25.02.2026 Справа №607/3445/26 Провадження №3/607/1628/2026
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., розглянувши матеріали справи, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , непрацюючої, яка має на утриманні одну неповнолітню дитину, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
10.02.2026 близько 15 год. 47 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного та економічного характеру, зокрема не пускала в приміщення квартири, чим порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №849193 від 10.02.2026, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 знала, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, щодо неї розглядатиметься Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 25.02.2026 о 11 год. 00 хв., ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, із заявою про відкладення розгляду справи не зверталася.
Також на офіційному сайті суду в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду, до моменту розгляду справи були зазначені дата, час та місце її слухання.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаною про дату, час та місце розгляду справи щодо неї, не повідомивши причин своєї неявки, в судове засідання не з'явилася, клопотань по відкладення розгляду справи не подавала, беручи до уваги принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, вважаю за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.
При прийнятті рішення про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя також враховує положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, згідно з якими адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитиною, яка постраждала від домашнього насильства є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 р. І цього Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 р. І вказаного Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
За змістом п. 14 ч. 1 ст. 1 р. І даного Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, доведена матеріалами справи, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №849193 від 10.02.2026, складеному у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, де викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 ; носії інформації - DVD-R диску із відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, на якому зафіксовані усні пояснення неповнолітньої ОСОБА_2 щодо обставин вчинення її матір'ю ОСОБА_1 відносно неї домашнього насильства; формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.02.2026; копії постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1971386 від 10.02.2026, винесеній відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП; рапорті старшого інспектора прес-служби УПП в Тернопільській області ДПП Щупляк В., згідно з яким 10.02.2026 до поліції надійшло повідомлення про домашнє насильство за адресою: АДРЕСА_1 . Прибувши на місце події було виявлено ОСОБА_1 , яка перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння не впускала свою неповнолітню доньку ОСОБА_2 до приміщення квартири за місцем їх спільного проживання; витязі з ІПНП України від 10.02.2026.
Надаючи оцінку вказаним доказам, суддя вважає їх такими, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому такі приймаються до уваги. На думку судді, зазначені докази підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи.
Отже, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 ,
які мали місце 10.02.2026 близько 15 год. 47 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому її слід визнати винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та притягнути до адміністративної відповідальності.
Будь-яких обставин, які б спростовували зазначений висновок та були підставами для закриття провадження в справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.
Приймаючи рішення, також враховую й те, що ОСОБА_1 не скористалася своїм правом взяти участь в судовому засіданні та надати суду пояснення та/або заперечення щодо викладених у складеному відносно неї протоколі обставин.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, не закінчився.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. ст. 34, 35 КУпАП, суддею не встановлено.
Отже, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, що посягає на громадський порядок та громадську безпеку, дані про її особу, щодо якої відсутні у матеріалах справи відомості про притягнення її до адміністративної відповідальності раніше, зокрема за вчинення домашнього насильства, ступінь вини, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому для застосування передбачених санкцією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП інших адміністративних стягнень у виді громадських робіт або адміністративного арешту, які є більш суворими у порівнянні з адміністративним стягненням у виді штрафу, у вказаному випадку достатніх підстав не убачається.
На переконання судді, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобіганню вчиненню нею та іншими особами нових правопорушень.
Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, згідно з якими судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 665,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 33-35, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню подвійний штраф в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
СуддяІ. М. Царук