичного засобу, а відтак, він може продовжити неправомірну діяльність, пов'язану з незаконним обігом такого засобу.
Підозрюваний дійсно має ряд захворювань, які можливо потребують лікування. Проте, в умовах слідчого ізолятору ув'язненим особам забезпечується необхідна медична допомога відповідно до законодавства про охорону здоров'я, зокрема, положеннями наказу МЮ України №460/5 від 18 березня 2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» встановлено, що керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
За встановлених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_5 в умовах перебування під вартою в слідчому ізоляторі не позбавлений права на отримання кваліфікованої медичної допомоги, зазначена захисником обставина про незадовільний стан здоров'я не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.
Окрім того, в стадії судового розгляду Пересипського районного суду м. Одеси перебуває інше кримінальне провадження із звинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину аналогічної спрямованості. До того ж, як з'ясована в суді, підозрюваний в даний час перебуває в самовільному залишенні місця проходження військової служби.
Суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згубно впливає на моральні принципи в суспільстві, сприяє поширенню наркотичної залежності громадян.
Окрім того, з урахуванням особи підозрюваного, обставин вміненого тому злочину, а також прибутковості незаконної діяльності із можливого збуту психотропних речовин, слідчий суддя вважає, як виключення, визначити розмір застави, як альтернативи триманню під вартою, який перевищує межі, передбачені п.2 ч.5 ст.182 КПК України, оскільки менший розмір застави не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому, не виключається, що заставодавцем можуть бути не лише члени сім'ї та близькі родичі підозрюваного, а й будь - які інші фізичні чи юридичні особи, чиє фінансове становище дозволить внести визначений розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,183,184,193 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати стосовно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - до 26 квітня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, як альтернативи триманню ОСОБА_5 під вартою, - у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665600 (шістсот шістдесят п'ять тисяч шістсот) грн.
Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Код ЄДРПОУ отримувача: 26302945; р/р UA418201720355249001000005435; банк: Державна казначейська служба України; МФО 820172, після чого ОСОБА_5 звільняється з-під варти.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; прибувати до слідчого , прокурора чи суду за першою вимогою; утримуватись від спілкування із допитаними свідками в даному провадженні з питань, що є предметом досудового розслідування; здати на зберігання до Головного управлянні Державної міграційної служби України в Одеській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну - на строк до 26 квітня 2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому) або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених частинами 8, 10, 11 ст.182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний (обвинувачений), будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного (обвинуваченого) запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана впродовж п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1