Копія:
"26" лютого 2026 р. Справа № 608/1368/21
Номер провадження1-кп/608/22/2026
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12020210010001767 від 07.08.2020 року про його обвинувачення за ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України,
В провадженні суду знаходиться на розгляді вищевказане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України.
17 лютого 2026 року прокурор ОСОБА_3 подав суду письмове клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави посилаючись на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в умисному встановленні та поширенні в суспільстві злочинного впливу, вчиненого в установі виконання покарань, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, а також у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропних речовин, збуті та передачі психотропних речовин у місця позбавлення волі, тобто у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 307 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Укромне, Сімферопольського району, Автономної Республіки Крим, громадянин України, має середню освіту, раніше судимий:
- 30 липня 2010 року Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим за ч.3 ст.185 КК України, до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 104 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік;
- 28 вересня 2010 року Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим за ч.3 ст.185 КК України, до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 104 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік;
- 09 березня 2011 року Залізничним районним судом м.Сімферополь, Автономної Республіки Крим за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, 70, 71 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі;
- 31 березня 2011 року Сімферопольским районним судом, Автономної Республіки Крим за ч.2 ст.289, 70, 71 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі;
- 28 грудня 2016 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.2 ст.186 КК України, до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 3 роки;
- 03 липня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за п.п. 6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, до покарання у вигляді 13 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Наявність підстав обґрунтовано обвинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень є зібранні під час досудового розслідування докази, які частково досліджені судом, а саме: протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; висновком експерта за результатами експертизи матеріалів речовин та виробів; спецповідомлення із Тернопільського НДЕКЦ МВС України; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (анкетні дані змінено); протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом обшуку за місцем утримання ОСОБА_4 ; листом із ДУ «Чортківська УВП № 26»; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Із урахуванням здобутих в ході досудового розслідування даних, особи обвинуваченого, в прокурора виникла необхідність у застосуванні стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної його поведінки та виконання ним процесуальних рішень.
Прокурор ОСОБА_3 зазначає, що метою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні, а також запобігання спробам передбачених ст. 177 КПК України, а саме: п. 3 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; п. 4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п. 5 продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставами застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених, ч.2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявністю зазначених ризиків.
Ризиком того, що ОСОБА_4 , який на даний момент засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину та раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, перебуваючи в ДУ «Чортківська УВП № 26», може незаконно впливати на свідків є те, що на даний час покази свідків злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується, на даний час не допитані.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд може прийняти, як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Водночас, зазначені свідки відомі обвинуваченому ОСОБА_4 , а відтак останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.
Також, з метою запобігання ризикам передбаченим ч.5 ст.177 КПК України ОСОБА_4 , перебуваючи в ДУ «Чортківська УВП № 26», користуючись авторитетом серед ув'язнених, в тому числі у «злодійському середовищі», використовуючи свої морально-вольові якості, може надалі продовжувати вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі пов'язаних із поширенням злочинного впливу, а також кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин проти здоров'я населення, що є злочином який викликає суспільний резонанс.
У зв'язку з цим вважаю, що більш м'який запобіжний захід не дозволить запобігти вчиненню даного виду кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, у разі застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, сторона обвинувачення не матиме можливості запобігти його впливу на свідків кримінального правопорушення, перешкоджанню ним в розслідуванні цього кримінального провадження, а також продовженню вчинення кримінального правопорушення які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Вказані обставини в цілому свідчать про наявність зазначених ризиків, необхідності обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно не можливості обрання до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Відомостей, які б вказували на неможливість утримування
ОСОБА_4 під вартою, на даний час не здобуто.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Окрім того, враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України - слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків, передбачених цим кодексом.
Прокурор ОСОБА_3 підкреслює, що враховуючи вищенаведені ризики, тяжкість злочину, санкцію, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
А тому, розмір застави, який забезпечить його належну поведінку та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, визначених КПК, повинен становити 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У випадку задоволення клопотання, внесення застави, визначеної судом, ОСОБА_4 буде вважатися обвинуваченим, стосовно якого обрано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а тому з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень, запобігання можливому переховуванню обвинуваченого від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на ОСОБА_4 необхідно покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування свідками, з іншими підозрюваними особами; здати на зберігання до Державної міграційної служби документ для виїзду за кордон.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримує, та вказує, що з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , та виконання ним процесуальних обов'язків, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, продовження вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 клопотання відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримують, однак просять зменшити суму застави на половину від запропонованої прокурором, а саме в розмірі 250, а не 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (загальний показник).
Вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням суми застави слід задоволити частково, зменшивши розмір запропонованої прокурором застави з 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, виходячи із з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави є наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 2 ст. 307 КК України.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Чеботарі проти Молдови" (Cebotari v. Moldova),
N 35615/06, п.48, від 13.11.2007) зазначено, що за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 п. 175 зазначено, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бєлозоров проти Росії та України" визначено, що «тяжкість самого обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».
Як зазначено у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova» від 04.10.2005 (Бекчієв проти Молдови), ризик втечі має оцінюватися судом у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в даний час відбуває покарання в ДУ «Чортківська УВП № 26» за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.07.2020 року, він не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, а відтак не має міцних соціальних зв'язків з родиною та може в будь- який час змінити своє місце проживання і виїхати за межі села, області або країни.
Суд вважає, що прокурором ОСОБА_3 доведено той факт, що спокуса в обвинуваченого ухилитись від суду після звільнення з під варти по відбуттю строку покарання є великою.
Зі змісту ст. 178 зазначеного Кодексу вбачається, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною 1 статті 183 вказаного Кодексу передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий та прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 суд вважає підозру обґрунтованою, враховує, що обвинувачений в міру: 1) тяжкості покарання, яке їй загрожує; 2) репутації і попереднього кримінального минулого; 3) способу життя; 4) майнового стану і відсутності офіційного місця роботи, відсутності міцних соціальних зв'язків із родиною - не зможе дотриматись належної процесуальної поведінки, у випадку обрання щодо нього менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою з визначенням суми застави в певному розмірі.
Застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого, окрім виняткового у вигляді тримання під вартою, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, суд враховує вимоги статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яким передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішенням у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи обвинуваченого ОСОБА_4 .
З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, слід застосувати найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів, з визначенням застави у певному розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Застава судом визначається в розмірі, визначеному ч. 5 ст. 182 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, а тому суд вважає, що розмір застави слід зменшити з 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , визначені цими правовими нормами обов'язки, а саме: з'являтися до прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування свідками, з іншими підозрюваними особами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 331, 350, 177, 178, 182, 183, 184, 192 КПК України, суд,
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задоволити частково.
Обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави у межах 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3209 гривень (загальний в 2026 році) помножити на 250, що становить 802250 (вісімсот дві тисячі двісті п'ятдесять) гривень в національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: з'являтися до прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування свідками, з іншими підозрюваними особами.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він буде звільнений з-під варти після внесення застави, визначеної в даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання його під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно здійснює розпорядження про звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово прокурора та суд.
З моменту звільнення з - під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали становить 60 днів і закінчується о 16.00 годині 24 квітня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в Тернопільський апеляційний суд протягом 15 днів з дня її оголошення.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом
Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах справи № 608/1368/21.
Ухвала набрала законної сили " " ___________________ року.
Суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали видано " "_________________ року.
Секретар: