Справа № 493/1830/25
Провадження № 2/493/98/26
25 лютого 2026 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ - ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.
ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ - ЖУКОВСЬКОЇ О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом до суду сторін в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
13.10.2025 року ТОВ «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник - Пархоменко М.А., звернулося через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.10.2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 03.10.2024-100002518, відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надав відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.10.2024 року, строком на 124 дні, чим виконав свої зобов'язання вчасно та в повному обсязі.
В порушення договору відповідач не повернув належним чином кредит та не сплатив проценти за користування ним, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить: 16200,00 грн., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту - 6000,00 грн., процентам - 5580,00 грн., комісії - 540,00 грн., додаткової комісії - 1080,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання - 3000,00 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року у розмірі 16200,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.
Ухвалою судді від 14.10.2025 року постановлено відкрити провадження в даній цивільній справі, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді від 24.11.2025 року постановлено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) до суду сторін.
09.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дешка В.О. через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач в своїй позовній заяві зазначає, що ним було перевірено особисті дані відповідача та платіжну картку, з метою ідентифікації, однак жодного підтвердження щодо проведення зазначеної вище перевірки не було надано, відповідач не визнає дійсність кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», тому вважає, що позивачем не доведено укладання кредитного договору № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року. Позивачем додано до позовної заяви довідку ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» № 258-0610 від 06.10.2025 року, яка, на думку позивача, доводить, що було успішно перераховано грошові кошти у сумі 6000,00 грн. відповідачу, інших доказів перерахування грошових коштів відповідачу позивачем не було надано, зокрема не надано виписки з рахунку відповідача. Позивачем взагалі не надано у якості доказу розрахунку заборгованості за кредитним договором № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року, тому вважає недоведеним факт існування заборгованості відповідача за кредитним договором № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року. Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом у справі, та розрахунок відсотків в останньому зроблено всупереч чинному законодавству. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Кредитор як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по цей час. Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 неустойки в розмірі 3000,00 грн., комісії в розмірі 540,00 грн. та додаткової комісії 1080,00 грн., нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач не згодний з розміром витрат позивача на правничу допомогу та вважає їх недоведеними враховуючи принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, приймаючи до уваги, що у даній категорії справ вже сформувалася стала судова практика, що в свою чергу не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у справі, а також відсутність судових засідань за участю сторін, на його думку, витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. є завищеними. Вважає, що позивачем не доведені та не підтверджені документально факти на які він посилається в своїй позовній заяві, та позивач не має права звертатись до ОСОБА_1 з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1
16.12.2025 року на адресу суду від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» - Ларіонова К.О. через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи це тим, що ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом: отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 03.10.2024 року, подання відповідачем заявки кредитного договору № 03.10.2024-100002518 (кредитної лінії) від 03.10.2024 року; надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 03.10.2024-100002518 (кредитної лінії) від 03.10.2024 року. Таким чином було укладено кредитний договір № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (кредитодавця) документи, що складають кредитний договір, підписувались електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий, саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору 03.10.2024 року. Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами, які відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Підписуючи оферту, відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови, на яких укладається договір, підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору № 03.10.2024-100002518, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору № 03.10.2024-100002518), підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, який відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно банк-емітент картки. Вважає, що квитанція від 03.10.2024 про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Відповідач, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом системи BankID Національного банку. від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації, відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти законності розміру процентної ставки, передбаченої в кредитному договорі. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено п. 5 ст. 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набув чинності 24.12.2023 року, тому вважає, що денна процентна ставка передбачена кредитним договором є застосованою та законною, оскільки кредитний договір 03.10.2024-100002518 був укладений 03.10.2024 року. Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Представник позивача зазначає, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений 03.10.2024 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною.
Суд, дослідивши докази, надані позивачем, і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, відзив представника відповідача, відповідь на відзив представника позивача, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 03.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 03.10.2024-100002518, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 17.12.2024 року та Заявки кредитного договору № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року (кредитної лінії), які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора (код з смс-повідомлення) «Е164».
Сторони уклали договір на таких умовах: дата надання/видачі кредиту - 03.10.2024 року, сума кредиту - 6000,00 грн., строк, на який надається кредит - 124 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 03.02.2025 року. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 540,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 540,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,97 % (денна процентна ставка) = (7200 / 6000)/ 124 ? 100 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 13200,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7200,00 грн. Неустойка: 60,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-2182.
В додатку до анкети позичальника є відомості про клієнта/позичальника, які підписані ОСОБА_1 шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора.
В заявці кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) позивачем та відповідачем погоджений графік платежів.
04.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2.
На виконання умов договору ТОВ «Споживчий центр» 03.10.2024 року о 23:25 год. перерахувало відповідачу 6000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції 527907060, призначення платежу: видача за договором кредиту № 03.10.2024-100002518, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 258-0610 від 06.10.2025 року.
Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року складає 16200,00 грн., з яких: основний борг - 6000,00 грн., проценти - 5580,00 грн., комісія за надання - 540,00 грн., комісія за обслуговування - 1080,00 грн., неустойка - 3000,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 03.10.2024 року до 03.02.2025 року, що підтверджується копією довідки-розрахунку про стан заборгованості.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч.1, 3 ст. 509 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, в установлені строки належним чином та в повному обсязі заборговані суми не повернув.
В свою чергу ОСОБА_1 не надав доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.
Суд визнає доводи представника відповідача про безпідставність нарахування неустойки в сумі 3000,00 грн. неспроможними, так як пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023 року «Про споживче кредитування», тобто на час укладання кредитного договору 03.10.2024 року вказана норма закону не діяла.
Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником ОСОБА_1 , з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов'язується їх виконувати. В кредитному договорі зазначено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 540,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 540,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів, тому комісія за надання та обслуговування в загальному розмірі 1620,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Проценти по кредиту нараховані за період з 03.10.2024 року до 03.02.2025 року, тобто з дня видачі кредиту, дата повернення (виплати) кредиту - 03.02.2025 року, строк, на який надається кредит - 124 дні з дати його надання, розмір процентів відповідає кредитному договору, довідці - розрахунку за кредитним договором.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості у розмірі 16200,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з наданої платіжної інструкції № СЦ00044425 від 07.10.2025 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а тому у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».
Представник ТОВ «Споживчий центр» в позовній заяві вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи включає судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., та зазначила про подання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи, що при подачі позову сторона позивача зазначила про подання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, слід зобов'язати позивача подати до суду докази щодо розміру понесених ним судових витратпротягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629, 639, 1040, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 274 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором № 03.10.2024-100002518 від 03.10.2024 року в сумі 16200,00 грн., та судовий збір в сумі 2422,40 грн., а всього - 18622,40 грн.
Зобов'язати позивача подати до суду докази щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 27.02.2026 року.