Справа № 523/4057/26
Провадження №2-з/523/2/26
"26" лютого 2026 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Далеко К.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до приватного виконавця Бондарева Р.В., ДП «СЕТАМ» про визнання недійсним Звіту про оцінку майна та визнання дій виконавця незаконними,
24.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подачі позову до приватного виконавця Бондарева Р.В., ДП «СЕТАМ» про визнання недійсним Звіту про оцінку майна та визнання дій виконавця незаконними, якою просить:
- зупинити реалізацію арештованого майна, а саме: двокімнатної квартири, загальною площею 57,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота на Платформі «СЕТАМ» - 594323;
- заборонити будь-яким особам (державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів), будь-яким органам (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державний адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям, приватним виконавцям, Державному підприємству «СЕТАМ» здійснювати будь-які дії (в тому числі, реєстраційні) щодо продажу, відчуження будь-яким іншим способом (в тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо), будь-якого іншого обтяження, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів стосовно об'єкта нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити Державному підприємству «СЕТАМ», приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Бондареву Роману Володимировичу, іншим особам, здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження двокімнатної квартири, загальною площею 57,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювати будь-які дії, спрямовані на проведення торгів, оформлення результатів таких торгів, складання, підписання, надсилання та оприлюднення протоколів та актів про такі торги за Лотом № 594323;
- заборонити будь-яким потенційним переможцям торгів за Лотом №594323 (двокімнатної квартири, загальною площею 57,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювати повний або частковий розрахунок за придбане майно на рахунки ДП «СЕТАМ» або приватного виконавця Бондарева Р.В., а приватному виконавцю - приймати такі кошти та складати/видавати акти про проведені електронні торги до набрання рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 законної сили.
Обґрунтовано заяву про забезпечення позову тим, що ОСОБА_2 готується позовна заява до приватного виконавця Бондарева Р.В. та ДП «СЕТАМ» про визнання недійсним звіту про оцінку майна та визнання дій виконавця незаконними. Предметом спору є двокімнатна квартира (57,4 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , яка виставлена на торги (Лот №594323) в межах зведеного провадження № 76805924. Торги призначені на 23.03.2026 року. Заявник зазначає, що у разі проведення електронних торгів за Лотом № 594323, потенційний переможець може здійснити повну чи часткову оплату на користь ДП «СЕТАМ» та приватного виконавця Бондарева Р.В. Між вказаними особами можуть бути вчинені дії, спрямовані на оформлення результатів торгів, складання та підписання актів про торги, наслідком чого буде набуття третіми особами права власності на спірне майно.
Сторони до суду не викликались, в порядку ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.
Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Суд зазначає, що під-час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача також від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.
За обставин даної справи, суд констатує, що вжиття заявлених ОСОБА_2 заходів забезпечення позову не допускається законодавцем, в силу вимог ч.11 ст. 150 ЦПК України.
Згідно ч.11 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
При цьому, статтею 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Електронні торги, що проводяться в межах виконання судового рішення, є такими, що проводяться уповноваженою державою особою і саме від імені держави.
Отже, на вимоги, заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону, а саме норми частини одинадцятої статті 150 ЦПК України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення електронних торгів.
Додатково суд зазначає, що ОСОБА_2 просить суд вжити заходи забезпечення позову до подачі позову про визнання недійсним звіту про оцінку майна та визнання дій виконавця незаконними.
08 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-3894/09, провадження № 61-8199св23 (ЄДРСРУ № 116149867) досліджував питання щодо «єдиного» способу оскарження результатів оцінки нерухомого майна зробленої в рамках виконавчого провадження.
За висновком Верховного суду рецензування звіту з оцінки є «єдиним» законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки і у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутись з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна.
У постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18), від 07 лютого 2024 року у справі № 607/12426/18 (провадження № 61-4767св23) зроблено висновки про те, що рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду.
В свою чергу, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18.
При цьому, суд зауважує, що наведена заявником судова практика - правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №910/21049/17, не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки за обставин даної справи, аукціон з продажу нерухомого майна призначений на 23.03.2026 року, а за обставин справи 910/21049/17 електронний аукціон вже був проведений, тобто вжиті в рамках тієї справи заходи забезпечення позову не призводили до зупинення, втручання у проведення аукціону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до приватного виконавця Бондарева Р.В., ДП «СЕТАМ» про визнання недійсним Звіту про оцінку майна та визнання дій виконавця незаконними, оскільки вжиття заявлених ОСОБА_2 заходів забезпечення позову не допускається законодавцем, в силу вимог ч.11 ст. 150 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.149-154, 259-261,353-355 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову до приватного виконавця Бондарева Р.В., ДП «СЕТАМ» про визнання недійсним Звіту про оцінку майна та визнання дій виконавця незаконними - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Ухвала складена 26.02.2026 року.
Суддя: К.О. Далеко