Чортківський районний суд Тернопільської області
Копія
"26" лютого 2026 р. Справа № 608/2537/25
Номер провадження1-кп/608/207/2026
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 під час судового розгляду в залі суду м.Чортків кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 вересня 2025 року за № 12025211110000364 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186, ч.3 ст. 357 КК України,-
В провадженні Чортківського районного суду Тернопільської області розглядається кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025211110000364 про обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186, ч.3 ст. 357 КК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження 29 грудня 2025 року ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується 27 лютого 2026 року.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою, оскільки визначені ст.177 КПК України ризики, що були підставою для його обрання, не зникли. Мотиви заявленого клопотання прокурором викладено письмово.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 просили відмовити у задоволенні клопотання, вказуючи на те, що ризики, на які посилається прокурор відсутні, просили змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, а у разі продовження даного запобіжного заходу, встановити обвинуваченому заставу.
Заслухавши клопотання прокурора, позицію потерпілого та обвинуваченого, суд приходить до наступного.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винною, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на даний час розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження, однак, не допитано ні свідків, ні потерпілу, ні обвинуваченого, також не досліджено письмові докази, тобто існують ризики, на які посилається сторона обвинувачення.
Тому обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою.
Також Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своєму рішенні від 24.01.2026 року у справі Тандир та інші проти України, визнав, що тримання колишнього судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_6 під вартою без визначення застави порушило європейські стандарти свободи та безпеки.
Судом на даному етапі судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України. Тому обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Також слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до пункту 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у вказаній статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Окрім того, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення обвинуваченого до інкримінованих кримінальних правопорушень, враховуючи норму ч. 3 ст. 182 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, суддя вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
За таких обставин суддя з урахуванням стану здоров'я обвинуваченого, майнового становища, враховуючи конкретні обставини справи, тяжкості злочинів, в якому він обвинувачуються, розглядає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 66 560 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» (заява № 12050/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.
Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 квітня 2026 року включно.
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити ОСОБА_4 заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися такими, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на останнього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілою у даному кримінальному провадженні, здати на зберігання закордонний паспорт.
Вказані обов'язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом
Ухвала набрала законної сили "___"_____________2026 року.
Оригінал ухвали знаходиться в матеріалах справи № 608/2537/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: ОСОБА_1
Копію ухвали видано "___"__________________2026 року.
Секретар: