Справа № 363/4678/25
н/п 2/766/6743/26
26.02.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
за участю секретаря Кирпиченко І.А.,
позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
представника відповідача ОСОБА_2 ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що перебуває з відповідачем ОСОБА_4 у шлюбі з 30.08.2018 року. Від шлюбу сторони по справі не мають спільних дітей. Спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне і релігійне життя, через що подружні стосунки фактично припинено і примирення неможливе. Оскільки подальше спільне життя стало неможливим, а збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, позивач просить шлюб з відповідачем розірвати. Стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 969,00 грн, на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та гонорар успіху адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
Ухвалою суду від 24.09.2025 року відкрито провадження за справою та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
06.10.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 до суду наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не бажає надалі перебувати у шлюбі з позивачкою, позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на відеоконференцію повторно не вийшов.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на розгляді справи у відсутність свого представника. Просила розірвати шлюб, пояснивши, що з відповідачем не проживають разом близько 6 місяців та відповідач є ініціатором розлучення. Після розірвання шлюбу просила залишити прізвище « ОСОБА_5 ». Також, просила стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 969,00 грн, та понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн і гонорар успіху адвоката у розмірі 5 000,00 грн, які вважає співмірними та розумними при розгляді даної справи. Вказані витрати на правову допомогу були сплачені позивачем адвокату у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у зв'язку з наданням повноважень представнику, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги про розірвання визнав, просив шлюб розірвати. У задоволенні вимог щодо стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та гонорар успіху адвоката у розмірі 5 000,00 грн просив відмовити, оскільки вони є необгрунтованими та не відповідають критеріям розумності.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 серпня 2018 року, згідно актового запису про шлюб №1955, складеного 30.08.2018 року Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Від даного шлюбу сторони по справі спільних дітей не мають. Спір щодо поділу майна подружжя відсутній.
Фактично шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені з 2025 року. Подружнє життя сторін не склалося, сторони разом не проживають, шлюб носить формальний характер.
Враховуючи, що подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, суд вважає доцільним розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу та гонорару успіху адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі №909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Позивачем заявлений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складається з: судових витрат на оплату судового збору у розмірі 969,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн і гонорару успіху адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Стороною відповідача заявлено заперечення щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу в такому розмірі.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір №11/18 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 11.08.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Заматовим Р.В. розрахунок адвокатських послуг за договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 11/08 від 11.08.2025 року, де вартість однієї години адвоката, згідно умов договору, визначена 3000,00 грн, акт виконаних послуг за договором №11/18 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 11.08.2025 року, в якому визначено, що ціна адвокатських послуг в рамках наданих адвокатом послуг за договором складає 12000,00 грн.
При цьому, позивач, стверджуючи про понесені витрати на правову допомогу, не надав до суду доказів оплати адвокату гонорару за надані юридичні послуги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 17.01.2022 по справі № 756/8241/20 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 102562311) та в постанові від 02.04.2024 по справі № 910/9714/22 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 116828908), що підлягають застосуванню у даній справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем та представником позивача не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, підстави для стягнення з позивача на користь відповідача вказаних грошових коштів у розмірі 12000,00 грн відсутні.
Щодо заявленого стороною «гонорару успіху» адвоката у розмірі 5 000,00 грн, як додаткової винагороди адвоката за задоволення позовних вимог у повному обсязі або частково, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 р. по справі №904/4507/18, з цього приводу виснувала про можливість існування «гонорару успіху», як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Європейський суд з прав людини застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014р. (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
В свою чергу, «гонорар успіху» визначено договором про надання правничої допомоги як гонорар, який виплачується адвокату після ухвалення судового рішення виключно у випадку позитивного вирішення справи.
Така винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», на переконання суду, за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні ст.ст. 632, 903 ЦК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні ст. 137 ЦПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
Тобто, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, врахувавши, що представник позивача не приймав участі у розгляді справи, реальність та необхідність понесених стороною позивачів витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів судових витрат в частині «гонорару успіху» слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 969,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 109, 110, 112 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30.08.2018 року Солом'янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1955.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 969,00 грн.
У задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн та гонорару успіху адвоката у розмірі 5000,00 грн відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: http://ksm.ks.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І.Майдан