23 лютого 2026 рокуСправа № 495/9995/25
Номер провадження 2-а/495/27/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Братків І. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Білгороді-Дністровському адміністративний позов адвоката Васильєва Павла Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення,
29.12.2025 адвокат Васильєв Павло Олегович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.1.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційним номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 020420230680701500127, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов?язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданого 12.05.1984 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ; електронним військово-обліковим документом, який роздрукований, що сформований 26.12.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного те резервіста (мобільний застосунок «Резерв+), № в реєстрі АІТС «Оберіг» - 020420230680701500127; Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від 26.12.2025 року.
В свою чергу, 21.05.2024 року позивачем пройдено медичне обстеження військово-лікарською комісією за результатами якої прийнято постанову військово-лікарської комісії про визначення ступеня придатності до військової служби: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Зазначене убачається з Військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 12.05.1984 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ; електронного військово-облікового документу, який роздрукований, що сформований 26.12.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного те резервіста (мобільний застосунок «Резерв +), № в реєстрі АІТС «Оберіг» - 020420230680701500127; Розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від 26.12.2025 року.
Постановою тимчасово виконуючого обов?язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № R266663 від 23.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУПАП, та наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок.
Фактичною підставою послугувало те, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії.
Частиною 3 статті 210-1 КУПАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Об?єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 210-1 КУпАП, полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Таким чином, дана норма - банкетна, тому обов?язковою умовою являється порушення винною особою ще і вимог певного нормативного акту.
З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач нібито не пройшов (відмовився від проходження) військово-лікарської комісії.
Проте, оскаржувана постанова не містить конкретних даних про те, яку саме норму законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушив позивач в умовах особливого періоду (який включає період правового режиму воєнного стану), не конкретизованого в чому саме виразилось таке порушення (все таки в не проходженні медичного огляду військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби чи відмові проходження такого медичного огляду), та якими нормами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачені такий обов?язок Позивача.
Також у відповідача відсутні докази протилежного.
При цьому, згідно ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В першу чергу, у позивача відсутній обов?язок проходити медичний огляд військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби згідно п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Так, 21.05.2024 позивачем пройдено медичне обстеження військово-лікарською комісією за результатами якої прийнято постанову військово-лікарської комісії про визначення ступеня придатності до військової служби: «Придатний».
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 24 березня 2024 року №3621-1X в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року N? 4235-1X установлено, що громадяни країни віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов?язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов?язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов?язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов?язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Вказана норма закону зобов?язувала саме громадян від 25 років до 60 років, які визнані обмежено придатними до військової служби пройти повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби шляхом самостійного звернення до відповідного ТЦК та СП, у строк до 05.06.2025 року.
Проте, вказана норма не стосується осіб, яким станом на 05.06.2025 проходили таке медичне обстеження та були визнані придатними до військової служби, яким є позивач, щодо якого станом на 05.06.2025 року та на теперішній час було пройдено таке медичне обстеження за результатами якого останній не визнавався обмежено придатним до військової служби.
Зауважує, що відомості про вік позивача були та є в повному розпорядженні відповідача.
Так, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ») щодо Позивача в розділах «Відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов?язку» та «Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи)» проходження медичного огляду військової-лікарської комісії 21.05.2024 року та її результати (постанова військово-лікарської комісії - «Придатний», що підтверджується електронним військово-обліковим документом, який роздрукований, що сформований 26.12.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного те резервіста (мобільний застосунок «Резерв +), № в реєстрі АІТС «Оберіг» 020420230680701500127; Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від 26.12.2025 року.
Таким чином, у відповідача було достатньо інформації про те, що позивач не є обмежено придатним до військової служби, від так на підставі 2 розділу І «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 24 березня 2024 року №3621-IX в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року №4235-IX не мав обов'язку повторного проходження медичного огляду військово-лікарською комісію для визначення ступеня придатності до військової служби.
Крім того, згідно Примітки до ст.210 КУпАП Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов?язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відзначає, що держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів не був позбавлений можливості для отримання персональних та службових даних Позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що виключає в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
По-друге, позивач не направлявся для проходження медичного огляду, що виключає факт наявності нібито його відмови від проходження такого огляду.
Відтак просить скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № R266663 від 23.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою останній дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17 000 гривень 00 копійок та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв?язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
16.02.2026 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких акцентовано, що відзив на позовну заяву надійшов до суду поза межами встановленого судом строку.
Ураховуючи вищевказане, просимо врахувати ці додаткові пояснення та доводи під час розгляду справи, та ухвалити судове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак у матеріалах справи наявна заява згідно якої просили справу розглянути за їх відсутності та наполягали на задоволенні позову.
1.2.Позиція відповідача.
29.01.2026 від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача зазначає таке.
ІНФОРМАЦІЯ_6 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТ, але у ІНФОРМАЦІЯ_5 доступ до електронного кабінету ЄСITC відсутній.
Так, 22.06.2025 під час бойових дій, внаслідок потрапляння безпілотного боєприпасу рф по будівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 було знищено майно та документи, які там знаходились, що підтверджується Актом про пожежу Білгород-Дністровського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області від 22.06.2025 року (вхідний №10655 від 25.06.2025 року).
Частиною 5 ст.162 КАС України визначено, що відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою від 09.01.2026 встановлено відповідачу строк 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву у порядку, визначеному ст.162 КАС України.
За наведених вище обставин, суд уважає за необхідне поновити відповідачу строк для звернення до суду з відзивом, визнавши причини пропуску строку поважними.
У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи положення статті 45, 161, 162 КАС України, ІНФОРМАЦІЯ_7 вимоги позивача у позову не визнаються повністю, відповідач заперечує, вважає викладені позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступних причин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов?язком громадян України.
Стаття 1 Закон України «Про військовий обов?язок і військову службу», визначає військовий обов?язок:
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.
Військовий обов?язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями(ч. 2, ст. 1 ЗУ N? 2232-ХII від 25 березня 1992 року).
Військовий обов?язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов?язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3, ст. 1 ЗУ N? 2232-ХII від 25 березня 1992 року).
Виконання військового обов?язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об?єднані районні), міські (районні у містах, об?єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч. 7, ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу»).
Закон України «Про військовий обов?язок та військову службу» передбачає, що виконання військового обов?язку військовозобов?язаним у запасі в мирний час полягає у дотриманні порядку та правил військового обліку, проходження медичного огляду, зборів та іншого, а ув?язку з умовами особливого періоду в державі із загрозою прямого нападу, небезпекою державній незалежності України є пріоритетними.
Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався.
Для забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 в ІНФОРМАЦІЯ_1 визначений пріоритет, який полягає у призові військовозобов?язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, інших військових формувань України, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Згідно статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХII, особливий період - період Функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Пунктом 69 Порядку визначено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.
У разі проходження резервістами та військовозобов?язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Також, п. 70 Порядку Порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов?язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.
Відповідно п.3.8 Положення №402 Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов?язаного до військової слукби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.
Так, Позивач перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 23.02.2024 року по 16.01.2026 року, військово-облікова спеціальність 525 412А, І категорії обліку, військове звання - прапорщик.
Відповідно п. 34 Витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів позивача вбачається, що позивач 21.05.2024 року пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 та СІІ був визнаний придатним до військової служби по гр. ІІ (наказу МОУ Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402 від 14.08.2008р.), протокол №110.
Отже, у ОСОБА_1 з 21.05.2025 року у відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», п. 69, 70 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 виник обов?язок пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, оскільки висновок ВЛК від 21.05.2024 року на підставі п.3.8 Положення №402 витратив свою чинність.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_7 20.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі F3652457 за фактом не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.
Після чого, ОСОБА_1 22.12.2025 шляхом електронної взаємодії через застосунок «Резерв +», через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного, резервіста в порядку статті 249 Кодексу України про адміністративні правопорушення подано заяву S04A6752F-28DD-F011-9997-005056844140, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення його до адміністративної відповідальності за її відсутності.
Протокол на позивача не складався за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3, ст. 210-1 КУпАП у відповідності до абз.7, ст. 258 КУпАП.
З урахуванням викладеного, у зв'язку з порушенням правил військового обліку, відносно ОСОБА_1 23.12.2025 винесено постанову № R266663 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю спростовують доводи Позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке ставиться йому у провину.
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
У зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
2. Рух справи у суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 визначено головуючу суддю Братків І. І. та 30.12.2025 переданоцей адміністративний позов.
30.12.2025 на адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Олеговича про відвід головуючої судді Братків І. І. від розгляду справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 така заява передана на розгляд судді Гелла С.В.
Ухвалою суду від 02.01.2026 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Васильєва Павла Олеговича про відвід судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І. І. від розгляду зазначеної справи відмовлено.
08.01.2026 канцелярією Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області передано справу для розгляду судді Братків І. І.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.01.2026 відкрито провадження у справі та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання сторін на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).
В силу дії частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
3. Встановлені судом обставини справи, норми права, які застосував суд.
Судом встановлено, що 23.12.2025 було винесено постанову № R266663 т.в.о. начальника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
З постанови від 23.12.2025 R266663, вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист", чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційним номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (АІТС «ОБЕРІГ» - 020420230680701500127, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов?язаних у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданого 12.05.1984 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ; електронним військово-обліковим документом, який роздрукований, що сформований 26.12.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного те резервіста (мобільний застосунок «Резерв+), № в реєстрі АІТС «Оберіг» - 020420230680701500127; Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від 26.12.2025 року.
21.05.2024 ОСОБА_1 пройдено медичне обстеження військово-лікарською комісією за результатами якої прийнято постанову військово-лікарської комісії про визначення ступеня придатності до військової служби: «Придатний».
Зазначене убачається з Військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 12.05.1984 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ; електронного військово-облікового документу, який роздрукований, що сформований 26.12.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов?язаного те резервіста (мобільний застосунок «Резерв +), № в реєстрі АІТС «Оберіг» - 020420230680701500127; Розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів від 26.12.2025 року.
Таким чином, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанов про адміністративне правопорушення.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно достатті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зістатті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зістатті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
В силу дії норми статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і застаттею 210 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною третьої цієї статті КУпАП передбачено особливо кваліфікований склад цього проступку, який полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.
Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.
Відповідно до п. 1 ч. 1, абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов'язаним повісток в особливий період регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку № 560, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
За приписами пункту 74 Порядку № 560 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.
При цьому, військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис.
Отже, з наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
Разом з цим, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що позивачу направлялась або вручалася повістка про виклик для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (на ВЛК).
Разом з тим, стороною відповідача пояснень стосовно дати направлення ОСОБА_1 повістки для проходження військово-лікарської комісії не надано, тобто доказів дотримання відповідної процедури та етапності відповідачем не надано.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №337/3389/16-а.
Суд позбавлений можливості встановити наявність у діянні ОСОБА_1 , кваліфікованому за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, складу адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду цієї справи відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові. Крім того, відповідачем не подано будь-яких заперечень або доказів, які могли б спростувати наведені у позовній заяві доводи представника позивача.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно достатті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Водночас, за приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 23 грудня 2025 № R266663, винесену т.в.о. начальника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2,5,9,72,73,77,78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № R266663 від 23.12.2025 про адміністративне правопорушення у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Представник позивача: Васильєв Павло Олегович, адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя Ірина БРАТКІВ